«Мав провести маму у Польщу, а проводити доводиться його». В авіатрощі на Харківщині загинув Микола Микитченко з Журавки

Вівторок, 6 жовтня 2020 14:28 | Переглядів: 5037

— Коля яскраво жив. І яскраво пішов, — розповідає про 22-річного Миколу Микитченка, брат дружини Олі з Журавки Варвинського району Антон Гузь. Микола — один з 26 загиблих в авіатрощі під Чугуєвом на Харківщині. Він був серед курсантів харківського університету імені Кожедуба, які у п’ятницю, 25 вересня, здійснювали навчальний політ на літаку АН-26.

Микола Микитченко

Аварія сталася близько 21 години, коли літак заходив на посадку.

Микола народився та виріс у Журавці. Тут же ходив у школу. П’ять років тому через хворобу не стало батька Анатолія.

У Журавці лишилась мама Миколи Тетяна. Працювала у варвинському магазині. А потім почала їздити на заробітки у Польщу.

Поїхати за кордон мала наступного дня після навчального польоту сина. Та не склалося.

— Їхати мала з Харкова. Там увечері після Коліного польоту думали зустрітись, — розповідає про тещу Антон. — А вже ранком Коля збирався провести матір на Польщу. А виявилось, що проводити доводиться його.

Менше року тому, наприкінці грудня 2019, Микола одружився з Владою Род, теж з Журавки.

— Вони зустрічались ще зі школи, — продовжує Антон. — Влада вчиться у Полтаві на стоматолога. Тиждень жили окремо. Він — у Харкові, вона — у Полтаві. А на вихідні зустрічались, то там, то там.

Наступного року Влада закінчує університет. Планували з’їхатись і жити разом у Харкові.

Перед самим польотом Коля переписувався з дружиною. Та побажала йому удачі.

Коли батьки Влади дізнались про трагедію, забрали и з Полтави. І разом поїхали на Харків. Побували на місці аварії. А потім повернулись у Журавку.

Тетяна ж лишилась у Харкові, щоб здати ДНК. Але зараз вже теж у Журавці. Туди ж відправив і дружину з дитиною, щоб жінки підтримували одна одну.

Результати тесту мають прийти за два-три тижні. Чекаємо.

Загиблий Микола Микитченко з мамою Тетяною та дружиною Владою

Микола Микитченко після дев’ятого класу вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військовою підготовкою.

У нього був вибуховий характер. Активний, спортсмен. До ліцею батьки відправили вчитися, щоб спрямувати його енергію у позитивне русло, — згадує Антон. — У нього було загострене почуття справедливості. Всіх спонукав вчитися, працювати, займатися спортом, розвиватися.

Після ліцею він підписав контракт. І майже одразу його направили в АТО. Був артилеристом.

Мамі і сестрі він розповідав, що на навчаннях на полігоні. Тільки зі мною поділився. Я тоді теж був в АТО. А потім подав документи у Харків на штурмана. І вступив. Це була його стихія.

Просто так в небо не пускають. Треба було заслужити. От і вийшло, що на борту опинились найкращі. Тому, якщо у подальшому звинуватять екіпаж у помилці, це буде неправда.

Дуже дивно, що вони летіли у битком набитому літаку. 27 чоловіків для такого невеликого літака — занадто. Коли мене, пораненого в АТО, перевозили вертольотом, то на борт могли взяти не більше п’яти чоловік. А тут їх напхали. Просто жесть. Навіщо? Зробили один виліт, а записали кілька. Курсант же нічого не скаже. Наказ є наказ.

— Як дізнались про загибель?

— Нам подзвонила мама товариша. Потім ми зв’язались з начальником курсу. Той підтвердив трагічну новину. І тільки після цього сказали мамі. Вона спочатку все заперечувала. Не хотіла вірити, що Коля був у тому літаку. Бо не було напевне відомо про кількість людей.

У Колі в роду був льотчик, який також загинув в авіакатастрофі.

— Де ховатимуть Миколу?

— Це питання ще відкрите. Керівництво університету наполягає, щоб ховали у Харкові. Така у них традиція. Але як же потім матері їздити провідувати сина? Ми хочемо, аби Колю поховали у Журавці поруч з батьком.

— По телевізору говорять про те, що виділять по 1,5 мільйони родині кожного загиблого.

— Ми теж про це чули. Але ніхто з нами не зв’язувався. Окрім розмов нічого. У Колі була страховка. Будемо збирати документи.

* * *

Разом з Миколою у літаку був і 40-річний Олег Козаченко родом з Городні. Там закінчував школу. Служив у військовій частині у Чугуєві. Отримав вищу освіту. Працював бортовим механіком, потім техніком.

Збирався приїхати у гості до батьків, які вже більше 15 років живуть у Стовпівці на Городнянщині.

Та на Харків довелося їхати їм, щоб здавати тест ДНК. Поховають Олега скоріше за все у Харкові, де у нього залишилась дружина і восьмирічний син.

Олег Козаченко

Серед загиблих — 19-річний Дмитро Донець з Чернігова. Його родичі хочуть поховати у Городищі Менського району поряд з могилами рідні.

Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за фактом порушення правил польотів та підготовки до них, що спричинило катастрофу та тяжкі наслідки (стаття 416 КК України). До проведення розвідування залучені слідчі та експерти Нацполіції.

Загалом слідство розглядає 4 версії аварії: технічна несправність, неналежне виконання службових обов’язків членами екіпажу, неналежне виконання службових обов’язків особами, що відповідають за управління польотами та неналежне технічне обслуговування літака та підготовка його до польоту.

* * *

На борту АН-26 мав бути і курсант Олександр Харченко, племінник Віталія Карпенка з Ніжина.

— Я в неділю зустрічався з мамою Олександра, відмічали друге народження Саші, — розповідає Віталій Карпенко. — Так сталося, що він, можна сказати випадково, не попав на той літак. Але в списках тих курсантів був.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №40 (1794), 1 жовтня 2020 року