Чоловік, який ніколи не матюкався

Як голуб з голубкою. Катерина Борисівна і Микола Пилипович

Чого гріха таїти – матюкаються всі. Хоча без цього й можна обійтись. Але хочеш – не хочеш трапляється таке, що єдино прийнятною в ситуації видається лише груба лайка. Тож коли в Рогізках розповіли, що ніхто жодного разу не чув матюків з вуст Миколи Пилиповича Акуленка, чомусь не хотілося вірити.

- Нічого дивного в тому нема, - говорить він. – З дитинства так звик: батьки ніколи не матюкалися і нас так привчили.
Наш герой зізнається, - не відчував необхідності у цьому за жодних обставин – ні на війні, яку пройшов з першого до останнього дня (а потім ще був Далекий Схід), ні – тим більше – у мирних буднях. Вони були справжнім щастям. По-перше, залишився живим. По-друге, одружився з дівчиною, яка, проводжаючи його в армію 5 жовтня 1940 року, обіцяла дочекатись.
«Дочекайся!» - просив, благав її через кілометри, руїни, втрати. Писав про це в кожному листі – з фронту, з госпіталів. Впевнений: її чекання вберегло його.
Тож, коли війна і розлука залишилися позаду, хіба могло трапитися щось страшніше за них, таке, що змусило б його зневажити батькове виховання і опуститися до такого паскудства як мат. Каже: надто любив життя, щоб неславити його.

Нині їм обом по 87. Два роки тому виповнилося 60 літ, відколи разом. Існує думка, що коли пара дожила до цієї дати, до свого діамантового весілля, уже ніщо не розлучить її. Їх би не розлучило й раніше.

- Не було причини, - говорить Катерина Борисівна. – Ми любили одне одного. Коля ніколи не образив мене, не вдарив. Помагав усе робити. Жалів. Ніколи не забуду, як він плакав, коли мене забирали в лікарню.

Так мало, здається, треба, щоб життя склалося. І так багато…
У їхній оселі світло і затишно. Всюди порядок, хоч, звісно, нелегко його підтримувати, коли розміняний уже дев’ятий десяток. Але разом все робити – веселіше. Кожного ранку вони встають о п’ятій.  Потихеньку, помаленьку господарюють, доять корову.  Кажуть: як же без неї, та й діти, й онуки люблять молоко.

Навідуються, допомагають. І, певна річ, повертаються додому заспокоєні, звільнені від суєтного і дріб’язкового – черговий раз отримавши у батьків урок мудрості і доброти.

«Пощастило мені з чоловіком», - не приховує Катерина Борисівна.

Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.