Чернігівська майстриня випустила етнокалендар на 2019 рік. Ольга Костюченко виготовляє національний український одяг – традиційний для Чернігівщини та стилізований. Над однією сорочкою може працювати до року. Отримавши замовлення з Європи, яке більше ніколи не повторюватиме, вирішила залишити згадку про нього у календарі.
«У мене було просто розкішне замовлення від пані з Європи. Складність роботи, технічне виконання. Вишивка вирізування і рахункова гладь. Народна вишивка вся по рахунку – майстриня рахує ниточки основи+ Це такі унікальні речі, і вони ніколи не повторюються. Я розуміла, що вона зараз виїде з України, ми її більше ніколи не побачимо».
Згадку про національний костюм, зроблений в єдиному екземплярі, майстриня Ольга Костюченко вирішила залишити у календарі, який передала до сувенірних магазинів Чернігова. Модель для нього шукала неодмінно місцеву. Для фото вбрала солістку чернігівського філармонійного центру Ольгу Печко.
«Для мене особисто важливо, бо я майстер, який працює на Чернігівщині, родом звідси, працюю в техніці, характерній для Чернігівщині. То для мене було важливо підбирати людей, які живуть на цій землі. Гуцулка одягає чернігівську сорочку – гарно, але не те. Відчувається, що трошечки не той характер, уклад життя, темперамент не той».
Одяг, який виготовляє Ольга Костюченко, в єдиному екземплярі увесь.
«Це така біла, традиційна Чернігівщина, репліка давньої сорочки. Вишивка білим по білому. У нас жінки часто робили такі дуже насичені, густо зашити рукава, воно трошки нагадує морозяні візерунки. Я думаю, більше вони все-таки були як весільні, тому що стільки роботи там.
Це теж репліка давньої сорочки. Теж Чернігівський район. Наскільки вони різні. В цій сорочці цікаво змережування – як з’єднані уставка і рукав. Це чернігівська розшивка – робиться вручну, голкою. Ще називають шеляжок. Дуже складна техніка. На такі сорочки іде дуже багато часу – до кількох місяців, буває рік.
Це моя авторська сорочка, але на основі традиційної. Рукавчики, манжетки – дрібнюсінька зборочка, брижування. Свого роду домашня плісировка. Це все збирається на нитку по рахунку ниток».
Тканини, з якими працює Ольга Костюченко - з конопель та льону. Знайти їх з часом все складніше, каже майстриня.
«Це домоткані старі тканини, зараз дуже велика рідкість – із старих запасів. Тому ці сорочки вдвічі унікальні – вже не буде такого полотна».
Для спідниць Ольга таке полотно фарбує.
«Це вибійка. Я роблю ескіз, потім ріжуться дерев’яні дошки, на дошки наноситься фарба, і з фарби вже б’ється на тканину».
Спідниці робить із «секретами».
«В кожній спідниці йде свій секрет. Це як гарна нижня білизна, яку ніхто не бачить, але жінка знає, що вона в неї є».
«Залишила традиційну застібку спереду, спідниця була дуже дорога, її шили чи купували раз на багато років – жінка за цей час міняла форми, вагітніла, народжувала, тому оце місце постійно регулювалось і прикривалось запаскою».
«Ти переносишся наче в іншу епоху, до інших предків, і відчуваєш себе більше жінкою. Сила мабуть якась передається через цей одяг. 00.54 І воно ж зроблене не на заводі, 500 тисяч штук. Це не річ, яка продається в магазині на кожному кроці, і неможливо в ній відчувати себе повсякденно», - дылиться враженнями модель Ольга Печко.
Майстриня Ольга Костюченко каже: «Це була ціла епоха – люди не просто одягали на свята, як ми зараз, а в цьому жили. І це відчуття відчути себе жінкою з тої епохи. Моє завдання як майстра – зробити цей одяг доступним для сучасних жінок, адаптувати його. От цей календар, коли ми знімали, мені хотілося показати її як сучасну, молоду, яка вміє носити подібне вбрання».
UA: Чернігів
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.