Блоги
-
Олександр Ломако"Ющенко". Тепер слово Президент я знову пишу з великої літери! 0'R
22 листопада я був присутній на Форумі присвяченому Голодомору в Оперному театрі. Це велика трагедія, сумнівів тут нема. Цей голод був штучний. Організований Комуністичною партією Радянського Союзу, був направлений проти найбільш незалежного, самодостатнього класового формування - селянина. Сумнівів тут також нема. Це колосальний біль всього українскього народу.
Кампанія, організована Президентом Віктором Ющенко в напрямку визнання Голодомору, акцентація на втратах українців та злочинів сталінського режиму заслуговує на увагу. Я не в усьому вважаю її правильною та ефективною. Я бачу багато помилок. Але я підтримую цю ідею. Це колосальний прорив України. Я ніколи не був хохдлм чи малоросом, і ніколи їм не стану.
Ющенко нічого зробив для прориву України в плані економіки, боротьби з корупцією, політичної ситеми, стабілізації тощо. За це він отримує двійку. Думаю, що в плані, коли прем'єр керує економікою, а Президент керує зовнішньою політикою, виконує п ... -
Олександр Ломако«На Майдані затихає річ. Вечір… Ніч?» 0'R
А тепер уявіть, що Майдану не було. Просто не було. Не було б про що шкодувати, не було б із чим порівнювати. Два Віктори тихо-мирно розподілили б між собою «обов’язки» тріумфатора і невдахи, так і не перетворившись на ікони для двох половинок штучно розділеної України. Ми не дізналися б, на що здатен наш народ, не збагнули б усієї глибини безсилля наших політиків. Не пізнали б солодкості надій, не відчули б гіркоти розчарувань. Уникли б полону одних ілюзій, щоб опинитися в капкані інших. Ви цього хотіли б? Ми — ні. Ми — це ті, для кого передислокація одних — у владу, на Банкову, а інших — за грати аж ніяк не була головною метою великого зимового протистояння. Ми — це ті, хто боровся за країну, якою можна пишатися. Ми своїми руками піднесли Вітчизну, піднявши її над стиглим асфальтом на висоту, недосяжну для їхніх ницостей. Ми набули країну, гідну поваги. Вони не змогли побудувати державу, гідну своїх громадян. Ми виявилися сильнішим ...
-
Олександр Ломако21 листопада 2004 року 0'R
Приблизно в цей час, в цей день рівно 4 роки тому я отримав бюлетень для голосування в другому турі виборів Президента України. Не задумаючися жодної секунди в кабінці для голосування впевненно поставив галочку біля призвіща Ющенко. Поставив і навів так, щоб було тричі зрозуміло мій вибір. Кидаючи бюлетень в урну перехрестився. Щоб все було добре, щоб мій і ще мільйони голосів не "вкрала бандитська влада". Про майбутнє не думав. Думав лише про завтра, адже був переконаний, що проголосувати мало - потрібно ще свій вибір відстояти. Члени виборчої комісії № 16 в педуніверситеті дивилися на молодохо, зхуділого злопця, який лише 3 тижні тому вийшов з тюремної камери по-різному. Хтось з острахом, хтось з повагою. Одна дівчіна, що представляла Януковича спитала у мене хто виграє. Питання, звісно було більш ніж риторичне - мою точку зору знали всі. Я з великою переконливістю в голосі відповів, що люди в більшості проголосують за Ющенка, але чи відразу це визнають я не знаю, боюся, ...
-
Олександр Ломако21 серпня - "За вашу і нашу свободу!" 0'R
Цього дня, 21 серпня 1968 року радянська армія окупувала Чехословаччину. Країна дозволила собі подумати про демократію та вихід з "Варшавського договору", тобто, впливу Москви. "Реформісти", так би мовити.
Та ще й всередині "незалежної" компартії Чехословаччини. Союз тільки на краплю зменшив там цензуру - і відразу розпочалися розмови про свободу і демократію, які вдалося зупинити лише шляхом введення танків до симпатичної Праги. В Чехословаччині хотіли розробити та впровадити "соціалізм з людським обличчям", придумали "Нову Хартію вольностей", намагалися модернізувати недоторканну програму партії, створили ряд політичних клубів, заборонили цензуру, а в зовнішній політиці намагалися проводити більш-менш незалежний від Москви курс, хоча згідно з лінією СССР та Варшавського договору. Союз сприйняв це як небезпеку.
Ось і "догралися&q ... -
Олександр ЛомакоСьогодні всесвітній день свободи преси! 0'R
Сьогодні відзначають всесвітній день Свободи преси.
Свобода преси найчастіше визначається як право поширювати ідеї, думки, інформацію через друковане слово без обмежень з боку влади; право, що гарантує захист і "лежить в основі усіх інших політичних свобод" та прав людини.
Свобода преси є не просто гарантом, а "головним гарантом конституційності демократичного ладу".
Основна мета свободи преси — це створення передумов для формування освіченого й поінформованого електорату, здатного самостійно оцінювати стан громадських справ. Свобода преси означає, що мас-медіа можуть зайняти будь-яку позицію щодо влади — лояльну чи непримиренну, бути її рупором чи контролювати дії влади, критикувати її політику, вади та зловживання.
Чи є зараз в Україні свобода преси? Питання дискусійне. Але, як то кажуть, все познається в порівнянні. В до осені 2004 року її фактично не було.
На моє гл ...