«У кожній людині сонце. Тільки дайте йому світити!»

Корюківські гімназисти знають ці слова. Написані вони дуже давно мудрим Сократом. Тоді ще гімназій не було. Та хіба це має значення? Сказане на віки – світить у серці й тепер…

І становлення, і ріст

Корюківській гімназії виповнилося 10 років. У світовому масштабі, кажуть у нас жартома, цей ювілей - маленька крапля в океані. А для корюківців - подія. Всіх бажаючих узяти участь у відзначенні такої дати, звичайно, актова зала гімназії не вмістила б. Отож, збиралися в районному Будинку культури. Тут були й сьогоднішні учні, й випускники минулих років, учителі та батьки, представники влади, вищих навчальних закладів Чернігова, люди, які допомагають гімназії і матеріально, і морально.
Але спочатку для почесних гостей була екскурсія... У гімназії. А де ж іще? Не впізнати тепер старої школи, на основі якої створили десять літ тому новий навчальний заклад.
Якої думки про це учасники екскурсії?

Ніна Якович, генеральний директор ПАТ «Слов'янські шпалери - Корюківська фабрика технічних паперів».
- Ми не жалкуємо, що стали головними спонсорами гімназії. Я навчалася у цій школі колись, і тепер скажу, що вона помолодшала всупереч літам. Тут створено всі умови для навчання і всебічного розвитку юних корюківців.

Олексій Гальонка - проректор Чернігівського інституту післядипломної освіти вчителів і Тетяна Донець - заввідділом закладів освіти нового типу:
- Неодноразово були в Корюківській гімназії, але сьогодні ми особливо вражені. Зроблено дуже багато і в удосконаленні навчально-виховного процесу, і в поліпшенні матеріальної бази. Новому методичному кабінету можуть позаздрити у будь-якій гімназії області. Хороший комп'ютерний клас, з новітніми комп'ютерами. Придбали навіть інтерактивну дошку. А ще хочуть мати комп'ютер у кожному класі.
Раніше ми бачили не відремонтовану актову залу, тепер тут гарно. Ми зазирнули навіть в їдальню, у буфет. Все - для дітей.
У нас творча співпраця з педколективом Корюківської гімназії. Вона по праву заслуговує звання класичної. А ще добре, що цей освітянський заклад по-справжньому підтримує районна рада.

Іван Бузак - заступник голови райдержадміністрації:
- Приємно допомагати тим, хто не зупиняється на досягнутому. В гімназії саме так працюють. Для чого ж тоді її відкривали?

З гімназійного літопису

Є такий. Це велика і гарна книга. За якісь хвилини з нею неможливо ознайомитися. Треба вибрати час, тихий кабінет і погортати сторінки:
Вересень 2001-го. Перший гімназійний дзвінок. Щасливі обличчя в Каті Андронової та Ярослава Никифоренка. їм випала така почесна місія!..
А ось поетичні рядки:
Гімназіє моя.
Народження твоє вітаю!
З тобою ми тепер одна сім'я.
На честь твою слова ці промовляю,
Живи, красуйся, віддавай знання!..
А внизу підпис - Віра Якушина. Якщо директор пише вірші, то дорога поетичним талантам у гімназії й до гімназії відкрита!

Перша гімназійна конференція, учнівський лекторій, тижні творчості, конкурси, зустрічі з творчими людьми - першими прийшли якраз поети!
Молода вчителька англійської мови Ірина Кугук перемогла в гімназійному конкурсі «Міс Надія гімназії». Надію виправдала!
У наступному 2002-03 навчальному році у літописі є розповідь про вчителя Оксану Самодову, яка викладає географію та основи економіки. Йдеться про її відкритий урок. Якщо зазирнути наперед, то в нинішньому році про неї теж напишуть, але вже як про лауреата обласної премії ім. Софії Русової, а ще - як вчителя від Бога...

26 вересня 2003-го року відбулися перші вибори першого гімназійного парламенту. Подія надзвичайна! Було п'ять претендентів. Обрали Максима Толстова. Потім - день учнівського самоврядування...
Через рік президентом стала Катя Камишна. З нею - нові міністри. На фотографії - такі зосереджені, серйозні... Взялися за проведення акції «Ми добро несемо в дитячих долонях».
Про що і про кого тільки не розповідає гімназійний літопис! Ви чули про бал толерантності? А в них був і шаховий турнір. І зелені насадження з'явилися в багатьох місцях біля річок - учні працювали разом з колективом районного управління водного господарства. І благоустрій - це теж справа рук гімназистів. Перемоги команд КВК і КІД. А скільки волонтерських заходів, зустрічей з ветеранами війни і праці!.. Мимоволі виникає думка: «Коли ж тоді вчитися, писати наукові й творчі роботи?
Для того вони й гімназисти, щоб скрізь встигати. В літописі й «Зоряній книзі» - ті, хто вміє долати висоти. Це Тетяна Зайченко, Артем Камка, Ліля Малиш, Іра Чернуха, Юрій Грузький, Юля Скоробагата, Юля Мірошниченко, Катя Камишна, Оля Литвиненко, Ганна Вербицька і ще, ще...

Учитель - звучить гордо

Учнівська повага до вчителів - велика. Вони цього заслуговують. Проблема, над якою працюють: реалізація творчої ініціативи педагогічного колективу як засіб забезпечення результативності навчально-виховного процесу.
Віра Якушина, яка 10 років очолює цей навчальний заклад, вважає, що в гімназії діяльність учнів має постійно супроводжувати ситуація успіху. Цим послідовно готують їх для досягнення успіху впродовж усього життя.
Серед вчителів - двоє лауреатів премії ім. Софії Русової. Звання «старший учитель» мають чотири педагоги, учителів-методистів - двоє, а вищої категорії - одинадцять.

Як домагаються «ситуації успіху» у своїх учнів Оксана Самодова - лауреат премії ім. Софії Русової? Насамперед дорожить званням педагога, любить дітей і вміє знайти підхід до кожного. І, безперечно, має глибокі знання з предметів, які викладає. Успіхи - не що інше, як численні перемоги її гімназистів в обласних і національних конкурсах. Так, три роки поспіль Аліна Титенко, Яна Коваленко та Юлія Макаренко посідали перші місця у конкурсі з бізнес-планування. Аліна Титенко стала переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу молодіжних проектів «Новітній інтелект України». Олена Заєць від області на національному рівні захищала науково-дослідницьку роботу як учениця - член Малої академії наук. Іван Чернуха, Дмитро Єзловецький та Микола Макуха нагороджені дипломами третього ступеня в обласному етапі Всеукраїнськеї учнівської олімпіади з географії.
На честь 10-річчя гімназії багато вчителів отримали заслужені відзнаки. Це і грамоти, і подяки - районні й обласні.

Батьки і діти

На сцену під час святкування піднімалися й колишні випускники. Юлія Мірошниченко, зокрема, запропонувала допомогу у творчій науковій роботі учню чи учениці, які мають велике бажання досягти більшого. Юлія працює у Київському виші.
Настя Оренко знайшла можливість привітати вчителів і учнів по відео - з Америки, де навчається у коледжі. Це було хвилююче. Її мати, Тетяна Василівна, задоволена, що донька знайшла можливість поговорити з рідною гімназією.
- Настя навчалася із задоволенням і великим бажанням. Колись у цій школі навчався її покійний батько, і вона сама виявила бажання продовжувати освіту тут. Я теж часто бувала в гімназії. Особливо люблю 1 вересня. Мене, як бібліотекаря, запрошують провести перший урок.
Київ. Америка. Що проти них маленьке село Жукля? Тут працює вчителем іноземної мови випускниця гімназії Світлана Приходько. Вона не могла не прийти на свято.

З батьками гімназистів доводилося зустрічатися й раніше. Завжди заклопотана голова батьківського комітету Наталія Шматок: «Усю роботу відкладу, якщо в гімназії чекають учителі і учні».
Багатодітна мати із Савинок Наталія Зайченко свого часу благословила на навчання спочатку доньку Тетяну, потім Катю. До Корюківки із села 18 кілометрів, довелося квартиру винаймати, але дівчата навчалися натхненно. Таня вже закінчила інститут і працює вчителькою. А в шкільному літописі залишилися про неї записи: «Таня Зайченко перемогла в обласному етапі захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук... її робота про свого земляка поета Івана Савича посіла III місце у Всеукраїнському етапі в Києві».

«У них - гарячі серця»

У гімназії функціонують класи української філології, географічного профілю, математичного, є класи з поглибленим вивченням української мови, курси за вибором і спецкурси, діє ціла система позакласної роботи. Усі знають літстудійців з «Дивослова» і членів наукового товариства «Ерудит». Юні пожежники - в пошані, і художники теж. А патріоти? Немає такого гуртка, де б їх ростили. Дітей щодня учать бути справжніми людьми, любити Батьківщину, знати її історію.
Наталія Шелудько, яка очолює президію районної ради ветеранів, вважає, що в гімназії патріотичному вихованню учнів приділяється велика увага.
- Щодо цього у нас із педагогами тісна співпраця. У дітей - гарячі й небайдужі серця. Чого тільки вартий поетичний реквієм, присвячений Корюківській трагедії 1-3 березня 1943 року «Свята моя Корюківська земля». І тепер перечитую учнівські твори, присвячені подіям Великої Вітчизняної війни. Ось що пише Дар'я Кугук:
- Мого прадідуся Григорія Лазаровича Симончука за мужність і героїзм у боях нагороджено орденами бойового Червоного Прапора і Слави. Він був двічі поранений. Але смерть не лякала його, як і багатьох інших воїнів-визволителів, котрі в нелегкій боротьбі наближали перемогу. Ми ніколи не забудемо тих хоробрих людей, які боролися за наше майбутнє. З кожним роком свідків цієї війни залишається все менше. Навертаються сльози, коли я бачу ветеранів, котрі жертвували своїм здоров'ям, своєю молодістю заради Батьківщини. І ми маємо робити все, щоб їхні болісні спогади не рвали серця, а навпаки, з кожним роком краще життя стерло минулі втрати.

Хочеться зібрати всі квіти землі й віддати їх захисникам миру.
Із пісні слів не викинеш. Так і тут.
З таких дітей люди будуть.

***

А як же свято у Будинку культури? Вдалося. Все, ніби у великій дружній родині - просто, невимушено, по-рідному.

Зоя Шматок, тижневик «Деснянка вільна» №94 (278)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.