Микола Грибань унікальним майстром себе не вважає. Але ж насправді є таким

Такої будівельної роботи, яку б не зуміли виконати мозолясті руки менянина Миколи Олексійовича Грибаня, просто не існує.



Микола Грибань біля магазину, до спорудження якого доклав рук

Батькові університети

- Мені не довелося ні в дитинстві, ні в юності мізкувати, на кого вивчитися і ким стати у майбутньому, - зізнається пан Микола. - Мій батько Олексій Іванович мав дуже розумну голову і невтомні руки. Допомагав людям вирішувати побутові проблеми.

Родом його татко був з Таллінна. Пере­їхавши на Коропщину, Олексій Грибань продемонстрував односельцям усе, до чого здатен: камін чи піч зробити - без проблем, дах перекрити або ж колодязь викопати - будь ласка, а ще хати зводив, льохи, сараї.

І куди б не йшов на заробітки батько, аби діти ні в чому не були обділені, завжди брав у помічники Миколу. А хлопець і не пручався, не вередував, не просився побігати босяка сільськими вулицями з однолітками, а залюбки брав до рук кельму, молоток чи сокиру і в усьому на­магався наслідувати батька.

І ніхто не примушував Миколу вступити до Шосткінського професійно-технічного училища. Навпаки, рідні пораділи, що завжди потрібні спеціальності обрав - му­ляра, плиточника, бетонника. Як кажуть, три в одному.

У дитинстві Миколі Грибаню довелося пожити і в бабусі, і Черешенській школі- інтернаті, то не з чужих розповідей знав, що вся надія - тільки на себе, аби в житті чогось досягти, а не бути баластом, по­рожнім місцем. Відслужив у армії - спо­чатку у Десні, потім у Дніпропетровській області. І там його здобута спеціальність стала у нагоді.

Родина і робота

У населеному пункті на Коропщині одразу було два сільгосппідприємства - радгосп і колгосп.
- Якось до нас у село прибула ціла група дівчат - випускниць навчальних закладів сільськогосподарського профілю, - зга­дує Микола Олексійович. - їм усім треба було відпрацювати за фахом належний термін. Молоді гарні дівчата одразу впали в око місцевим парубкам.

Микола уподобав Віру - тиху і скромну бухгалтерку. Уже незабаром молоді люди побралися і переїхали в Мену - тут жили Вірині родичі, які допомагали новоутво­реній сім'ї в усьому. Влаштувалися обоє на роботу за фахом.

Микола в будівельних організаціях працював, а у післяробочий час, у пері­од відпусток чи вихідних умів заробляти додаткову копійку до зарплати для сім'ї. їздив на заробітки в Чернігів, в інші рай­центри області. На Київщині довелося котеджі зводити для заможних людей.

- Я автобусами туди не добирався, замовники на своїх джипах за мною самі приїздили, - посміхається Микола Грибань. - І платили добре, їжу, житло - все надавали. Якось був запитав у них, нащо їхати по мене так далеко, у них що, своїх спеціалістів нема? А вони кажуть, що є, але такі, що більше перекурів вла­штовують з цигарками та пивом, аніж працюють. Я ж противник такого підходу до роботи - мені як працювати, то пра­цювати, а сачкувати - то не моє.

Cвої-чужі хати

Микола Олексійович не знає ліку будин­кам у Мені чи деінде, скільки він їх обклав цеглою, кахлями, скільки дахів накрив. Скільки нових побудував, починаючи з фундаменту.

- По сусідству зі мною приватний під­приємець запланував збудувати двопо­верхову споруду, де на першому поверсі мав бути магазин, а на другому - жит­лове приміщення, - розповідає Микола Грибань. - Мене запросили і фундамент зробити, і стіни викласти. Тепер бачу цю бу­дівлю щодня і радію, що збудував її якісно.

І свій дім Микола Олексійович 50 років тому обклав кахлями ззовні, то до цього часу ні одна плиточка не відпала - якісна робота, на довгі роки.

У Грибанів є донька Юля і син Сергій. І онуків дочекалися. Син пішов у батька - уміє все робити, що й він. А ще виготов­ляє меблі - шафи, ліжка, столи, тумбочки.

- Надумав син звести собі будинок, - розповідає Микола Олексійович. - Хоча він і сам майстровитий, та без моєї допо­моги і підказки не обійшлося. Я люблю, щоб воно все було правильно зроблено і красиво. Так от стіни оселі звели, буд­матеріалами запаслися, а тут війна, будь вона не ладна. Відклали спорудження будинку до мирних часів.

У свої 66 Микола Грибань не сидить без діла: працює у приватному підприємстві - подає тепло до виробничих приміщень.

Джерело: Джерело: газета “Наше слово” від 8 грудня 2022, Раїса МИХАЙЛЕНКО. Фото авторки

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.