Із Закарпаття на Менщину. Професійні стежки вчительки Анастасії Васюк

Добавить новость

Понедельник, 26 Октября 2020 15:27  |  Просмотров: 3032

https://susidy.city

Анастасія Максимівна Васюк ще в дитинстві вирішила, що її покликання – вчителювати. І не помилилася: на освітянській ниві жінка пропрацювала понад 40 років, жодного разу не пошкодувавши про свій вибір.


Анастасія Васюк (у центрі) з учнями та колегами Ушнянської школи

Мальовниче Закарпаття

Народилася Анастасія в Дібрівці, невеличкому селі Менського району, в багатодітній родині справжнього мельника. Із дев’ятьох тільки семеро діток залишилося жити. Про дитинство Анастасія Максимівна говорить мало:

– Важкі були часи… Війна. Німці батька мало не розстріляли. Ми ж малі ще були, бігли всі, плакали за ним. Тож пожаліли і його, і нас.

Уже опісля тих страшних подій, у 1952 році, брат забрав дівчину з рідного села аж у Закарпаття



В Міжгір’ї закінчила середню школу та вступила в Мукачівське педагогічне училище. За рік перевелася на заочну форму навчання та почала професійну діяльність там, у чужому краї.

– Працювала вчителькою початкових класів у Буковці, рік – у селі Подобовець, – згадує Анастасія Васюк. – Потім перевели в село Присліп, а в сусідньому брат працював, директором школи був. Я хоч і далеко від рідної домівки перебувала, та все ж спокійніше, що поряд рідна людина.

Відучила не одне покоління

Уже коли брат із сім’єю вирішили повернутися назад, додому, то й Анастасія Максимівна не забарилася, одній залишатися там зовсім не хотілося. А в Дібрівці у початковій школі якраз з’явилася вакансія, тож продовжила вчителювати на малій батьківщині. Та й тут надовго затриматися не довелося. Школу двічі закривали: вперше – на кілька років, а вдруге – назавжди. Учителів перевели до сусідньої Ушні.

Це вже потім Анастасія Максимівна придбає там будинок й оселиться в ньому на довгий час. А до того ходитиме пішки разом із дітьми немало-небагато п’ять кілометрів кожного дня.

Й жодного разу не поскаржилася на свою професію, бо – любить



– Ще змалечку приміряла роль учительки й навіть не уявляла себе в іншій професії, – розповідає жінка. – За 40 років роботи з дітьми навіть не можу згадати якихось справжніх труднощів. Діти зазвичай слухалися та поважали, я їм відповідала тим самим.

В Ушні Анастасія Васюк відучила не одне покоління, деякі ступили на ту ж стежину – стали вчителями. І це найбільша хвала для неї як педагога. Колишні колеги, працівники теперішньої Ушнянської філії, згадують її тільки добрим словом:

– Невтомна й старанна, завжди допоможе та виручить. Учителі, котрі приїжджали з інших міст та сіл, могли розраховувати на її допомогу в будь-який час. Деякі грілися взимку, доки автобус чекали, а хто й жив у неї.

Анастасія чи Тася: два імені однієї жінки

Поряд зі шкільним життям йшло інше, сільське. Мала господарство, городи – все як у людей. Активну участь брала і в культурному житті Ушні: неодноразово виступала на святах, потім співала в церковному хорі.

З неабиякою радістю передивляється світлини з Троїцьких ярмарків у Мені, на яких із подругами, такими ж «співочими пташками», представляли село. З ними, до речі, спілкується й досі, хоча вже кілька років проживає в Мені з донькою та її родиною.


На Троїцькому ярмарку в Мені представляли Ушню

На деяких фотографіях із домашнього архіву помічаю ім’я Таїсія. За словами жінки, неофіційно має подвійне ім’я. За документами – Анастасія Максимівна, у житті – Тася.

– Батько хотів назвати Таїсою. Пішов записувати, а там вирішили, що повне від Тася – Анастасія. Я дізналася про своє «офіційне» ім’я, коли вже виписували свідоцтво про освіту. Та воно все одно не прижилося. Тільки у школі – Анастасія Максимівна. А для друзів, родичів та самої себе як була Тасею, так і залишуся, – каже вчителька.

Анастасія Максимівна вже давно на пенсії, про школу залишилися лише приємні спогади та кільканадцять світлин із учнями. Тож знайшла собі нове захоплення: щодня в’яже гачком. Серветки, комірці, новорічні іграшки – чого тільки немає серед купи виробів. Їх дарує дітям, онукам, друзям. На згадку в дарунок отримала і я одну.

Деякі роботи вже дісталися до Якутії та навіть Дубаю



Наостанок прошу Анастасію Максимівну дати пораду вчителям-початківцям, що тільки розпочали педагогічну діяльність:

– Учитель повинен із першого дня виховувати дітей добрими та чесними людьми, свідомими громадянами своєї країни. І ще багато важливих речей, які прийдуть із часом. Та головна заповідь вчителя – любити дітей. Саме з цього слід починати кожен урок.

Лілія Сьомка, Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: