Беріть що дають або Повага до глядача починається з афіші

Вам колись доводилося іти у театр на одну виставу, бачити на афіші анонс іншої, а переглянути – зовсім не таку? Нам учора така дивина вдалася. У Чернігівському академічному драматичному.

Ці вихідні у нашій родині видалися театральними. Якось співпало, що і у Ляльковому прем’єра, і у Драматичному – дитяча вистава. Пропустити таку культурну лавину ми не могли, бо як відомо у Чернігові з дитячими розвагами не густо.

Дивина!

Ляльковий театр, як завжди, порадував. Прем’єра була цікавою. Не лише за сюжетом, а і за підходом молодого режисера.

А от у Драматичному виникла колізія. Ішли ми на виставу "Білосніжка". Про неї попереджали афіші уже місяць тому. Коли підійшли до театру, побачили: виявляється сьогодні мають давати "Снігову королеву"! Принаймні так було написано на свіжій афіші.
Проте касир була іншої думки. "Сьогодні буде "Червона шапочка", - люб’язно попередила вона.

М’яко кажучи – здивували. З одного боку, вистави десь рівноцінні, всі дитячі. З іншого – неприємно.
Так, у Чернігові немає культурної конкуренції. Дитині, яка виросла з Лялькового театру, піти практично нікуди. Лишається брати що дають: чи то Білосніжку, чи Королеву, чи ту ж Червону шапочку. Таке враження, що наш Академічний подібна ситуація тільки радує. Що хочеш – те й показуй, діти ж усе одно прийшли, ніхто назад не піде.

Коли даватимуть "Білосніжку", ніхто до ладу пояснити не міг. Нібито наступного тижня замість "Червоної шапочки" (яку анонсувала афіша) буде "Снігова королева". А може і не буде. Навіщо взагалі щось говорити? Вони ж діти, яка їм різниця, правда?

Справедливості заради
Проте справедливості заради дуже хотілося б відзначити: "Червона шапочка" ішла під живий супровід оркестру. Неймовірно приємно!
Радіти діти почали ще до вистави, усі висли на оркестровій ямі. І протягом усієї вистави, коли вступав оркестр, ставало дуже затишно, хотілося усміхатися і слухати-слухати-слухати.

Ще більш приємно було побачити у ролі пташенят маленьких дітей. Товстенькі ніжки, рум’яні щічки і море позитиву від кожного слова.

А от у ролі Червоної шапочки, на жаль, виступала досить немолода актриса. Можливо, я помиляюся, і з 2-го ряду не розгледіла її віку. Але вигляд вона мала, як то кажуть, не фонтан. Сукенка в горошок, панталончики, перигідрольна блондинистість – і років 40 з обличчя. Неприродно і навіть не смішно.

Невже у Драмтеатрі не лишилося молодих актрис, які могли б достойно відстрибати у ролі дівчинки? Чи знову таки: ми тут найкращі, тому беріть що даємо?

Дитина моя сказала, що вистава їй сподобалася. Особливо оркестр. Значить, сходили недарма. І зовсім добре було б, якби наступного разу побачили хоч на йоту більше поваги до себе як глядачів.