У ніч на 22 вересня сотні українців зібралися в аеропорту «Бориспіль», аби особисто привітати спортсменів параолімпійської збірної України, які повернулися з Бразилії. Серед тих, хто зі сльозами радості на очах очікував на найріднішу людину, були і пенсіонери з Прилук: Тетяна Іванівна та Валерій Михайлович Лені. Вони зустрічали сина 25-річного Олега, півзахисника, члена збірної України з футболу. Вона виграла золото.
У півфінальному матчі зі збірною Голландії після другого тайму у додаткові хвилини Олег Лень у підкаті забив гол. Наші перемогли 4:0.1 вийшли до фіналу, де переграли збірну Ірану 2:1. У загальному заліку наша параолімпійська збірна завоювала третє місце. 117 медалей, з них 41 золота, 37 срібних і 39 бронзових. Перегнали Америку і Росію, поступилися лише Китаю і Великобританії. Українські паралімпійці встановили 109 світових рекордів.
Міністерство молоді та спорту оприлюднило суми призових, які виплатять переможцям. За золото — 40 тисяч доларів (це більше мільйона гривень). Срібло — 26 тисяч зелених, бронза — 18 тисяч. Члени збірних команд отримають кожен таку ж суму. В команді футболістів 7 гравців.
Олег — приклад не тільки для людей з обмеженими можливостями, а й для здорових. У нього ДЦП, третя група інвалідності, проблеми з рукою і ногою. Ходить без ціпка.
Зателефонувала у Прилуки.
— Олеже, хто тебе зустрічав в аеропорту?
— Мама, тато, брат Ігор з дружиною, трирічний племінник Єгop і кохана дівчина Жанна. Дарували квіти.
— Як вдома відзначили?
— Батьки розмалювали стіну. Жанна спекла прекрасний торт в кольорах національного прапора. Шкода, що не взяла його в аеропорт. Президент параолімпійського комітету України Валерій Сушкевич був би вражений.
— На що витратиш призові?
— Ще не визначився. Якусь частину виділю родині.
— Прилуцьке міське і районне начальство вже привітало? Квартиру обіцяли?
— Ще ніхто не телефонував (розмовляли у п’ятницю, 23 вересня). Квартиру — було б добре. У нас невеликий приватний будинок. У ньому мешкаємо я, мама, тато і брат з сім’єю. Я постійно з ними живу. В Чернігів їжджу лише тренуватися. І на навчання у Національний педагогічний університет ім. Шевченка. Я вже закінчив бакалаврам Зараз навчаюся у магістратурі (фізвиховання). Займаюся футболом з 2011 року. У параолімпійській збірній України з 2012-го. Дякуючи футболу я побував у Голландії, Австрії, Іспанії, Англії та інших країнах. Наша команда стала у 2015 році віце-чемпіоном світу. Поїздки за кордон надихнули мене на вивчення англійської мови.
Оксану Зубковську зустрічали з прапором Мени
Серед переможців і уродженка Мени 31-річна Оксана Зубковська. У неї золото зі стрибків у довжину. Її результат — 6 метрів 11 сантиметрів. Це не перша олімпійська нагорода Оксани. Були перемоги на попередніх параолімпіадах і встановлення світових рекордів.
У Оксани вади зору. Вона навчалася у Менській середній школі №1. Тренувалася у секції легкої атлетики «Колос». Дівчину помітили на всеукраїнських сільських іграх і запросили на навчання у Броварський спортивний інтернат. І пішли перемоги, малі і великі. З другої спроби вступила до Національного університету фізвиховання і спорту. Медкомісія не змогла дати добро на навчання відразу.
Оксана заміжня, чоловік Тарас — акробат, є синочок Іванко. Пара живе у столиці. А мама параолімпійської чемпіонки Лариса — у Мені.
Земляки раді за Оксану.
— 22 вересня делегація з Мени зустрічала її в аеропорту «Бориспіль», — розповідає Оксана Півень, секретар Менської міської ради. — Нас було десять. Міський голова Геннадій Примаков, я, депутати. Ми розгорнули прапор Мени. Оксана прилетіла вдень. Зустрічали її також мама, свекор зі свекрухою, брат Ярослав. Синочок, коли побачив, радісно закричав: «Мама, мама» і побіг до неї. Ми пишаємося нашою землячкою.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №39 (1586)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.