Вчитель побив учня

Сталося таке 3 березня в Ільмівці Городнянського району. Про це у селі говорять і в магазині, і на фермі, і в сусіда на лавочці. Одні на боці учня, інші — вчителя. Хоча насправді, як усе це було, знають троє — постраждалий школяр 14-річний Андрій Кожедуб, 29-річний учитель Ігор Веркасов і очевидець 15-річний Ярослав Нітченко.
Міліція зробила висновок: вчитель вчинив правопорушення. Тепер свою позицію має висловити керівництво облуправління освіти. Можливо, крапку в цій історії поставить суд, якщо мама по-страждалого хлопчика не передумає туди звертатись.

В око, у вухо і по голові

Восьмикласника Андрія Кожедуба знайшла на обійсті бабусі. Хлопець щойно попорався. Тиждень минув з дня тієї історії, а в нього ще й синець не зійшов. Синя цятка красується під оком. Андрій неохоче згадує про події того вечора.
— Я займаюсь у гуртку трудового навчання. До свята 8 Березня ми готували мамам подарунки — кухонні дощечки і рамочки для фотографій. Моя рамочка вже була скріплена скобами. Клей підсох. І я вирішив скоби повитягати. Три вийняв плоскогубцями, а четверта ніяк не піддавалась. Тоді я без спросу взяв стамеску вчителя і витяг нею скобу. Це побачив Єгор Веркасов, побіг і розповів учителю праці Володимиру Юрійовичу Гулаку. Той підійшов і мовчки поламав мою рамку. Я так старався, а вийшло, що мама залишиться без подарунка. Обидно стало. Я Єгора ябедою назвав. Він же до цього на гуртку мене різними словами обізвав.

— Якими?
— Напишіть — нецензурними. Матюками обзивав, «пі...сом».
Вийшли ми надвір, а він продовжує: «Хайло вонюче» і матюки. Хай — це нас по-вуличному так звуть. Я не стерпів і штовхнув його у сніг. Повернувся і пішов, а Єгор наздогнав мене і по спині ломакою кинув. Та я здачі давати не став. Тут бачу, його батько, учитель Ігор Віталійович біжить. Схопив мене за куртку, смикнув до себе і стукнув у ліве око. Я впав. Тільки піднявся, він мене у праве вухо. Кричить: «За що ти мого сина чіпав?» Я почав розказувати, так він мені ще й у голову дав.
— Не дай Боже, зробив би мені дитину калікою. Якби гематома, кому б я що тоді довела? — каже зі сльозами на очах мати Андрія 32-річна Вікторія Підсосонна.

— Ти був удвох з другом, він тебе не захистив?
— Ярик стояв мовчки... А вчитель пригрозив: «Предупреждаю, хто троне мого сина, буде получать».
Ми рушили додому. Дорогою я попросив Ярослава про цей випадок нікому не розповідати. Додому з синцем під оком йти не хотілося, і я пішов до бабусі. Вона побачила синяк, заойкала: «Хто це тебе?» А я кажу: «Та то в майстерні палка випадково попала». А вночі мені стало погано. Нудило. Я блював, у побитому вусі дзвеніло.

— Вранці треба було нести молоко здавати, — долучається до розмови Вікторія Олегівна, — і син додому прийшов. «Мамо, дай таблетку, а то голова дуже болить». Переповів мені ту історію з палкою, і я повірила. А після обіду донька Іринка, вона третьокласниця, приходить зі школи і каже: «Ти думаєш, звідки в Андрія синець? Його вчитель побив. Єгор бігає по школі, усім хвалиться». Андрій прийшов зі школи, змусила його розказати правду. Син жаліється, голова болить, рвота. На ранок суботи повезла його в лікарню в Городню. Лікар подивився, каже: «Струс мозку. Лягайте в стаціонар». Андрій ні в яку: «Чотири дні вихідних. Хто мене лікуватиме? А в мене ще виступи, репетиції». Йому дали таблетки, сказали, якщо буде погано, приїздіть після вихідних. Я заїхала, заяву в міліцію написала, що вчитель побив мого сина. Яке він мав право піднімати руку на дитину? Чому не розібрався, не вислухав Андрія, не поговорив зі мною? Я не кажу, що мій син ангел. Було, і однокласницю щипне чи за кіски посмикає, із старшим хлопцем щось накоїв, що пробки погоріли у школі. Я купила ті пробки.

— Вчитель приходив вибачатись?
— Ні. Приходила його дружина, вчителька. Та хіба вона винна, щоб з нею розбиратися? Хоча і знає, який їхній Єгор. Діти розповідали, коли балувався на уроках, сама його за вухо крутила.
Я пішла сама до нього. Кажу: «Ігор, за що ти побив мого малого?» «Так получилось...»
«Ти ж учитель, яке ти мав право чіпати дитину? Поклич Єгора, хай розкаже, що мій син зробив. Я в суд на тебе подам». А він мені у вічі розсміявся: «Ти подумай, хто ти, а хто я. В тебе грошей не вистачить судитися».
А хто я? Проста сільська жінка, мати. Троє дітей. Не п'ю, не курю. Хай ми не багаті, як вони, та хіба правда має бути тільки на стороні того, в кого гроші?

У мене через цю історію ще проблем додалося. 9 березня, вранці, Іринка збирається в школу, а Андрій ні в яку йти не хоче. «Ти хочеш, щоб я прийшов з повним щоденником двійок? Я боюся в цю школу ходити». Пішла здала книжки, написала заяву, щоб віддали документи. Вчителі мене вмовляли, хай залишається. А як залишатися, коли в дитини душевна травма? Тепер доведеться в школу аж у Хоробичі їздити, за 15 кілометрів. У сусідню Володимирівку не піде, бо й там вчителює Веркасов. Автобус іде о 7-ій ранку, повертається о 16-ій. І це не шкільний, а рейсовий. Щодня 5 грн. 50 коп. туди і стільки ж назад. Я у декретній відпустці. Де тих грошей набратися? Ще й невідомо, які наслідки того побиття будуть, — зітхає Вікторія Олегівна.

«Я вчинив, як батько, а не як вчитель»

Ігорю Веркасову 29 років. У Ільмівській школі він викладає основи здоров'я, фізкультуру і образотворче мистецтво. Ще підробляє у сусідній Володимирівській школі. Не курить, уже кілька років не вживає спиртного. Ось як Ігор Віталійович розповідає про події того вечора.
— З березня, близько 19 години, йшов до сільського клубу на репетицію до Дня 8 Березня. Клуб ще був зачинений, і я попрямував до школи, вона неподалік. У шкільній майстерні горіло світло. Думав, подивлюсь, що робить мій син на гуртку. Він староста гуртка. І тут почув крики. Дивлюсь, восьмикласник Андрій Кожедуб схопив мого шестикласника Єгора за плечі і кинув на землю. Син закричав і заплакав. Він на цілу голову нижчий за Андрія. Я злякався і кинувся до Кожедуба. Схопив його за руку і запитав: «За що ти вдарив Єгора?» «За те, що він мене образив, обзивав на гуртку. Якщо буде й далі так робить, то получить». Тут я не стримався і дав Андрію запотиличника. Він спіткнувся і впав. Я забрав сина і повів додому. Вдома Єгору стало зле. Його нудило, боліла голова, він навіть блював. 5 березня, вранці, йому стало погано, і ми відвезли його в Городню в райлікарню. Єгору діагностували легкий струс мозку.

— Ігоре Віталійовичу, ви вважаєте, що вчинили правильно?
— Як з боку батька, я зробив правильно. Я захищав свою дитину. Це ж було не на уроці. Жалкую, що не стримався. За свій вчинок я вже сплатив 51 гривню штрафу.
— Ви вибачилися перед родиною Андрія?
— Збираюся... Дружина ходила до них говорити про примирення. Не вийшло, їхня мета звільнити мене з роботи. Я з сільським головою ходив вибачатися. Не простили.

— Андрій після того випадку боїться ходити до Ільмівської школи, переживає, що до нього погано ставитимуться вчителі, які захищають вас.
— Андрій проблемний підліток. Та переживати йому нема чого. Ставлення до хлопця буде таке, як і до інших дітей.

Від автора.
Я ходила по цій школі, і жахалася. Один учитель роздавив рамку(!), яку син зробив для мами. Виходить, у душу плюнув. Другий побив. Є ще, кажуть, тут і третій — посилає дітей на точку (!) за самогоном. Гроші дає. Принесе дитя пляшку — отримає оцінку 10. Може, й справді час закрити такі школи у селах і возити дітей у Городню?
До речі, Ільмівську батьки ледве відстояли.

«Не бийте, послухайте, будь ласка», — просився Андрій

Єдиним очевидцем того, що сталося, був дев'ятикласник Ярослав Нітченко.
Вони товаришують з Андрієм. Того вечора Ярик був з другом на гуртку.
— Хлопці вийшли з майстерні. Андрій сказав, що Єгор «шістка». Той у відповідь почав обзиватись. Тоді Андрій наздогнав його і повалив на сніг. Єгор закричав, що стукнувся головою. Андрій його відпустив, і ми пішли. Тут підбіг Ігор Віталійович і вдарив Андрія в око, вухо. Він упав, почав плакати: «Не бийте, послухайте, будь ласка». Тоді учитель підізвав свого сина і запитав, що сталося. Той сказав, що Андрій його штовхнув, і він ударився головою. Після цього Ігор Віталійович вдарив Андрія втретє, в голову. Потім подивився на нас і сказав: «Більше Єгора пальцем не чіпати. Ярослав, це тебе теж стосується». І вони пішли.

Олександр Буй, підполковник, начальник Городнянського райвідділу міліції:
— На вчителя складено протокол за дрібне хуліганство. Поки що в порушенні кримінальної справи відмовлено, бо ще не надійшли медичні висновки.
10 березня до Ільмівської школи приїздила спеціальна комісія на чолі з куратором району; головним спеціалістом облуправління Іриною Ключніковою. «За дорученням начальника управління освіти вивчала ситуацію. Комісія має провести аналіз ситуації, надати рекомендації і зробити висновки»,— сказала вона.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №11 (1297)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.