21 серпня - "За вашу і нашу свободу!"
Цього дня, 21 серпня 1968 року радянська армія окупувала Чехословаччину. Країна дозволила собі подумати про демократію та вихід з "Варшавського договору", тобто, впливу Москви. "Реформісти", так би мовити.
Та ще й всередині "незалежної" компартії Чехословаччини. Союз тільки на краплю зменшив там цензуру - і відразу розпочалися розмови про свободу і демократію, які вдалося зупинити лише шляхом введення танків до симпатичної Праги. В Чехословаччині хотіли розробити та впровадити "соціалізм з людським обличчям", придумали "Нову Хартію вольностей", намагалися модернізувати недоторканну програму партії, створили ряд політичних клубів, заборонили цензуру, а в зовнішній політиці намагалися проводити більш-менш незалежний від Москви курс, хоча згідно з лінією СССР та Варшавського договору. Союз сприйняв це як небезпеку.
Ось і "догралися". Серпневі події 68-го називають "празьською весною".
Зранку 20 серпня офіцерам було зачитано секретний наказ про формування головного командування "Дунай" (такий собі Павловський був призначений головнокомандувачем). В ніч на 21 серпня війська СССР, Польщі, ГДР, Угорщини та Болгарії з чотирьох напрямків перетнули кордон Чехословаччини. Власне, її 200-тисячна армія не чинила ніякого спротиву "партнерам по табору". Виконуючи наказ міністра оборони вона протягом всього конфлікту лишалася в казармах та займала нейтральну позицію.
На відміну від військових. жителі Праги, Братислави та інших міст не збиралися мовчки спостерігати за діями агресорів. Були організовані акції протесту та мітинги. Вони споруджували окопи на шляху танкових бригад, барикади, розповсюджували листівки. Діяли підпільні радіостанції. Були приклади і більш радикальних протестних дій, як наприклад, закидування танків пляшками з горючою сумішшю, спроби вивести з ладу засоби зв’язку тощо.
Але протягом 36 годин війська країн Варшавського договору повністю встановили контроль над територією Чехословаччини. В згадках одного з "визволителів" - радянського офіцера прочитав враження про Прагу. " Ми не розуміли, як можна знищувати таку красу! У себе на Батьківщині ми ніколи подібного не бачили - вітрини, банки, театри... Вони були на рівень кращими. ніж в СССР". Довелося.
Внаслідок військового втручання було кардинально змінено курс Чехословаччини і до кінця 80-х років вона лишалася сателітом СССР.
Цього ж дня, але в 1991-му, безславно закінчився путч ГКЧП, одним із наслідків якого стало швидке і доволі неочікуване проголошення незалежності більшістю республік Радянського Союзу.
Через 3 дні ми відзначатимемо 17-ту річницю Незалежності України. Незалежності саме від СССР. Давайте пам’ятати, що ця країна була агресором і знищувала свободу в зародку. Чехословаччина, Угорщина, Україна. Сьогодні "наступниця СССР" вже котрий день не виведе свої війська з Грузії, незважаючи на публічні обіцянки. Я щасливий, що ми живемо вже в іншій країні. Колись вона стане на ноги. Якщо всі постараємося.
Та ще й всередині "незалежної" компартії Чехословаччини. Союз тільки на краплю зменшив там цензуру - і відразу розпочалися розмови про свободу і демократію, які вдалося зупинити лише шляхом введення танків до симпатичної Праги. В Чехословаччині хотіли розробити та впровадити "соціалізм з людським обличчям", придумали "Нову Хартію вольностей", намагалися модернізувати недоторканну програму партії, створили ряд політичних клубів, заборонили цензуру, а в зовнішній політиці намагалися проводити більш-менш незалежний від Москви курс, хоча згідно з лінією СССР та Варшавського договору. Союз сприйняв це як небезпеку.
Ось і "догралися". Серпневі події 68-го називають "празьською весною".
Зранку 20 серпня офіцерам було зачитано секретний наказ про формування головного командування "Дунай" (такий собі Павловський був призначений головнокомандувачем). В ніч на 21 серпня війська СССР, Польщі, ГДР, Угорщини та Болгарії з чотирьох напрямків перетнули кордон Чехословаччини. Власне, її 200-тисячна армія не чинила ніякого спротиву "партнерам по табору". Виконуючи наказ міністра оборони вона протягом всього конфлікту лишалася в казармах та займала нейтральну позицію.
На відміну від військових. жителі Праги, Братислави та інших міст не збиралися мовчки спостерігати за діями агресорів. Були організовані акції протесту та мітинги. Вони споруджували окопи на шляху танкових бригад, барикади, розповсюджували листівки. Діяли підпільні радіостанції. Були приклади і більш радикальних протестних дій, як наприклад, закидування танків пляшками з горючою сумішшю, спроби вивести з ладу засоби зв’язку тощо.
Але протягом 36 годин війська країн Варшавського договору повністю встановили контроль над територією Чехословаччини. В згадках одного з "визволителів" - радянського офіцера прочитав враження про Прагу. " Ми не розуміли, як можна знищувати таку красу! У себе на Батьківщині ми ніколи подібного не бачили - вітрини, банки, театри... Вони були на рівень кращими. ніж в СССР". Довелося.
Внаслідок військового втручання було кардинально змінено курс Чехословаччини і до кінця 80-х років вона лишалася сателітом СССР.
Цього ж дня, але в 1991-му, безславно закінчився путч ГКЧП, одним із наслідків якого стало швидке і доволі неочікуване проголошення незалежності більшістю республік Радянського Союзу.
Через 3 дні ми відзначатимемо 17-ту річницю Незалежності України. Незалежності саме від СССР. Давайте пам’ятати, що ця країна була агресором і знищувала свободу в зародку. Чехословаччина, Угорщина, Україна. Сьогодні "наступниця СССР" вже котрий день не виведе свої війська з Грузії, незважаючи на публічні обіцянки. Я щасливий, що ми живемо вже в іншій країні. Колись вона стане на ноги. Якщо всі постараємося.