Валентина Підвербна доньку хрестила у Києві, бо всі Чернігівські священики відмовились

Вже майже рік громадськість бурхливо обговорює унікальний випадок у світовій медицині, занесений до Книги рекордів України, коли 65-річна чернігівка, колишня медсестра Валентина Підвербна завдяки штучному заплідненню народила дівчинку і стала найстаршою породіллею нашої держави.
Нещодавно до себе в гості Валентина Підвербна запросила журналістів нашої газети, аби ми пересвідчилися, що з дитиною все гаразд і чи дівчинка здорова та доглянута.

За інформацією офіційного сайту управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації, протягом вагітності Валентину доглядали медики Чернігівського пологового будинку. У визначений термін жінка завдяки кесареву розтину народила дівчинку вагою 3 кілограми 300 грамів та зростом 54 сантиметри. За словами головного лікаря закладу Василя Гусака, ці показники становлять 8–9 одиниць за 10-бальною шкалою, тобто таким станом новонародженої може похвалитися не кожна породілля репродуктивного віку.
Майже через місяць після пологів, управління охорони здоров’я облдержадміністрації влаштувало прес-конференцію, під час якої її учасники наголошували, що Валентина Підвербна не спроможна самостійно доглядати свою дитину. Якщо медики разом із представниками соціальних служб не візьмуть ситуацію під контроль – дівчинка може загинути. Тоді ж головний лікар Чернігівського пологового будинку Василь Гусак зазначив, що після пологів мати, відчуваючи зацікавленість до своєї особи з боку представників засобів масової інформації та громадськості, вимагала до себе особливого ставлення. Ситуація погіршилася ще й через те, що жінка, як виявилося, не має навіть елементарних навичок догляду за дитиною…

Головний спеціаліст з акушерства та гінекології управління охорони здоров’я облдержадміністрації Володимир Пулін додав, що Підвербна ледве навчилася готувати дитині молочні суміші, вважаючи, що це – суцільна хімія і вона не дозволить труїти ними дитину…
Заступник головного лікаря Чернігівської міської дитячої поліклініки №1, міський педіатр Людмила Овсієнко: «З першого дня Підвербна відмовляла в обстеженні лікарям та медичним сестрам. Не допускала медичних працівників до квартири. Призначила зустріч у приміщенні філії поліклініки на Масанах, тільки там лікарям вдалося послухати дівчинку та призначити загальнозміцнювальну терапію, адже маля страждало від недостатнього харчування та потрібного догляду…»

Учасники прес-конференції дійшли висновку: за можливості умовити Валентину Підвербну погодитися на тимчасову (терміном на місяць-два) передачу дівчинки до Прилуцького будинку дитини.
Втім, дівчинка проживає з матір’ю вдома. Нещодавно до себе в гості Валентина Підвербна запросила журналістів нашої газети, аби ми пересвідчилися, що з дитиною все гаразд і дівчинка здорова та доглянута.

Жінка зустріла нас біля дверей своєї квартири. У руках тримала дитячий одяг.
– Усі кажуть, що у моєї дівчинки нічого немає. Гляньте, скільки у неї нового та гарного одягу! Купую його в спеціалізованих дитячих крамницях. Я – постійний покупець дитячого харчування та одягу. Маю навіть пластикові картки, що дозволяють купувати речі для маленької зі знижками.
До квартири жінка нас не впустила, отож спілкувалися з нею у під’їзді. Свою доньку вона також вивезла сюди. Дівчинка весь час тихенько лежала у дитячому візочку і лише зрідка щось вигукувала.
За словами Валентини Підвербної, вона все своє життя мріяла мати дитину. Втім, їй це не вдавалося. Завдяки столичній клініці репродуктивної медицини та професору Ігорю Ільїну найзаповітніша мрія жінки здійснилася.
Ми поцікавилися у Валентини Підвербної, як їй живеться, чи влаштовують житлово-побутові умови. На що відповіла так: «У мене є все. І кухонний гарнітур, і газова плита, два дитячих манежі, дитяче ліжко, новий диван із великими подушками, гарне велике ліжко для донечки, дві шафи…»

– Часто гуляєте із дитиною надворі?
– Щодня. А влітку можемо навіть весь день…
– Ви жодного разу не згадали ім’я доньки. Як її назвали?
– За документами – Ганна, але я її зву Машенькою, цим ім’ям її охрестив батюшка у столичній церкві.
– Чому саме у Києві?
– Бо у Чернігові жодний священик не погодився провести цей обряд, пояснюючи, що не хоче брати на себе гріх…
– За рахунок чого живете?
– Отримую пенсію, допомогу на дитину, оформила субсидію. Завдячую добрим друзям із Росії. Хочу наступного літа знову піти торгувати на базар.
– А маля у садок влаштуєте?
– Ні! Із собою возитиму. Я ні на кого доньку не полишу.

– А до школи?
– Обов’язково. Із великим нетерпінням чекаю, коли дівчинка підросте. Хочу віддати її до першого класу у п’ять з половиною років. Вона у мене розумниця! Коли буде розмовляти, вчитиму її читати. Вже придбала «Букварик»…
– Дівчинці виповниться 23 лютого рік. Як святкуватимете цю подію?
– Відзначатимемо удвох. Насмажу котлет, приготую супчик із рисом та курятиною… Ні горілки, ні вина не вживаю і не визнаю людей, які пиячать, отож куплю собі мінеральної води.
– Вашу дитину обстежують медики?
– З дільничним педіатром із самого початку у нас стався конфлікт, отож на прийомі були у педіатра та невропатолога обласної дитячої поліклініки. Підтримую зв’язок із головним обласним педіатром Людмилою Кривець. Ця чуйна і добра жінка жодного разу не відмовила мені у допомозі.

Валентина Підвербна винесла з квартири зошит і почала читати свої нотатки: «У мене велике прохання до усіх журналістів. Не друкуйте мої і доньчині фотографії, які ви не робили, не пишіть те, чого я не казала. Мені дуже неприємно і боляче, коли у пресі з’являється неправдива інформація, мовляв, у моєї дитини лише одна пелюшка і вона постійно голодна, що у квартирі брудно і немає меблів.
Раніше вони хотіли забрати мою доньку до дитячого будинку. Чи було б їй там краще? Впевнена, що її ніхто б і не приголубив… Граюся з нею і вдень, і вночі. Годую не за часом, а тоді, коли Машенька захоче. Вважаю, що моя дитина розвивається нормально. Почала ходити у сім місяців, вже танцює, робить «ладусі».



Замість того, аби радіти з дитиною життю, я витрачаю свій час на боротьбу з недоброзичливцями.
Дитина виросла сама, без медиків і без соціальних служб. А щодо прес-конференції, то ніхто мене туди не запрошував. І ще. Люди, у яких добре склалося життя, ніколи мене не зрозуміють. Адже їм невідомо, що таке самотність».
Під враженням ми зателефонували до Людмили Кривець, головного педіатра обласного управління охорони здоров’я. Вона сказала, що Валентину Підвербну знає, але нічого коментувати не буде.
Наступний крок – отримати коментар соціальної служби. У відділі з контролю за цільовим використанням коштів управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради зазначили, що для призначення допомоги на дитину Валентини Підвербної було складено акт проживання дитини з матір’ю. Жінка періодично оформляє субсидію та іншу допомогу, яку передбачає закон. Приходить до управління завжди із дитиною, але обличчя дівчинки нікому не показує.

Що ж скажуть у службі у справах дітей Новозаводської районної у місті ради? На жаль із керівником поспілкуватися не вдалося, його не було на місці. Отож нам «допоміг» спеціаліст сектору профілактичної роботи та соціального захисту дітей служби у справах дітей Андрій Змійок:
– У нас дуже багато роботи, отож ніхто з вами спілкуватися з цього приводу не буде!
Як «приємно» чути ці слова від людини, яка захищає та допомагає дітям.

P.S. І хоча ми не почули думки медиків та інших спеціалістів про те, чи отримує нині донька Валентини Підвербної належний догляд та нормальне виховання, сподіваємося, що із дівчинкою все буде добре.

Лариса Галета, «Деснянка вільна», фото автора

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.