Таємниця народження новорічної кульки
Вона бере скляну трубку і за хвилину перетворює її на бурульку. Потім прикладає до губ – і виникає кулька на довгій нозі.
Так народжується одне з найбільших новорічних див – ялинкова прикраса. Чарівниці працюють на Клавдіївській фабриці, що поблизу Києва.
Клавдіївска фабрика ялинкових прикрас зустрічає написом радянської епохи "За курение – под суд!". Усе інше на підприємстві – з тих же часів. Іржаві залізні корпуси, туалет моделі "Ем-жо". Де-не-де – портрети Леніна, просто як нагадування про кращі часи фабрики.
"Колись тут працювали 600 чоловік. Зараз – удесятеро менше", - розповів голова правління підприємства Микола Саркісян.
На Клавдіївській фабриці використовують виключно імпортну сировину. З українського – тільки майстри і упаковка.
Як це робиться? Беруться заготовки, схожі на довгі хімічні пробірки. Їх привозять із Німеччини. Майстри сидять перед трубою з вогнем. Температура полум’я – до 600 градусів.
Заготовку тримають прямо у руках. Прогрівають її, аж поки не розжариться до м’якості. Потім – тягнуть, і від трубки м’яко відділяється шматок потрібної довжини.
Склодув продовжує нагрівати заготовку. І от – мить дива! Майстер дує у трубку – і вона перетворюється на кулю!
Зовні все виглядає легко, як надування мильних бульок. Насправді все не так просто. Адже кулька має бути ідеально рівною і потрібного діаметру. Не дуже-то поміряєш розплавлене скло!
Робота склодува вважається шкідливою. Жінки ідуть на пенсію у 45 років, чоловіки – у 50.
На Клавдіївській фабриці склодувів не густо. Робочих місць тільки в одному цеху – близько 20, а робітниць – двоє.
Працівниця із спеціального крану заливає всередину кульки "дозу" суміші аміаку та рідкого срібла. Збовтує, щоб рідина розтеклася по всіх стінках.
І – занурює кульки у ванну з теплою водою. На очах за кілька секунд прикраси із прозорих стають блискучими, сріблястими! Причому фарбуються вони зсередини, не страшні подряпини. Сріблясте покриття ще й робить кульки міцнішими.
Інший вид фарби потребує холоду. Бачили іграшки, схожі на морозні візерунки на вікні? Фарба так і називається – Морозко. На холоді – до -2 градусів - вона розтікається по кульці.
Робота в обох "кольорових" цехах важка. 8 годин треба вистояти біля аміаку чи фарби. А це далеко не парфумерний магазин!
"Це дуже специфічний розпис. Повірте, навіть знаменитий художник не одразу навчиться малювати на поверхні кулі", - пояснив голова правління фабрики.
Крім фарб, використовують блискітки. Інструмент і технологія елементарні, запросто можна зробити ексклюзив і вдома.
Майстрині наливають клей ПВА у звичайну дитячу клізмочку. Легко натискаючи, наносять його на кульку. І обсипають блискітками.
Всього за гривню вони виконують будь-який напис для екскурсантів. Шикується черга – приємно подарувати своїй дитині іменну кульку від Діда Мороза.
Подібні фігурки виготовляють машинним способом. Дві половинки майбутнього виробу заварюють рідким склом. Але особливою популярністю за кордоном фігурні прикраси не користуються. Там і своїх верстатів вистачає.
"Фабрика має обладнання, щоб виготовити іграшки різної форми. Але найбільше цінується ручна робота українських фахівців", - пояснив Микола Саркісян.
Він відкрив секрет: виріб, виготовлений машиною, має не дуже привабливий "рубець" від зварювання. А "ручні" кулі гладенькі та рівні.
За часів незалежності жодних ремонтів на фабриці не було і не передбачається.
Виживає підприємство за рахунок іноземних замовлень. Якість українських "чарівників" добре знають по всій Європі та навіть за океаном, у Америці. А от до вітчизняних магазинів продукція фабрики практично не доходить.
"Тому що українські підприємці закуповують ялинкові прикраси лише у листопаді-грудні. І то – прагнуть взяти під реалізацію", - пояснив голова правління Клавдіївської фабрики. А податки і зарплату треба платити щомісяця.
Якби не іноземці – навряд чи підприємство змогло б вижити. Та й так ледве зводить кінці з кінцями.
Але тим не менш в усіх цехах висить "дощик" та гірлянди. Створюють новорічний настрій!
П. С. Матеріал був написаний рік тому, але з того часу на фабриці практично нічого не змінилося.
Так народжується одне з найбільших новорічних див – ялинкова прикраса. Чарівниці працюють на Клавдіївській фабриці, що поблизу Києва.
Проза? Життя!
Від Києва до Клавдіївської фабрики трохи більше години їзди автобусом. Екскурсії сюди гасають мало не щодня: в основному казку мріють побачити столичні школярі.Клавдіївска фабрика ялинкових прикрас зустрічає написом радянської епохи "За курение – под суд!". Усе інше на підприємстві – з тих же часів. Іржаві залізні корпуси, туалет моделі "Ем-жо". Де-не-де – портрети Леніна, просто як нагадування про кращі часи фабрики.
"Колись тут працювали 600 чоловік. Зараз – удесятеро менше", - розповів голова правління підприємства Микола Саркісян.
На Клавдіївській фабриці використовують виключно імпортну сировину. З українського – тільки майстри і упаковка.
Цех перших - склодуви
У першому цеху фабрики скляні трубки стають кульками.Як це робиться? Беруться заготовки, схожі на довгі хімічні пробірки. Їх привозять із Німеччини. Майстри сидять перед трубою з вогнем. Температура полум’я – до 600 градусів.
Заготовку тримають прямо у руках. Прогрівають її, аж поки не розжариться до м’якості. Потім – тягнуть, і від трубки м’яко відділяється шматок потрібної довжини.
Склодув продовжує нагрівати заготовку. І от – мить дива! Майстер дує у трубку – і вона перетворюється на кулю!
Зовні все виглядає легко, як надування мильних бульок. Насправді все не так просто. Адже кулька має бути ідеально рівною і потрібного діаметру. Не дуже-то поміряєш розплавлене скло!
Робота склодува вважається шкідливою. Жінки ідуть на пенсію у 45 років, чоловіки – у 50.
На Клавдіївській фабриці склодувів не густо. Робочих місць тільки в одному цеху – близько 20, а робітниць – двоє.
Цех другий – посрібнення
Ми звикли, що ялинкова іграшка блищить. Саме такою її роблять у цеху посрібнення.Працівниця із спеціального крану заливає всередину кульки "дозу" суміші аміаку та рідкого срібла. Збовтує, щоб рідина розтеклася по всіх стінках.
І – занурює кульки у ванну з теплою водою. На очах за кілька секунд прикраси із прозорих стають блискучими, сріблястими! Причому фарбуються вони зсередини, не страшні подряпини. Сріблясте покриття ще й робить кульки міцнішими.
Цех третій – "окунка"
У третьому цеху іграшки стають кольоровими. "Окунка" – від слова "окунати". Робітниця бере виріб і на мить занурює його у фарбу. Все – можна сушити. Це відбувається під лампами, за допомогою тепла.Інший вид фарби потребує холоду. Бачили іграшки, схожі на морозні візерунки на вікні? Фарба так і називається – Морозко. На холоді – до -2 градусів - вона розтікається по кульці.
Робота в обох "кольорових" цехах важка. 8 годин треба вистояти біля аміаку чи фарби. А це далеко не парфумерний магазин!
І нарешті – мистецтво!
Залишилося зробити на іграшці розпис. Роблять це також вручну. Художниці працюють миттєво. Рука майстринь набита і не робить жодного зайвого руху. Усі лінії ідеально рівні."Це дуже специфічний розпис. Повірте, навіть знаменитий художник не одразу навчиться малювати на поверхні кулі", - пояснив голова правління фабрики.
Крім фарб, використовують блискітки. Інструмент і технологія елементарні, запросто можна зробити ексклюзив і вдома.
Майстрині наливають клей ПВА у звичайну дитячу клізмочку. Легко натискаючи, наносять його на кульку. І обсипають блискітками.
Всього за гривню вони виконують будь-який напис для екскурсантів. Шикується черга – приємно подарувати своїй дитині іменну кульку від Діда Мороза.
Цех гордості та грошенят
Останній пункт екскурсії – виставкова зала. Тут розкладені і розвішані вироби фабрики. Очі розбігаються від блиску і різноманітності! Ялинки, і хатки, і білочки із зайчиками…Подібні фігурки виготовляють машинним способом. Дві половинки майбутнього виробу заварюють рідким склом. Але особливою популярністю за кордоном фігурні прикраси не користуються. Там і своїх верстатів вистачає.
"Фабрика має обладнання, щоб виготовити іграшки різної форми. Але найбільше цінується ручна робота українських фахівців", - пояснив Микола Саркісян.
Він відкрив секрет: виріб, виготовлений машиною, має не дуже привабливий "рубець" від зварювання. А "ручні" кулі гладенькі та рівні.
Цифри
Клавдіївська фабрика відкрилася майже одразу після війни. Спочатку виготовляли лабораторне скло, із 1953 року – ялинкові прикраси. Фабрика справно працює весь рік, крім січня. Фахівці виготовляють до 2 тисяч виробів за зміну.За часів незалежності жодних ремонтів на фабриці не було і не передбачається.
Виживає підприємство за рахунок іноземних замовлень. Якість українських "чарівників" добре знають по всій Європі та навіть за океаном, у Америці. А от до вітчизняних магазинів продукція фабрики практично не доходить.
"Тому що українські підприємці закуповують ялинкові прикраси лише у листопаді-грудні. І то – прагнуть взяти під реалізацію", - пояснив голова правління Клавдіївської фабрики. А податки і зарплату треба платити щомісяця.
Якби не іноземці – навряд чи підприємство змогло б вижити. Та й так ледве зводить кінці з кінцями.
Але тим не менш в усіх цехах висить "дощик" та гірлянди. Створюють новорічний настрій!
П. С. Матеріал був написаний рік тому, але з того часу на фабриці практично нічого не змінилося.