Игорю Параничу 33 года. Он художник в храме Всех Черниговских святых возле рынка «Нива». Разрабатывает узоры для крестов и хоругвей. Выпиливает и вырезает из алюминия, латуни. Игорь — художник по призванию.
Про Станіслава Ковтуна з Дмитрівни Бахмацького району збиралася написати давно. Керований ним дитячий ансамбль «Веселі ложкарі» привернув увагу ще в далекі вісімдесяті. Кожен виступ колективу на обласній сцені проходив з успіхом, супроводжувався гарячими оплесками глядачів.
Незрозумілий страх. Хочеться пити, але лише згадка про воду несе нестерпний біль, найменший рух повітря викликає судоми. Воно клубком застрягає в горлі, дихати стає все важче. Спочатку можна було сильно крикнути, і клубок трохи відступав, тепер це марно.
Если в человеке есть творческое начало, то оно обязательно проявится. Причем, в любом возрасте, самым неожиданным способом и независимо от основного вида деятельности. Божьей искрой творчества раннего детства была отмечена и Татьяна Середа.
Наприкінці грудня минулого року головою апеляційного суду Чернігівської області був призначений 52-річний Садіг Тагієв. Приїхав до Чернігова з Луганська, де обіймав посаду заступника голови апеляційного суду.
Михаил и Кристина Кузьменко - самая молодая супружеская пара: их семье еще не исполнилось и месяца. А вот рассказать уже есть о чем. Особенно Михаилу который в свои тридцать с «хвостиком»...
23-летний Сергей Салон живет в Линовице Прилукского района уже третий год. Вроде бы в его возрасте в голове должны быть новые знакомства, развлечения и любовь, но Сергею сейчас не до этого. Трудная сиротская доля заставила парня прокладывать свой жизненный путь самостоятельно.
— Я была вторым ребенком у родителей, — вытирает слезы 50-летняя Валентина Головко из Великого Устья Сосницкого района. — Брат Толя старше меня на 9 лет. Сызмальства я не чувствовала себя неполноценной благодаря матери.
Так вважають герої цієї історії, для яких святкування золотого, срібного чи навіть ситцевого весілля — справа майбутнього. Адже цього року свято закоханих припадає на їх медовий місяць. Доленосна зустріч Маріанни та Олександра трапилася минулорічного Різдва.
Без перебільшення, кожна жінка мріє, щоб коханий вважав її царицею. Наталії Петрівні з цим пощастило. Минуло вже 50 років (!) після їхнього весілля, а чоловік Анатолій Васильович і досі звертається до неї: «Моя царице».