Чернігівська майстриня вишивала на замовлення сорочку для Віктора Ющенка

Народні традиції повертаються. В цьому переконана Ольга Костюченко — чернігівська майстриня, яка вишивала на замовлення сорочку для Віктора Ющенка, виготовляла народні строї (комплекти одягу — прим. авт.), серветки та рушники, ляльки та писанки для українських музеїв і колекціонерів. Втім, найбільше задоволення їй приносить створення вбрання в народному стилі. Це водночас і данина традиції, і модна тенденція. На День Незалежності України у багатьох містах пройдуть «паради вишиванок». Напевно, в них візьмуть участь і люди, вдягнені в сорочки, вишиті золотими руками нашої землячки.

«Українські строї «вилітають» один за одним»

– Ольго, на Вашу творчість є сьогодні попит?
– Традиційний одяг замовляє дуже обмежене коло людей, наприклад, колекціонери та ті, хто цікавиться реконструкцією. Стилізований одяг замовляють частіше, адже людям хочеться мати такі речі в своєму гардеробі – їх можна вдягати щодня, причому як в офіс, так і на вечірку, святкування. Нещодавно на виставці в Художньому музеї я представляла готові комплекти традиційного святкового жіночого й чоловічого одягу саме Чернігівського регіону. Я відштовхувалася від тих речей, які зберігаються в фондах нашого історичного музею. Використовувала традиційний крій, всі з’єднання окремих частин – також традиційні за допомогою різних видів змережувань. Щиро кажучи, мені завжди подобалося й подобається одягати людей. Тому українські строї у мене «вилітають» один за одним. Пояси до костюмів я тчу також сама, орнамент тут утворюється за рахунок ниток основи, а в гобелені — навпаки.

«Старовинна» сукня для сучасної нареченої

– А весільні вбрання доводилося створювати?
– Так, було в мене замовлення з Німеччини. Чернігівська дівчина виходила заміж за німця, а оскільки вони дуже шанують свої традиції, то наречений сказав: «Я буду в своєму народному вбранні, а ти маєш бути в своєму». Наречена почала шукати, хотіла мати щось стилізоване під старовину, але гарне, їй порадили звернутися до мене. І коли дівчина побачила ці вишукані білі сорочки з ажурним мереживом та ніжною вишивкою, ці яскраві плахти, вони їй дуже сподобалися, тому наречена замовила й собі оригінальну весільну сукню. Це була стилізована довга сукня з білими мережками, вишивкою, з полотняним білим поясом. Вбрання вийшло пречудове! На його виготовлення пішло десь місяця півтора.

– Серед ваших замовників були відомі політики чи зірки?
– Мені особисто президент Віктор Ющенко замовлення не робив, але в подарунок для нього сорочку я вишивала. Відверто кажучи, для мене немає різниці, для кого робити, — головне, аби людина була гарна. Серед замовників є художники, науковці, викладачі, підприємці, спортсмени. Втім, ця ручна робота коштує досить недешево.

Виколювання, набирування, вирізування — теж вишивка

– Ви використовуєте дуже складні техніки. Десь навчалися?
– Мені до душі техніки, притаманні саме Чернігівщині: рахункова гладь, виколювання, набирування, вирізування, стеблові шви тощо. Річ, створена за допомогою таких «прозорих технік», виглядає надзвичайно гарно! Всі секрети я опановувала переважно сама: читала, вивчала, спостерігала, розпитувала інших майстрів. Коли народна творчість стає твоїм найбільшим захопленням, то це природно. Все це треба любити, інакше нічого не вийде. Ось біла сорочка — на вигляд дуже проста, але техніка й кольори притаманні для Полісся — вишивка білим з вкраплюванням червоного і чорного.

– Відомо, що ви відроджуєте традиції вибійки, що це таке?
– В народі колись було дуже багато вибійчаних тканин. Це саморобна тканина з візерунком, адже купити готову могли лише заможні люди. Були майстри, які ходили по селах і робили тканини на замовлення. Таким чином прикрашали тканину для спідниць, штанів, керсеток, робили хустки, рушники. Майстри наносили візерунок на полотно за допомогою штампів, вирізаних з деревини. На виставці були представлені зразки на дошках. Спочатку на дошці вирізають орнамент, далі наносять фарбу, а потім вибивають візерунок — на полотно. На жаль, ця техніка майже втрачена.



Від народних ляльок у захопленні діти та дорослі

– А народні ляльки — це іграшка чи сувенір?
– З ляльками-мотанками діти грають із задоволенням! Малечі дуже подобається і процес виготовлення таких ляльок. Здається, іграшка проста і навіть примітивна, але вона чомусь не набридає. Якщо ж дитині купити звичайну іграшку, вона нею всього день-два бавиться. В Україні є майстри, які виготовляють розкішні авторські ляльки! Згодом я й сама навчилася їх робити. Великі ляльки — сувенірні. Основа тут солом’яна, голова – виготовляється окремо, потім все це змотується. Одяг: спіднички, сорочечки, запасочки, пояси — вишите, ткане, вибите, причому вручну. Моя лялька Злата — весела й життєрадісна дівчина, Олена — вишукана, шляхетна й поважна пані. Такі ляльки — теплі, щирі, красиві — подобаються навіть дорослим. Цікаво, що у кожної свій «характер». Бувають задирикуваті, замріяні, веселі, сумні — напевно, вони певною мірою відображають внутрішній стан або настрій автора.

– Дякую за цікаву розмову! Творчих вам успіхів і щедрих шанувальників!

Вікторія Сидорова, журнал «BOOM!» №4

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.