«Волинківська молочарська спілка» опинилась у скрутній ситуації

Добавить новость

Воскресенье, 11 Декабря 2022 16:40  |  Просмотров: 2356

1 грудня сільськогосподарський кооператив «Волинківська молочарська спілка» переступив вось­мирічний поріг. За роки праці спілка довела свою по­рядність і репутацію. Об’єднали понад десять сіл, де приймають молоко та молочку від населення. Війна змусила похитнутися і спілка виживала, як могла, щоб втриматися на плаву. Але сталась ситуація через пев­ні обставини, де майно спілки опинилось в заручни­ках. Був і виклик в поліцію, обірвані замки та втручан­ня влади. Ситуація вирішилась. Та керівники спілки не поспішають ставити остаточно крапку і сподіваються на порозуміння з людьми.



Олена та Сергій Потапенки створили «Волинківську молочарську спілку» у селі Волинка, Сергія Володимировича обрали Головою правлін­ня. Спілка надає послуги з допоміжної діяльно­сті у тваринництві, зокрема займається заготів­лею молока. Щоб розрахунки за молоко для селян були справедливими, а ціна за молоко вигіднішою, співпрацювали з молокопереробними заводами на їх умовах, в першу чергу це охолодження і вища якість молока.

З роками об’єднали понад десять сіл. Минулого року спілка прийняла участь у програ­мі «Добре». Зібрали документи, пройшли тренінги і через Сосницьку ОТГ отримали два холодиль­ники та мілксканери. Обіцяли надати і третій, тіль­ки війна завадила. Обов’язкова умова - це примі­щення МАФ (мала архітектурна форма), мали ста­ле в Волинці, один побудували в Лавах, інший в Киріївці, інші орендовані.

Безфундаментна будова закріпилась як волонтерський будинок, адже люди на добровільних засадах приймали участь у їх зве­денні. «Будівництво розпочали в листопаді. Коли крили дах, то вже падав сніг. Будматеріали купи­ли за рахунок кооперативу. Зводили споруди колек­тивно. Люди з дому несли, чого не вистачало. Хтось дошку, двері, вікна, шифер, стовпці, інше. Першим будівництво завершилося в Лавах.

Велике спаси­бі родинам Аллі та Олександру Філіповим, Ірині та Андрію Рудикам, Олександру Дондику з Лав, Людмилі Малиш та Олександру Мурай з Волинки, Аллі та Олегу Карпенкам з Вільшан, Світлані та Юрію Дятловським з Матвіївки, Світлані та Сергію Борисенкам з Киріївки. Холодно, вогко, але всі ста­ралися. Наступну будову звели в Кіріївці», - розпо­відає співзасновник Олена Петрівна. А вже на по­чатку року отримали і встановили обладнання: два холодильники, мілксканери для заміру жирності та інше.

«Молоко забирає ПрАТ «Куликівське молоко», а з 24 лютого через окупацію їздити перестали. Постало питання: що робити з молоком? Почали приймати домашній сир та масло. Продукцію вози­ли в Сосницю і торгували, щоб хоч трохи люди гро­ші отримували за надої. В квітні запрацював завод і почав знову забирати молоко. А в травні почали­ся проблеми з виплатами. Керівництво заводу пові­домило, що свою продукцію реалізовували в Одесі і Миколаєві. Та склади з товаром знищили і заво­ду ніхто не заплатив. Просили почекати і обіцяли в червні, липні розрахуватися. Запропонували ча­стину оплати брати продукцією.
Що робити? Борг збільшувався, люди чекали грошей. Ми пояснили ситуацію людям і попросили зачекати їх до липня, були впевнені, що завод тоді і погасить борг, як і обіцяв. Але вирішили не чекати склавши руки і все ж наважилися забирати трохи товаром - маслом та сиром. Та в житті вже довелося знати різно­го досвіду, - Карпенко Тамарі Павлівні, теперіш­ній директорці молочарської спілки - колишній старшій касирці залізничного вокзалу Чернігова, та мені - керівнику інжинірингового підприємства, з досвідом роботи на провідних міжнародних га­лузевих виставках, так і стали в торговому наме­ті - Тамара Павлівна касиром, я продавцем, ходи­ли як на роботу, старалися.

Стали знову торгувати, їздили майже щодня - Сосниця, Мена, Корюківка, Короп, Холми, навіть Ніжин. Ціни заводські, тому черги все розкуповували. Вторговане порівну ча­стинами ділили між всіма спілчанами. Дякую і сосничанам, які нам допомагали реалізовувати між своїми знайомими. Ми розуміли, що люди невдоволені такими затримками з виплатими. Літо, тре­ба сіно заготовляти, а грошей за молоко мізерні ча­стини. Зазвичай завод розраховувався кожну п’ятнадцятиднівку.

В Киріївці, де ми заготовляли молоко два роки, запропонували такий варіант, що вони можуть зда­вати надої в інше місце за попередньою згодою, а коли все стане на свої місця, то знову відновимо прийом молока в спілку. 15 червня по документах побачили, що молока в Киріївці зменшилось вдвічі. 20-го навідалися до приймального пункту і побачили - вивіска «СОК Волинківська молочарська спілка», інформаційна табличка програми «ДОБРЕ» знята та повний холодильник молока.

Виявляється, що в нашому пункті Світлана Борисенко приймала в людей молоко для іншого підприємця - Михайла Білоножка з Бахмача. Він до тої пори брав в людей молоко попід дворами. Почались непорозуміння, адже нас ніхто не попередив про те, що будуть ви­користовувати майно спілки треті особи. І нам пові­домили, що більше нам молока здавати не будуть, поки ми не розрахуємось. Нехай і так. Та в липні ПрАТ«Куликівське молоко» грошей нам не віддав, хоча запевняв, що розрахується обов’язково. Ми поїхали до голови ОТГ Андрія Портного і розпові­ли про складну ситуацію. 6 липня разом з ним при­їхали до села, щоб поговорити з усіма. Ми розумі­ли обурення людей, вони виставили ульматум -хо­лодильник і обладнання беруть в заставу і будуть користуватися, доки ми повністю з ними не розра­хуємось. Нехай і так. Ми і надалі брали продукцію на заводі та самотужки грошима з реалізації пога­шали заборгованість за молоко. Радились, як нам правильно зробити і вирішили, що спершу треба розраховуватися з селами, які не мають «майнової застави».

Люди в інших селах, де немає охолоджувачів, здавали самотужки охолоджене молоко в бідони. Приймальники туди клали лід в пляшках і таким чи­ном ще понижували температуру. Коли на вулиці спека, то завод повертав назад молоко, яке скис­ло в дорозі. Щоб уникнути цих неприємностей, ми попросили в серпні свій холодильник перенести з Киріївки до Чорнотич, щоб інші вісім сіл нашої спіл­ки не страждали. Але Світлана Борисенко сказа­ла: «Ні, поки борги не повернете, обладнання зали­шиться тут». Ми більше не стали питати. 2 жовтня ми повністю віддали заборговані гроші киріївчанам. Запитали в людей, чи хочуть вони знову нам зда­вати молоко? З 17 чоловік 4 сказали ні, решта ска­зали, що їм все рівно, аби платили вчасно. Минув майже місяць, але результат не тішив. Світлана казала, що люди не хочуть нам здавати молока. Ми намагалися повернути довіру і запропонува­ли один день здавати Білоножку, інший в спілку. А ще сказали, що тепер маємо можливість платити за молоко щоденно. Та Світлана відмовилась. Тоді ми повідомили, що будиночок і обладнання нале­жать спілці, - якщо не буде молока, то ми перене­семо своє майно в інше село. 24 жовтня ми опеча­тали двері, але вже назавтра пломби були зірвані.

Світлана сказала, що нічого нам не віддасть, адже це все належить киріївській громаді. Ти помиляєш­ся, запевнили ми. Подзвонили до голови ОТГ по­радились і прояснили обставини. Андрій Портний сказав, щоб ми своє майно забрали. 2 листопада приїхали зранку, холодильник та інше обладнання було там, ми попросили Світлану здати ключі. Вона відмовилась. Ми вивісили новий замок.

Світлана зі своїми родичами вчинили лайку і викликала полі­цію. Коли приїхала поліція .Тетяна Борисенко зір­вала при них наш замок і сказала, що будинок на її землі і належить їй. При цьому винесла документи на ділянку. Це для нас стало несподіванкою. Адже коли ми вирішували, де можна поставити цей будинок,вона сказала,щоб ставили тут. Адже тут жила її бабуся і ніхто не заперечуватиме, бо ніхто спадок на ділянку не оформляв. Але чому промовчала, що вона вже є законним власником?Ми пояснили полі­ції, що майно все ж наше і в нас є всі документи на нього.

Люди обурювалися, що ми гроші отримали від заводу ще в червні а їм не віддали. Пояснили, що з 8 червня ми забирали готову продукцію а не гроші і представили всі документи з датами,підписами і печатками,що підтверджують. Світлана ви­несла поліції повідомлення, що надсилала листа на ПрАТ «Куликівське молоко» з запитом про стан розрахунків. Ми спитали, а де відповідь? Наявність рекомендованого повідомлення про відправлен­ня запиту нічого не доводить.

Але добре розуміє­мо, чому Світлана підбурювала людей проти нас:- ми зобов’язували її щодня брати в кожного аналіз на жирність. Що людина принесла,така і плата. А цей підприємець не робить це щодня, тому можна щось вигадати на свою користь. Холодильник і об­ладнання ми забрали. З будинком запропонували такий варіант: збудуйте в Чорнотичах таку споруду, а цей нехай залишиться вам. Хоча на місці чули по­грози спалити його, а особисто Світлана говорила що «не дістанеться спілці і шиферини». Йшов час, люди з Киріївки дзвонили і просили залишитися в селі і приймати молоко в них знову. Ми не відкида­ємо цієї можливості і розуміємо людей. Через вій­ну ми стали заручниками обставин з обох сторін», - розповіла Олена Потапенко.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 10.11.2022, Наталія МАТВІЄНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: