У селі Заріччя живе казка

Добавить новость

Понедельник, 14 Сентября 2009 16:30  |  Просмотров: 4709

У селі Заріччя живе казка

У якому б селі не довелося бувати, завжди розпитую про народних умільців. Найпростіше ремесло - плетіння кошиків з лози, ще живе, хоч і не примножує традиції. А ось різьблення по дереву, вміння майструвати діжки, відра, ковальство - це вже, вважайте, в минулому. Цьогоріч, подорожуючи околицею області, так і не вдалося зустріти старого майстра. Зате в Заріччі зустріли самодіяльну художницю, колишню вчительку російської мови і літератури Тетяну Петрівну Ґуль.

Не помітити на паркані і воротах малюнки персонажів народних казок, було б гріх. А ще більший - не зупинитися і не розповісти читачам про жінку незвичайного обдарування, яка не лише паркани розмальовує, а й чи не всі меблі в кімнатах, картини пише і роздаровує дітям, знайомим, школі, музею.

Тетяна Петрівна тутешня, а її чоловік Ігор Олексійович росіянин. Та давно вже мешкають у Заріччі, давно село рідним стало.
Ігор Олексійович теж вчитель, вчив дітей математики, 40 років учителювала і дружина.
- Малювати я почала в дитинстві. Батько Петро Григорович був неперевершеним майстром різьби по дереву. Такі красиві речі робив, - згадує донька. - Це, либонь, від нього мені передалося вміння. Тільки його я не різцем, а пензлем зреалізовую, - говорить Тетяна Петрівна, - Скільки моїх картин по світу роз'їхалося, - посміхається. - Дві дочки в Росії живуть. Вони медицину обрали за професію. Малюванням не захоплюються та повиростали на моїх казках, персонажі яких я «розселила» по хаті і по двору.

Тетяні Ґуль пощастило. Навпроти неї жив художник-самородок Гриша Патрік. Давно помер чоловік, син у Києві живе, хата на замку. Та, розповідає сусідка, на стінах, і досі висять намальовані Григорієм картини.
Таня теж приходила до дядька Гриші повчитися. Художник усіляко підтримував талановиту дівчину.

- Моїми першими малюнками були квіти, затим картини природи і вже потім на полотні і на воротах та парканах відтворювала персонажів народних казок, - розповідає бабуся Тетяна.
- Мені вже 80 років, а досі не згасло бажання малювати і досі замовників вистачає і з нашого Заріччя, і з сусідніх міст, і навіть із столиці.
Тепер знаю: на одній з вулиць Заріччя живе казка. Герої її добрі, бо Тетяна Петрівна вдихнула в них не лише талант, а й краплини своєї щедрої душі.

* * *

Не всі села Тимоновицької сільради вдалося об'їздити. Крім Заріччя і Медведівки, побував ще у Червоному Пахарі. І це село по-своєму приємно здивувало: ледь не біля кожного двору калина у червоному намисті.
Як це прикметно: на околиці області, за якийсь крок від білих російських берізок палахкотить червоними жаринками наша національна калина. Україно-калино, долі б тобі та керманичів талановитих, то й жили б ми дружно і багато.

Микола Будлянський, тижневик «Деснянська правда» №100 (27931)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: