Закон один для ВСЕХ?

                                                         ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

25 вересня 2012 року Деснянський районний суд м. Чернігова виніс Постанову в адміністративній справі №2506/5327/2012, котрою задовольнив мої позовні вимоги та визнав дії Чернігівського міського голови Соколова Олександра Володимировича щодо суміщення з 10.11.2010 р. ним посади Голови Чернігівського обласного відділення Української спілки ветеранів Афганістану протиправними, як такі, що суперечать ст.12 ч.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Чернігівський міський голова Соколов О.В., не погодився з рішенням Деснянського районного суду і вважаючи дане рішення таким, що постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в котрій просить суд апеляційної інстанції Постанову Деснянського районного суду від 25.09.2012р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В свою чергу я вважаю, що оскаржуване апелянтом рішення ухвалене, виходячи з основних принципів здійснення адміністративного судочинства – законності та верховенства права з огляду на наступне:

Згідно ст. 202 КАСУ підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є
1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Отже головним питанням, котре постане перед судом апеляційної інстанції при розгляді скарги Чернігівського міського голови буде теж саме питання, котре стояло, згідно з п.1ч.1ст.161 КАСУ, перед судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної Постанови, а саме – Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Враховуючи те, що Чернігівській міський голова в апеляційній скарзі висловив своє бажання прийняти особисту участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, то сподіваюсь він зможе чесно і відверто відповісти на питання, від відповідей на котрі його представник в суді першої інстанції всіляко ухилявся, «Чи обіймав він посаду Голови Чернігівського обласного відділення УСВА станом на дату офіційного оприлюднення результатів виборів на посаду Чернігівського міського голови 10.11.2010р. та чи обіймав він посаду Голови Чернігівського обласного відділення УСВА, станом на дату ухвалення судового рішення 25.09.2012р.?». Я не виключаю, що апелянт знову ж таки буде доводити, але вже суду апеляційної інстанції те, що встановлені перевіркою, що проводила УСБУ в Чернігівській області, ознаки порушення з боку посадових осіб Чернігівської міської ради вимог ст.17 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» щодо отримання в безоплатну позичку автомобіля «Тойота» та ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», котра озаглавлена «сільський, селищний, міський голова» і котру можуть порушити відповідно лише сільський, селищний або міський голова, не мають жодного відношення до апелянта, бо у відповіді УСБУ на моє звернення, №74/3/1/Г-75/113 від 24.05.2012р., не зазначена фамілія Соколова О.В.. Натомість фамілія Соколова Олександра Володимировича, як керівника юридичної особи – Чернігівського обласного відділення Української спілки ветеранів Афганістану зазначена в іншому доказі, наданому мною суду – в Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії АЄ №913704 від 17.08.2012р., проти долучення котрого до матеріалів справи заперечував представник Чернігівського міського голови, мотивуючи заперечення тим, що Соколових Олександрів Володимировичів є дуже багато в Чернігові і тому для встановлення особи керівника необхідний його ідентифікаційний номер. Звісно, що таким чином представник відповідача намагався ввести суд в оману щодо факту обіймання Чернігівським міським головою посади Голови Чернігівського обласного осередку УСВА. Я не виключаю, що апелянт і в суді апеляційної інстанції буде намагатися усіляко намагатися ввести суд в оману, щодо фактичної обставини, котра має суттєве значення для вирішення апеляційної скарги і тому додав до своїх заперечень докази, що підтверджують факт обіймання Чернігівським міським головою посади Голови Чернігівського обласного відділення УСВА, які прошу врахувати при розгляді апеляційної скарги.
Отже обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги мали місце і Чернігівський міський голова станом на дату подання позову і станом на дату винесення рішення обіймав посаду, не сумісну зі своєю службовою діяльністю, всупереч ч.4 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування» та всупереч п.1ч.1 та ч.2 ст.7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Апелянт в своїй апеляційній скарзі жодним словом не обмовився про цю обставину, а лише просить ухвалити нове рішення, котрим відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на науково – практичні коментарі до КАСУ, з яких він вбачає, що він не здійснював активну поведінку направлену на порушення моїх прав, свобод та інтересів і жодним чином їх не порушив, хоча я вважаю, що обов’язки покладені на апелянта Статутом УСВА про «піклування» 3000 членів обласного відділення УСВА та їх родин заважає виконувати йому обов’язки про піклування 290 000 жителів міста, покладених на нього Законом «Про місцеве самоврядування». Також апелянт зазначає, що я взагалі не є суб’єктом правовідносин з приводу реалізації положень Конституції України!!! та Закону України «Про місцеве самоврядування», таким суб’єктом є лише територіальна громада. Якщо виходити з цієї логіки апелянта, то виборчий бюлетень під час виборів міського голови потрібно видавати не кожному дієздатному громадянину України, які належать до відповідних територіальних громад, як це передбачено ст.3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», а один на всю територіальну громаду, яка на думку апелянта і його представника в суді першої інстанції має відповідну правосуб’єктність в даній справі. Але ж ця думка є хибною. При винесенні оскаржуваної апелянтом Постанови суду перед судом, серед питань, визначених ст.161 КАСУ стояло питання про те, яку правову норму належить застосувати до даних правовідносин, в даному випадку у спорі між громадянином, виборцем, жителем міста та головною посадовою особою місцевого самоврядування – міським головою.
Головні норми – це норми прямої дії, що записані в Конституції України. Зокрема в статті 5 записано, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В свою чергу, згідно з статтею 19 Основного Закону Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В разі недотримання цієї норми органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами громадянину статтею 55 Конституції України гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст. 140 Конституції України Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Згідно з ч.3 цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування» ДЕРЖАВА ГАРАНТУЄ ПРАВО ТА РЕАЛЬНУ ЗДАТНІСТЬ жителів міста САМОСТІЙНО або ПІД ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Згідно ч.1 ст.3 цього ж Закону ГРОМАДЯНИ МАЮТЬ ПРАВО НА УЧАСТЬ В МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ І РЕАЛІЗУЮТЬ ЙОГО ЗА НАЛЕЖНІСТЮ ДО ВІДПОВІДНИХ ТЕРРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД. В частині 3 ст.3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» зазначено, що «Належність громадянина до відповідної територіальної громади визначається його місцем проживання на її території, згідно із Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», де в ст.3 визначено, що місце проживання особи – це адміністративно – територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Я же живу постійно у м. Чернігові і тому маю повне право на участь у місцевому самоврядуванні міста Чернігова.
Як я зазначав у своїй позовній заяві і в своїх поясненнях під час судового розгляду, про той факт, що Чернігівській міський голова суміщає свою посаду з посадою Голови обласного відділення УСВА, я дізнався з сюжету інформаційного випуску «Вікна – новин», що вийшов 15.02.2012р.на телеканалі «СТБ», до цього моменту я вважав, що міський голова, як головна посадова особа місцевого самоврядування суворо дотримується Конституції та Законів України. І до того моменту я не міг навіть уявити, що міський голова поставив себе вище за Закон і нехтує ними, адже згідно ст.80 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», особа обрана міським головою, у разі наявності іншого представницького мандату, зобов’язана подати до ТВК протягом 20 днів з дня офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представницького мандата. А також ОСОБА, ОБРАНА МІСЬКИМ ГОЛОВОЮ, ОДНОЧАСНО З КОПІЄЮ ЗАЯВИ ПРО ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ІНШОГО ПРЕДСТАВНИЦЬКОГО МАНДАТА ПОДАЄ ДОКУМЕНТ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ (ПОСАДИ), НЕСУМІСНОЇ З ПОСАДОЮ МІСЬКОГО ГОЛОВИ. Наразі я направив звернення до Центральної виборчої комісії та Генеральної прокуратури України, де поставив питання, яким чином апелянт – Соколов О.В. став міським головою, враховуючи, те, що він одночасно, як тепер стало мені відомо, був на той час і Головою обласного відділення УСВА, зважаючи на імперативний припис ч.7 ст.80 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», котрий зобов’язує ТВК, у разі неподання особою, обраною на посаду міського голови документу про звільнення з роботи (посади), несумісної з посадою міського голови у строки, передбачені ч.1,2 ст.80 цього Закону, ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ ПРО ВИЗНАННЯ ОСОБИ ТАКОЮ, ЩО ВІДМОВИЛАСЬ ВІД ПОСАДИ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ТА ПРИЗНАЧАТИ ПОВТОРНІ ВИБОРИ . Отже легітимність обраного 30.10.2010р. Чернігівського міського голови дуже сумнівна. Але якщо припустити, що він цю заяву подав до ТВК, а потім знову став головою обласного відділення УСВА , то це також було порушення Закону і з того моменту його повноваження вважаються, згідно з.п.4ч.1ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування» достроково припиненими.
Згідно ч.4 ст.99 КАСУ, в разі якщо позивач скористався досудовим порядком вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, котрий обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як я зазначав в позовній заяві, після того, як я отримав копію Договору за яким виконавчий комітет Чернігівської міської ради отримав в безоплатну позичку автомобіль преміум – класу від обласного відділення УСВА, я 06.04.2012р. звернувся до Генеральної прокуратури України та до УБКОЗ СБУ України в Чернігівській області з заявами про вчинення корупційних дій, а також пізніше звернувся до Президента України, до прокуратури м. Чернігова. На протязі 3 місяців мої заяви перенаправлялися з одних установ до інших. Лише УБКОЗ УСБУ в Чернігівській області проводило ретельну перевірку по фактам викладених в моїй заяві, знайшла ознаки корупційних правопорушень і передала матеріали в Прокуратуру Чернігівської області для вжиття відповідних заходів прокурорського реагування. Напевно, що прокуратура мала б звернутися до суду з вимогою визнати Договір позички недійсним та застосувати наслідки нікчемного правочину щодо передачі обласним відділенням УСВА виконавчому комітету Чернігівської міської ради в безоплатну позичку автомобіля Тойота, а також надати припис міському голові щодо припинення правопорушення, котре полягає в обійманні ним посади не сумісної з посадою міського голови. Замість цього прокуратура розміщує на свої офіційній сторінці прес-реліз, копію котрого я додав до заперечень, з якого слідує, що прокуратура вважає дії міського голови абсолютно законними, бо прокуратура не дочитавши до кінця ст.7 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», не дослідивши Статут УСВА і не зваживши на ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначила, що Закон лише забороняє займатися підприємницькою або іншою оплачуваною діяльністю, а також входити до складу органів управління чи наглядової ради підприємств або організацій, що мають на меті одержання прибутку, хоча далі по тексту зазначено якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, а в ч.3 ст.7 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» йдеться про те, що у разі якщо Конституцією і законами України для окремих посад встановлено спеціальні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, то їх додержання забезпечується за спеціальними процедурами. Листами №74/3/1/Г-66з/113 від 22.06.2012р. та №74/3/2/Г-115/113 від 18.07.2012р. УСБУ в Чернігівській області повідомило мене, що підстав для складання адмінпротоколів, згідно з Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» не встановлено. З огляду на чинне законодавство такі відповіді правоохоронних органів, м’яко кажучи були дивними, бо дії Чернігівського міського голови, саме дії, бо міський голова їздить на роботу в міську раду, де головує на засіданнях ради, її виконавчого комітету, затверджує і підписує їх рішення, серед котрих є рішення про виділення бюджетних коштів місцевим організаціям УСВА, а потім він їде на роботу в відділення УСВА, де вже вирішує, яким чином розподілити отримані за його підписом бюджетні кошти, головує на засіданнях Правління та Президії організації УСВА, розпоряджається майном, включаючи грошові кошти організації, укладає угоди, контракти, відкриває рахунки – одним словом забезпечує статутну діяльність спілки, містять усі ознаки корупційних. Отже постає риторичне запитання на котре шукає відповіді апелянт «Чи порушує права мешканця міста міський голова, котрий чинить відверті корупційні дії?» Завдяки іншим діям Чернігівського міського голови з реалізації інвестиційного проекту по реконструкції одного з чернігівських ринків, оскарження котрих є предметом іншого позову, я був ошуканий на 33 тисячі гривень, котрі не можу повернути навіть за рішенням суду. Я не бачу причин, чому я маю терпіти свавілля міського голови, котрий був призначений міським головою незаконно, а його повноваження з самого початку каденції, виходячи зі змісту п.4ч.1ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування» вважаються достроково припиненими. Я звісно міг би на хвилі передвиборчої компанії до ВР України, куди балотувався апелянт, назбирати під своєю позовною заявою підписи багатьох інших мешканців міста, враховуючи, що міський голова програв на цих виборах представнику опозиції майже 20 тисяч голосів, але я подав позов не з політичних мотивів, бо не маю жодного відношення до будь-якої політичної партії, а подав його на підставі Конституції України, де записано, що Україна – це правова держава, а в правовій державі за визначенням не може мати місце той факт, що чиновник, головна посадова особа місцевого самоврядування, міський голова обласного центру відверто та публічно чинить дії, котрі не лише не відповідають моральному та етичному кодексу поведінки державних службовців, а й порушують чинне законодавство і це не тягне за собою ніякої юридичної відповідальності, хоча міський голова отримує представницький мандат під свою особисту відповідальність і згідно з ст.74-77 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідає за свої дії перед територіальними громадами, перед державою, перед юридичними і фізичними особами. Зокрема частина 1 ст.76 згаданого Закону передбачає відповідальність посадової особи місцевого самоврядування у разі порушення ним Конституції або законів України перед державою. Не зважаючи на імперативний припис цієї норми правоохоронні органи, на котрі покладені обов’язки щодо дотримання законності та правопорядку в державі, відмовилися притягати чернігівського міського голову до будь-якої відповідальності і тому я вирішив домогтися передбаченої відповідальності шляхом подання позову, де просив суд визнати дії Чернігівського міського голови щодо суміщення ним посад міського голови та Голови чернігівського обласного відділення УСВА протиправними. Апелянт в своїй скарзі також акцентує увагу суду на формі захисту визначеному позивачем та постановлений судом першої інстанції. В зв’язку з цим хочу звернути увагу на те, що я не міг просити, а суд не міг зобов’язати відповідача написати заяву про звільнення з посади Голови Чернігівського обласного відділення УСВА, бо це добровільна справа відповідача. Апелянт вирішив порушувати Закон і суміщати ці дві посади, знаючи про те, що таке суміщення тягне за собою дострокове припинення його повноважень на посаді міського голови. Я не міг просити, а суд не міг призначити позачергові вибори міського голови, в зв’язку з його достроковим припиненням повноважень, бо це прерогатива Верховної Ради України. Відповідно до ч.5ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування» за наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради України (до Комітету ВРУ з питань державного будівництва та місцевого самоврядування я вже направив відповідне звернення) Верховна Рада України може призначити позачергові вибори міського голови. Питання про призначення ВРУ позачергових виборів міського голови може порушуватися перед ВР України відповідною міською радою а також головою обласної міської державної адміністрації.
Отже мої подальші дії будуть залежати від рішення Апеляційного адміністративного суду. Сподіваюсь, що усі факти і обставини справи, викладенні в моїх запереченнях не залишаться поза увагою суду апеляційної інстанції. Перед судом першої інстанції також стояло питання – чи задовольнити позовні вимоги або відмовити в задоволенні позовних вимог. Звісно що суд не міг обрати другий варіант, адже дії Чернігівського міського голови тільки з точки зору прокуратури «законні та правомірні», а з точки зору чинного законодавства вони незаконні та протиправні, що було встановлено судом і зафіксоване в оскаржуваному апелянтом судовому рішенні.
Єдине питання, що не вирішив суд першої інстанції – питання про розподіл судових витрат. Заяву про винесення додаткової ухвали про стягнення судового збору з відповідача на мою користь, я хотів подати до суду після отримання повного тексту Постанови, але на час отримання мною оскаржуваної Постанови, справа вже була направлена до апеляційного суду.
     Також маю зазначити, що я бажаю взяти участь у засіданні суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ч.1,2 ст.102, 191, 200 Кодексу адміністративного судочинства України

ПРОШУ СУД

1. Поновити процесуальний строк для подання заперечень на апеляційну скаргу.
2. Долучити мої заперечення разом з доданими документами та речовим доказом до матеріалів справи.
3. Відмовити Чернігівському міському голові Соколову Олександру Володимировичу в задоволенні апеляційної скарги.

ДОДАТКИ
1. Диск DVD-RW “esperanza” серійний номер 1407110418296563, що містить два відеофайла «СТБ о новом авто Соколова.avi», «Соколова совесть из-за Camry не мучает.mp4.avi»
2. Роздруківка Біографії Чернігівського міського голови з офіційного веб-порталу Чернігівської міської ради.
3. Копії листів УСБУ в Чернігівській області №74/3/1/Г-66з/113 від 22.06.2012р. та №74/3/2/Г-115/113 від 18.07.2012р. на одному аркуші.
4. Роздруківка з сайту телеканалу «СТБ» «В Чернігові мер-афганець отримав розкішного подарунка» на 2 аркушах.
5. Роздруківка сторінки «Територіальні організації УСВА» з офіційного сайту Української Спілки Ветеранів Афганістану на 2 аркушах.
6. Копія статті «Олександр Соколов і надалі керуватиме обласним відділенням УСВА» (газета «Чернігівські відомості», №43(971), 21 жовтня 2009 року)
7. Копія статті «Чернігівська ОДА та обласне відділення УСВА підписали Меморандум про взаємодію та співробітництво» (газета «Чернігівські відомості», №44(1078), 2 листопада 2011 року)
8. Копія статті «Новая машина мэра – «подарок» афганцев?» (газета «Черниговские новости :семь дней» #7(536) 16 февраля 2012 года).
9. Роздруківка з офіційного веб - сайту Прокуратури Чернігівської області на 2 аркушах.
10. Роздруківка з сайту «Високий Вал» «У Чернігові вісім родин ветеранів – «афганців» отримали житло»
11. Роздруківка з сайту «Чиста політика» «Олександр Соколов: держава має соціально захищати тих, хто цього потребує».