«Коровель»: яка від нього користь людям?
Журналісти пробують розібратися, чи може бути від заходу матеріальна користь області, Чернігову, Шестовиці, простим людям. Бо поки що на нього гроші виділяють область, Чернігівський район, спонсори. А це, в принципі, неправильно. І концерт, і футбольний матч, і Олімпійські ігри мають гроші заробляти.
1. Міжнародним фестиваль тільки називається...
Організатори — люди, безпосередньо причетні до фестивалю, були однозначними: моральної, історичної, естетичної користі море. А фінансової поки що — нуль. Хіба що мешканці Шестовиці заробляють дещицю на продуктах, котрі продають «дивному народові».
Область, Чернігівський район поки що ж тільки фінансують «Коровель».
Керівник Чернігівської федерації історичного фехтування Геннадій Обушний, котрому цьогоріч і учасники фестивалю, й гості робили чимало компліментів за хорошу організацію «Коровелю-2009», розповів, що у фестиваль він сам, також Андрій Ващенко (давній член федерації історичного фехтування, нині представник однієї з київських фірм) та ще один запеклий прихильник цього дійства (не схотів назвати) просто вклали свої гроші. Частину коштів виділила Чернігівська районна адміністрація, так само велика вдячність «Пассервісу», котрий авансом возив коровелівців до наметового містечка і назад у дні заїзду і від'їзду. Учасники теж здавали нехай і символічні суми (45 гривень з одного) у фонд фестивалю. А гості «міняли» 10 гривень на бейджики, відтак їх пускали на територію «Коровелю». Торгували два запрошених підприємства, ще два прилаштувалися за територією табору стихійно. Тому, окрім безкоштовного обіду, можна було на додачу щось і замовити. До прикладу: шашлик коштував 18 гривень, борщ - 9 грн., оладки з кабачків-7-8 грн.
Готелі Чернігова туристами переповненими, щоправда, не були. Туризм у нашій області — структура поки що не розвинена. Чому б тим же турфірмам не пропагувати екстрим-тури на «Коровель» через Інтернет? Думаєте, немає іноземців, «звихнутих» на адреналіні? Та навіть прокат наметів у «Коровелі» можна організувати. А раптом хтось захоче залишитися поночувати?
Андрій Курданов, заступник голови Чернігівської райдержадміністрації, повідомив, що район до фестивалю видав книжку «Село над Десною. Шестовиця». Коштувало це 13 тис. грн. Район також фінансував і оренду сцени, й музичний супровід. Усе це та інше обійшлося приблизно у 12 тисяч грн. Потурбувалася районна влада і про медичне забезпечення. У наметовому містечку разом з учасниками фестивалю жила лікар-терапевт райлікарні. Був і міліцейський намет. Навіть про вивезення сміття район подбав. Постійно в таборі чергувала й машина «швидкої допомоги», й пожежний автомобіль. Район організував виставку робіт чернігівських майстрів, а громада Шестовиці концерт і смачну юшку.
Володимир Коваленко, науковий керівник Шестовицької міжнародної археологічної експедиції, безпосередньо причетний до фестивалю, теж наголошував поки що на величезній моральній користі «Коровелю». Адже він збирає сюди молодь з усієї України й країн-сусідок. І це люди творчі, небайдужі. До них тягнуться й інші. У процесі дорослої гри народжується цікавість до історії, минулого. Це дуже важливо сьогодні, коли в суспільстві так багато соціальної апатії.
Цього року на «Коровель» приїхав народ з Києва, Донецька, Харкова, Луганська, Сімферополя, Одеси, Вінниці, Чернівців, Львова, Житомира, а також з Білорусі. Скандинави теж завжди готові взяти участь у «Коровелі». Але, за міжнародними правилами, організатори мали б їм оплатити пинаймні дорогу...
Археологічне містечко, де постійно працюють студенти-волонтери, завжди цікавило коровельців. Адже завдяки цим розкопкам фестиваль і організувався біля Шестовиці. На жаль, поки що про побудову історичного комплексу навіть розмови затухають. На думку Володимира Коваленка, напевно, пора шукати спонсорські кошти, інакше справа просто не посуватиметься. А сама експедиція фінансується з трьох джерел: грантівських коштів, обласного бюджету (сьогодні виділено 60 тис. грн.) та спонсорських «дотацій».
Загалом, «Коровель», так само й постійно діюча археологічна експедиція, мали б бути включеними в туристичний маршрут області. У Шестовиці останнім часом виросло чимало шикарних будинків. Чому б не організувати «зелений» туризм? «Коровель» як явище широко відомий не лише на теренах СНД. Бо завдяки фестивалю про скромну Чернігівщину знають і в Україні, й за кордоном. Цьогоріч, скажімо, на «Коровель» приїздили журналісти 5-го каналу, ІСТУ, «1+1», пресцентру Міноборони, місцеві ЗМІ. Щось же й покажуть. Фестивалем пістрявіє й Інтернет.
Щоправда, за великим рахунком, «Коровель» цікавий більше для одержимих людей, без котрих він просто б не відбувся. Здається, пора привабити грошовиту й зацікавлену у нестандартному відпочинку публіку. Тим більше, наступного року у «Коровелю» кругла дата — 10 років. Готуватися до неї треба просто зараз.
2. Пиво, вода й презервативи на розхват
Дорогою зустріли чоловіка. Віз конячкою кілька капронових бочок води.
— Оце підробляю, три ходки в день роблю, — розповідає Михайло Страх, житель Шестовиці. — Одна бочка п'ять гривень. Завантажу їх на віз, запряжу Марійку (так звуть кобилу) і вперед.
За ці три дні у селі виторг добрий. Приїжджі просять: привезіть картоплі, м'яса, яєць, дітям козячого молока. Оце стару картоплю по дві гривні купували — хороша ціна. В магазинах виторг є. За кілька днів відпочивальники накупляють стільки, що місцеві і за місяць не беруть.
Пішла до одного з місцевих магазинів. Там якраз двоє «воїнів» скуплялися. Шість літрових пляшок пива, стільки ж води... і презервативи. У продажу якраз були «Контекс».
— 3,90 гривні, — сказала продавець.
— Дорого, — вголос вигукнули хлопці. Однак купили.
— Виторг добрий? — спитала продавців.
— Тільки у вихідні. Тут на берег Десни стільки відпочивальників з'їжджається...
То приватникам, що тримають магазин, вигода. А простим людям з того «Коровелю» нічого. Раніше скляні пляшки з-під пива місцеві ходили збирати. А тепер воно у пластикових пляшках.
— Ніякої користі нам, простим людям, з того «Коровелю», підхоплює Галина Ужвенко.
— Машини і день, і ніч їдуть, дорогу розбили. А немає, щоб поза селом об'їздили. Там дорога є. Прання не повісиш сохнути. Пилюка тільки й летить. Домашню птицю з двора не випустити, бо задавлять же. Ті гості колонки позривали. Вода тече вулицями. Одні збитки.
Дороги розбивають, спокою немає. Хоч би якусь копійку у місцевий бюджет перерахували організатори. Чи 200 метрів асфальту поклали, щоб машини по баюрах не йшли. Чи хоча б один сільський колодязь почистили. Можливо, капличку збудували, — продовжує Галина Федосівна.
— А по городах учасники фестивалю не лазять? З місцевими дівчатами не гуляють?
— Що треба, купують у місцевих. Дівчат наших не чіпають. З хлопцями не б'ються. Проте на лузі нашим копицям спокою немає. Тягають сіно до себе у намети. Товчуться прямо в копицях. Позаторік навіть стіг сіна спалили. Правда, гроші господарю за нього таки віддали.
Тепер шестовичани намагаються поперевозити сіно ще до початку фестивалю. Бо так загадять, що худоба й нюхати не захоче, — каже жінка.
— Сільраді від того фестивалю теж ніякої користі, — говорить Валентина Заліська, сільський голова.
— А оренда землі?
— Ту ділянку орендує у нас Держсільсгосп, він і сплачує земельний податок. Держсільсгосп і розпоряджається тією територією.
Валентина Остерська, Людмила Пархоменко, тижневик «Вісник Ч» №30 (1210)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.