Капітан Руслан Жога: «Мені щастить на крадіжки»
Понедельник, 19 Декабря 2011 16:55 | Просмотров: 4157
Капітан Руслан Жога: «Мені щастить на крадіжки»
20 грудня — День міліції. До професійного свята зазвичай пишуть про начальство. Та хіба воно сидить у засідках, мерзне в нарядах, вартує, потрапляє під кулі злочинців?
30-річний капітан Руслан Жога, старший оперуповноважений Чернігівського райвідділу міліції, якраз із тих, хто працює у полі. Торік за показниками розкриття злочинів визнаний кращим опером. Нині теж претендує на це почесне звання. За рік розкрив 27 злочинів.
У нього дві вищі освіти — педагогічна і юридична.
— Закінчив педінститут за спеціальністю «Історія і психологія», та в школу працювати не пішов, зрозумів — не моє. Вивчився на юриста. Однак без зв'язків на пристойно оплачувану роботу не влаштуєшся. Пішов у міліцію, за досвідом. Планував, що через 20 років вийду на пенсію і знайду заняття до душі. Коли прийшов у міліцію, зрозумів: служба дні і ночі — це не слова з пісні, а реальність, — розповідає Руслан.
— Руслане, які з розкритих злочинів запам'яталися найбільше?
— Минулої зими був випадок. У селі Друцьке в однієї жінки украли коня. Наша опер-група виїхала на виклик. Сліди вели повз село, полем, у бік Золотинки. Машина по снігу не поїде, загрузне. І ми рушили пішки по кінному сліду. Брели кілометрів шість. Уже й до лісу дійшли. А там яр довжиною з кілометр. Злодій їхав верхи, та, певно, кінь побоявся спускатися в яр, і він поїхав в об'їзд. Ми за ним. Почало темніти, присвічували ліхтарями і мобілками. Втомлені, ноги мокрі. У начальника карного розшуку Сергія Середи підошва відірвалася. Підв'язали, чим знайшли у кишенях, і далі лісом. Сніг глибокий, грузнемо, йти важко. Ой і лаяли конокрада! Дійшли ло автозаправки, що біля.села Ягідне. Заправник розповів, що злодій поїхав у бік Іванівки. Добре, що службова машина чекала на трасі. Ми в Іванівку. Люди розповіли, що бачили чоловіка, який трохи накульгує, повів конячку лісом. Опергрупа знову вперед. А в ліску вже тільки голова, шкіра і тельбухи. За прикметами встановили особу злодія: раніше судимий житель Ладинки Анатолій Тарасенко. Його по фото впізнали люди в Іванівці. Затримати його тоді не вдалося. Як з'ясувалося потім, зачаївся у друзів. Та якось нам надійшов виклик з Топчіївки про крадіжки речей з порожніх хат. Міркувала так: далеко злодій не міг занести краденого. Пішли обдивлятися покинуті хати. Заглядали всюди. І ось удача: на горищі однієї з хат знайшли Анатолія Тарасенка. Він хотів утекти. Ми перекрили йому шлях. Тоді він дістав викрутку, крикнув: «Я не хочу в тюрму!» і замахнувся, щоб поцілити собі в серце. Я вибив викрутку з рук. Тарасенка засудили до чотирьох років.
Ще в пам'яті свіжа історія. У цій справі ще й вироку не було. На совісті групи 19 крадіжок. Жителі Іванівки часто скаржилися, що у них то стовпчики металеві, то речі вкрадено, то будматеріали. Вказували на односельця, раніше судимого Руслана Лапчука, та доказів проти нього не було.
— Так ви б йому пальці в двері, протигаз на голову, на лом підвісили б...
— Ми таким не займаємося. Для справжніх міліціонерів справа честі розкрити злочин чисто. Не дай Боже, невинну людину посадити. Шукали різні зачіпки. Час минав, люди скаржилися, що злочини не розкриваються. Лапчук нам попався на крадіжці трьох телят з агрофірми «Іванівська». Його впізнали торговці м'ясом з Центрального ринку Чернігова. Він з[знався, відшкодував збитки. Його засудили до трьох років умовно. Крадіжки по селу продовжувалися. Люди обурювалися. Та якось у одного чоловіка з двору вкрали металеві плити, ними було викладене подвір'я. Коли їх везли, сира земля спадала з коліс на дорогу. По тій землі ми й знайшли злодія. Він виявився другом Лапчука і розповів про всі крадіжки, які скоювали разом. Усього в групі було троє. Найбільше вразила розповідь, як вони вкрали опору від високовольтної лінії — оцинковану конструкцію висотою майже з п'ятиповерховий будинок — в лісі біля села Ско-рінець. Опора була запасна і не під'єднана, дротів обрізати не довелося. Були п'яні і не побоялися, що, коли падатиме, може їх привалити, а то й вбити. Вкрадене вивезли найманим ГАЗоном і здали на брухт. Зараз всі під слідством.
— Вбивства розкривав?
— Мені щастить на крадіжки. Приємно, коли злодій впійманий. Люди радіють. Для бабусі, яка отримує мінімальну пенсію, і одна курка чи коза — велика цінність.
— Які побажання у простого опера?
— Щоб батьки довго жили, дитина не хворіла, служба наша цінувалася. І зростала довіра до міліції.
— Руслане, ти хотів би, щоб твоя дитина стала міліціонером?
— Ніколи і нізащо.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №50 (1336)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.