голод
-
Миколчина індустріалізація
Свого батька Миколка не пам’ятав. Той пішов на війну, коли малому було всього 4 рочки. Провоював три тижні і був розчавлений у криваве місиво десь під Києвом – якийсь великий дядько будь-що наказав звільнити українську столицю до 7 листопада. А люди – що люди – такого добра у нас як тарганів. Розмножуються, знову ж таки. Он у Миколки аж троє тарганчиків підростає – дві старші і він.
А ще мама – вдова у 29 років. Нічого, витримає, жилувата, як коняка. Правда, на вигляд руденька крихітка, ручки як тростинки. Тими ніби дитячими долоньками вона ворочала з ранку до пізньої ночі, а коли засинала – руки мимоволі продовжували вертітися і підстрибувати.
Так само скакав на ліжку і Миколка. Його гнав голод. Все своє куценьке життя Миколка мріяв одного разу наїстися од пуза.
Поки був зовсім малим – його піддурювали дорослі хлопці. Казали – оно, дивися, ото солодка травичка. І Миколка накидався, як к ...
-
Голод наступає? А ми котлети не їмо
Минулого тижня у класі моєї доньки проходили батьківські збори. Як завжди, обговорили поведінку, обкладинки для підручників і тому подібне.
Дійшли до проблем їдальні.
Учителька скаржилася, що дітей важко примусити їсти. У кожного – свій список "фе". І що, як ви думаєте, не люблять? В основному – м’ясні страви! Хтось терпіти не може м’ясних котлет, хтось – печінкових. Дехто не їсть пельменів, інші – омлетів. Що вже казати про вареники з картоплею – це в абсолютному ігнорі.
Ай-яй, які ж бідні та нещасні сучасні діти – подумалося.
І чомусь згадалася така анекдотична ситуація. Було це десь років 15 тому, коли зарплати не давали по кілька місяців. Напередодні Нового року у одній зі шкіл Чернігова вчителька загубила цілий стос зошитів для контрольних робіт.
Точно пам’ятала, що зі школи брала, додому принесла – і нема. Все обшукала…
Якось викрутилася, ...