Вони зустрілися у 1932-му.
Її батько був "куркулем". Мав корову і коня. Троє її братів працювали зранку до смеркання і падали знесилені на дерев’яні топчани.
Батько навідріз відмовився іти у колгосп. Віддати годувальницю-корову він просто не міг.
Тому зранку всю родину посадили на воза і вивезли. Казали – до Сибіру. Можливо, Сибір був у сусідньому яру, бо більше про них ніхто не чув.
А вона заховалася у клуні на іншому кутку села. Чомусь її не шукали. Господарський хлопець почув, як хтось тихо скиглить. Мо’ собака перечепився? А то була вона.
Вони бачились до того, але ніколи не дружили. Він був молодшим на 2 роки, а у 17 це здається прірвою.
Виніс хліба. Вночі вона пішла до далеких родичів.
Зустрілися знову лише за два роки. Ще за рік, у 1935 у них народилася перша донечка, Шурка. Вони вже були самостійні і мріяли про власну хату. Потроху будувалися. Деревини навколо – хоч греблю
...