«Волинківська молочарська спілка» опинилась у скрутній ситуації
1 грудня сільськогосподарський кооператив «Волинківська молочарська спілка» переступив восьмирічний поріг. За роки праці спілка довела свою порядність і репутацію. Об’єднали понад десять сіл, де приймають молоко та молочку від населення. Війна змусила похитнутися і спілка виживала, як могла, щоб втриматися на плаву. Але сталась ситуація через певні обставини, де майно спілки опинилось в заручниках. Був і виклик в поліцію, обірвані замки та втручання влади. Ситуація вирішилась. Та керівники спілки не поспішають ставити остаточно крапку і сподіваються на порозуміння з людьми.
Олена та Сергій Потапенки створили «Волинківську молочарську спілку» у селі Волинка, Сергія Володимировича обрали Головою правління. Спілка надає послуги з допоміжної діяльності у тваринництві, зокрема займається заготівлею молока. Щоб розрахунки за молоко для селян були справедливими, а ціна за молоко вигіднішою, співпрацювали з молокопереробними заводами на їх умовах, в першу чергу це охолодження і вища якість молока.
З роками об’єднали понад десять сіл. Минулого року спілка прийняла участь у програмі «Добре». Зібрали документи, пройшли тренінги і через Сосницьку ОТГ отримали два холодильники та мілксканери. Обіцяли надати і третій, тільки війна завадила. Обов’язкова умова - це приміщення МАФ (мала архітектурна форма), мали стале в Волинці, один побудували в Лавах, інший в Киріївці, інші орендовані.
Безфундаментна будова закріпилась як волонтерський будинок, адже люди на добровільних засадах приймали участь у їх зведенні. «Будівництво розпочали в листопаді. Коли крили дах, то вже падав сніг. Будматеріали купили за рахунок кооперативу. Зводили споруди колективно. Люди з дому несли, чого не вистачало. Хтось дошку, двері, вікна, шифер, стовпці, інше. Першим будівництво завершилося в Лавах.
Велике спасибі родинам Аллі та Олександру Філіповим, Ірині та Андрію Рудикам, Олександру Дондику з Лав, Людмилі Малиш та Олександру Мурай з Волинки, Аллі та Олегу Карпенкам з Вільшан, Світлані та Юрію Дятловським з Матвіївки, Світлані та Сергію Борисенкам з Киріївки. Холодно, вогко, але всі старалися. Наступну будову звели в Кіріївці», - розповідає співзасновник Олена Петрівна. А вже на початку року отримали і встановили обладнання: два холодильники, мілксканери для заміру жирності та інше.
«Молоко забирає ПрАТ «Куликівське молоко», а з 24 лютого через окупацію їздити перестали. Постало питання: що робити з молоком? Почали приймати домашній сир та масло. Продукцію возили в Сосницю і торгували, щоб хоч трохи люди гроші отримували за надої. В квітні запрацював завод і почав знову забирати молоко. А в травні почалися проблеми з виплатами. Керівництво заводу повідомило, що свою продукцію реалізовували в Одесі і Миколаєві. Та склади з товаром знищили і заводу ніхто не заплатив. Просили почекати і обіцяли в червні, липні розрахуватися. Запропонували частину оплати брати продукцією.
Що робити? Борг збільшувався, люди чекали грошей. Ми пояснили ситуацію людям і попросили зачекати їх до липня, були впевнені, що завод тоді і погасить борг, як і обіцяв. Але вирішили не чекати склавши руки і все ж наважилися забирати трохи товаром - маслом та сиром. Та в житті вже довелося знати різного досвіду, - Карпенко Тамарі Павлівні, теперішній директорці молочарської спілки - колишній старшій касирці залізничного вокзалу Чернігова, та мені - керівнику інжинірингового підприємства, з досвідом роботи на провідних міжнародних галузевих виставках, так і стали в торговому наметі - Тамара Павлівна касиром, я продавцем, ходили як на роботу, старалися.
Стали знову торгувати, їздили майже щодня - Сосниця, Мена, Корюківка, Короп, Холми, навіть Ніжин. Ціни заводські, тому черги все розкуповували. Вторговане порівну частинами ділили між всіма спілчанами. Дякую і сосничанам, які нам допомагали реалізовувати між своїми знайомими. Ми розуміли, що люди невдоволені такими затримками з виплатими. Літо, треба сіно заготовляти, а грошей за молоко мізерні частини. Зазвичай завод розраховувався кожну п’ятнадцятиднівку.
В Киріївці, де ми заготовляли молоко два роки, запропонували такий варіант, що вони можуть здавати надої в інше місце за попередньою згодою, а коли все стане на свої місця, то знову відновимо прийом молока в спілку. 15 червня по документах побачили, що молока в Киріївці зменшилось вдвічі. 20-го навідалися до приймального пункту і побачили - вивіска «СОК Волинківська молочарська спілка», інформаційна табличка програми «ДОБРЕ» знята та повний холодильник молока.
Виявляється, що в нашому пункті Світлана Борисенко приймала в людей молоко для іншого підприємця - Михайла Білоножка з Бахмача. Він до тої пори брав в людей молоко попід дворами. Почались непорозуміння, адже нас ніхто не попередив про те, що будуть використовувати майно спілки треті особи. І нам повідомили, що більше нам молока здавати не будуть, поки ми не розрахуємось. Нехай і так. Та в липні ПрАТ«Куликівське молоко» грошей нам не віддав, хоча запевняв, що розрахується обов’язково. Ми поїхали до голови ОТГ Андрія Портного і розповіли про складну ситуацію. 6 липня разом з ним приїхали до села, щоб поговорити з усіма. Ми розуміли обурення людей, вони виставили ульматум -холодильник і обладнання беруть в заставу і будуть користуватися, доки ми повністю з ними не розрахуємось. Нехай і так. Ми і надалі брали продукцію на заводі та самотужки грошима з реалізації погашали заборгованість за молоко. Радились, як нам правильно зробити і вирішили, що спершу треба розраховуватися з селами, які не мають «майнової застави».
Люди в інших селах, де немає охолоджувачів, здавали самотужки охолоджене молоко в бідони. Приймальники туди клали лід в пляшках і таким чином ще понижували температуру. Коли на вулиці спека, то завод повертав назад молоко, яке скисло в дорозі. Щоб уникнути цих неприємностей, ми попросили в серпні свій холодильник перенести з Киріївки до Чорнотич, щоб інші вісім сіл нашої спілки не страждали. Але Світлана Борисенко сказала: «Ні, поки борги не повернете, обладнання залишиться тут». Ми більше не стали питати. 2 жовтня ми повністю віддали заборговані гроші киріївчанам. Запитали в людей, чи хочуть вони знову нам здавати молоко? З 17 чоловік 4 сказали ні, решта сказали, що їм все рівно, аби платили вчасно. Минув майже місяць, але результат не тішив. Світлана казала, що люди не хочуть нам здавати молока. Ми намагалися повернути довіру і запропонували один день здавати Білоножку, інший в спілку. А ще сказали, що тепер маємо можливість платити за молоко щоденно. Та Світлана відмовилась. Тоді ми повідомили, що будиночок і обладнання належать спілці, - якщо не буде молока, то ми перенесемо своє майно в інше село. 24 жовтня ми опечатали двері, але вже назавтра пломби були зірвані.
Світлана сказала, що нічого нам не віддасть, адже це все належить киріївській громаді. Ти помиляєшся, запевнили ми. Подзвонили до голови ОТГ порадились і прояснили обставини. Андрій Портний сказав, щоб ми своє майно забрали. 2 листопада приїхали зранку, холодильник та інше обладнання було там, ми попросили Світлану здати ключі. Вона відмовилась. Ми вивісили новий замок.
Світлана зі своїми родичами вчинили лайку і викликала поліцію. Коли приїхала поліція .Тетяна Борисенко зірвала при них наш замок і сказала, що будинок на її землі і належить їй. При цьому винесла документи на ділянку. Це для нас стало несподіванкою. Адже коли ми вирішували, де можна поставити цей будинок,вона сказала,щоб ставили тут. Адже тут жила її бабуся і ніхто не заперечуватиме, бо ніхто спадок на ділянку не оформляв. Але чому промовчала, що вона вже є законним власником?Ми пояснили поліції, що майно все ж наше і в нас є всі документи на нього.
Люди обурювалися, що ми гроші отримали від заводу ще в червні а їм не віддали. Пояснили, що з 8 червня ми забирали готову продукцію а не гроші і представили всі документи з датами,підписами і печатками,що підтверджують. Світлана винесла поліції повідомлення, що надсилала листа на ПрАТ «Куликівське молоко» з запитом про стан розрахунків. Ми спитали, а де відповідь? Наявність рекомендованого повідомлення про відправлення запиту нічого не доводить.
Але добре розуміємо, чому Світлана підбурювала людей проти нас:- ми зобов’язували її щодня брати в кожного аналіз на жирність. Що людина принесла,така і плата. А цей підприємець не робить це щодня, тому можна щось вигадати на свою користь. Холодильник і обладнання ми забрали. З будинком запропонували такий варіант: збудуйте в Чорнотичах таку споруду, а цей нехай залишиться вам. Хоча на місці чули погрози спалити його, а особисто Світлана говорила що «не дістанеться спілці і шиферини». Йшов час, люди з Киріївки дзвонили і просили залишитися в селі і приймати молоко в них знову. Ми не відкидаємо цієї можливості і розуміємо людей. Через війну ми стали заручниками обставин з обох сторін», - розповіла Олена Потапенко.
Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 10.11.2022, Наталія МАТВІЄНКО
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.