Колишній голова Чернігівської райради Олександр Ларченко розповів, як захищав Чернігів

Добавить новость

Пятница, 15 Декабря 2023 17:35  |  Просмотров: 2573

Олександр Ларченко офіцер батальйону ТРО з Чернігова дав інтерв'ю телеканалу "Прямий" в рамках програми "Людина на війні". Розповідь почав з того, що зазначив, де саме проводив захист Чернігова. Це було в районі нині знищеного "Епіцентру". В один з днів по Кільцевій почали їхати російські танки - БМП з десантом. Вони йшли на позиції, де був Ларченко (їх було близько 50-70). Чоловік зазначив, що аби не підірвали міст через річку Стрижень - то шансів вижити у нього і його друзів не було б. Це зупинило танки. Тоді його батальйону дали наказ відсікати піхоту, а танки - пропускати, бо їх не було чим знищувати.
До війни чоловік був заможний, у Польщі заробив грошей на те, аби побудувати великий будинок, а також посадив сад, бо це також було його мрією. Але на жаль, в ході бойових дій будинок було зруйновано. Донька Ларченко живе в Америці. Будинок родина будувала 11 років, а пожила у ньому - 5.

У перші дні вторгнення Олександр Ларченко попросив свого друга Дмитра полковника у запасі подивитися, як там хата і випустити кота. Кіт лишився в хаті замкнений, бо хазяїн думав, що через пару днів повернеться. Але Дмитро сказав, коли на місці обійстя побувала розвідка, що нема ні хати ні кота.

Олександр каже, що десь прочитав пораду психологів, що аби вижити на війні треба винести за дужки думки про матеріальне. І він постарався витіснити думки про зруйнований рідний дім. Дружину повідомив, яка евакуювалась за кордон, що будинку більше нема.







24 лютого 2022 о 5.30 Олександру зателефонувала дочка з Америки і сказала, що по CNN показали, як танки сунуть через Сеньківку і щоб він з мамою виїздив з Чернігова. Але чоловік вивіз дружину і повернувся у свій батальйон, куди записався ще у січні. Дружина спершу не хотіла їхати, думала залишитись стерегти хату. Олександр походив по двору, а потім побачив, що російська ракета прилетіла по колишньому військовому аеродрому, де розміщувалась військова частина з радаром. З його слів прилетіло у сам радар. І тоді він усвідомив, що почалась війна. Дружина змирилась з тим, що Олександр пішов воювати і тепер навіть пишається ним.

Після того, як дружина покинула будинок Олександр, ввімкнувши потужний ліхтар (щоб свої по ньому не вистрілили) пішки пішов в сторону, де були позиції його батальйону. Також з командиром заїхали до нього додому за харчами, він їх припас чимало, бо готувався до війни і каже що був розроблений план і на випадок окупації.

Першу ніч війни Ларченко спав під деревом.

Олександр каже, що вдячний всім хлопцям, які тоді пішли обороняти місто. Також розповів, що вперше в житті йому прийшлось вантажити померлих людей. За цими словами підводить до пам'ятника на дорозі, встановлений 6-м захисникам: Телушков Сергій, Розенко Дмитро, Пантелюк Сергій, Мишко Микола, Гроза Ігор, Степаненко Вадим.

Також Олександр розповідав, що коли вони стояли на позиціях над ними літало багато серйозних російських дронів. А вони при цьому були такі наївні, що навіть не виключали мобілки.

"Казали, що до нас прийшло 30-тисячне військо росіян. Але не змогли нас взяти таких наївних і голожопих", - додає Ларченко.

Після того, як росіяни відступили, Ларченко поступила команда переміститись до державного кордону біля с.Дніпровське та Коцюбинське. Стояли там практично все літо. Восени сказали, що треба готуватися їхати на Схід. З лютого 2023 року перші люди з його батальйону Ларченка почали виїздити в напрямку Бахмуту (Красна гора). Каже, що зайшли тоді на позиції батальйону, в якому був Олександр Мацієвський (Мацієвського розстріляли росіяни за слова "Слава Україні", він став відомий через це у всій країні, а в Ніжині йому споруджено пам'ятник - прим.авт.). Ситуація там була дуже важка, багато людей загинули і були поранені. Але довелось повернутись у складі змішаної групи, щоб забрати тіла трьох загиблих військових (чоловік також займається евакуацією загиблих і поранених). Та зробити цього не вдалося - росіяни їх виявили і жорстко обстріляли, ледве вибрались живими.

Олександр Ларченко працює також з родинами загиблих. Каже, що єдине чим можна їх втішити, це те, що в них є хоча б могила сина, він каже таким людям, що, на жаль, не всім батькам вдається отримати тіла загиблих синів, через обстріли росіян.

Офіцер каже, що до повномасштабного вторгнення займався своїм фермерським господарством, а останній запис у трудовій книжці - голова Чернігівської райради. Зараз являється депутатом райради.



Джерело: телеканал "Прямий"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: