Марина Хорошок з Куликівки пропонує свої кавуни - безкоштовно

«Скільки ми разом, стільки й займаємося ягодами», — гово­рить 25-річна Марина Хорошок із Куликівки про них із чоловіком, 38-річним Романом Литвиненком (прізвища носять різні). Пло­дами тепер уже сімейної справи вони діляться з тими, хто не має змоги їх купувати.

ВІД ПОЛУНИЦІ - ДО «ТАЛІСМАНА» Й «ОРАНЖ КІНГА»

— Ми познайомилися, коли Ро­ма ще займався полуницею. Він має агрономічну освіту, на цьому розуміється. Тепер ми вирощує­мо ягоди разом. Від полуниці по­ки що відійшли (щоб її вирощувати на ґрунті, треба вкладати дуже ба­гато коштів, а ціна влітку може бу­ти 30 гривень за кіло — так ми на­віть «у нуль» не вийдемо). Можли­во, спробуємо вирощувати полу­ницю в теплицях. А зараз саджає­мо малину і вже другий рік — каву­ни. Вирощуємо їх у Роминому рід­ному селі — Вершиновій Муравійці (також Куликівщина. — Авт.).

Про вирощування кавунів Ма­рина розказує не гірше за чоловіка-агронома:

— Під кавунами в нас 3 гекта­ри. На землі прокладаються плів­ка, у якій є отвори для висаджуван­ня, і шланги для крапельного по­ливу. Минулого року кавуни ми са­джали з насіння, а цього — вже з вирощеної розсади. Торік плівку прокладали вручну, бо площа бу­ла менша, тепер же — механізова­но (трактором).

На агросайтах замовляли якіс­не сертифіковане насіння. У нас два ранніх гібриди кавуна: «таліс­ман» (торік саджали «продюсер») і «оранж кінг» — цей усередині жовтий.

Наші перші кавуни росли до­вше, ніж другі, бо того літа було прохолодніше. Термін дозрівання кавуна — 65 днів, цього року в нас десь так і вийшло, перші каву­ни були 14 серпня. При цьогоріч­ній спеці вони достигли б і за 55-60 днів, але трішки затримали черв­неві дощі, коли лило два тижні, й холодні ночі.

Своїх кавунів ми нічим не кро­пимо, у нас вони цілком домашні, не оброблені хімією. Спочатку вро­жай збирали самі, тепер наймаємо людей. Зриваємо, складаємо в ку­пи, потім вантажимо на машину.
Для реалізації маємо точку в Куликівці — кіоск «ФРУКТИ-ОВОЧІ», де продаємо і вирощені влас­норучно, і закуплені. Зараз черво­ні кавуни — по 10 гривень за кіло­грам, жовті — по 15.

«ДАЄМО ХТО СКІЛЬКИ ПРОСИТЬ»

Кавуни від подружжя мож­на отримати й безкоштовно. 5 вересня в куликівській гру­пі у фейсбуці Марина розміс­тила оголошення: «Пропону­ємо жовтий і червоний кавуни для малозабезпечених, людей з інвалідністю, людей похило­го віку та військових. Відповід­ні служби можуть сформува­ти списки тих, хто самостійно прийти не в змозі, ми зробимо доставку з рук у руки. Вищез­гаданих людей, які живуть по­ряд, запрошуємо: приходьте в кіоск «ФРУКТИ-ОВОЧІ». БЕЗ­КОШТОВНО!» 

— Взагалі-то ми давно так робимо. Постійно допомагає­мо військовим. Щороку перед святами чоловік бере в селищ­ній раді списки малозабезпе­чених сімей, матерів-одина- чок, людей з інвалідністю та ін­ших, і ми роздаємо їм манда­рини до Дня Святого Миколая, Нового року.
Цього літа в нас дощами затопило ділянку поля, і там виросли кавунчики маленькі
— по 3-3,5 кг. За смаком во­ни зовсім не відрізняються від більших, просто, як кажуть, некаліберні. І ми вирішили їх по­роздавати.



За перший день акції в Куликівці по кавуни прийшло до сотні людей. І по селах бага­то хто просить, але зараз у нас немає змоги постійно розвозити. Солярка дорога, до того ж нині багато роботи: ще на полі збираємо кавуни, і торгова точка потребує часу й уваги. Уже з’їздили в село нашої громади Авдіївку (нам під­готували список потребуючих сі­мей). Пропоную й іншим селам підготувати такі списки.

Поки кавуни є — ліміту немає. Ми нікого не обмежуємо, дає­мо хто скільки просить. Беруть по одному-два на сім’ю, якщо є дітки — більше.

68-річна Катерина Бондарук із Куликівки — одна з тих, кому Марина і Роман уже відвезли каву­ни. Не надякується їм:
— У фейсбуці побачила, по­просила, а вже назавтра вони при­везли. І знайшли ж мене, хоча жи­ву далеко у вуличці! Я дуже-дуже вдячна цій парі — які ж вони молод­ці! І людям роботу дають (я бачу в Інтернеті їхні оголошення з пропо­зиціями), і діляться з такими, як я, нужденними. Мені разом із трьо­ма кавунчиками ще й кілограм по­мідорчиків дали. Я ще попросила (уже за гроші) червоного буряч­ка, бо в мене не вродив, то сказа­ли: «Привеземо». Я підказала про безкоштовні кавуни своїй подру­зі по нещастю (у неї також дитина хвора), вона пішла — і їй теж дали.

Я сама до них не добралась би — ледве пересуваюсь на двох пал­ках (цукор «з’їв»). А раніше попобігала: 30 років працювала мед­сестрою і 15 торгувала молочним, поки корову тримала. Я також лю­била людям роздавати. Тепер же нічого не можу робити... У мене і чоловік, і 40-річна дочка — з інва­лідностями, Інна ще й ногу зла­мала. Ох, гірка моя доля... Тож і дякую людям, небайдужим до нас!
Напишіть, будь ласка, ще про одного такого чоловіка: Олег Желізний, спасибі, по­дарував мені ходунці. З ними я тепер можу хоча б через дорогу в магазин сходити. Пишіть яко­мога більше про таких чуйних людей і про їхні добрі діла!

КАВУН - НА НОВИЙ РІК?

Цікаво, що Марина Хорошок за фахом — соціальний праців­ник. Хоч і не працює в цій сфе­рі, та все одно допомагає лю­дям: не за посадою, а за покли­ком серця.

— Самі з чоловіком кавуни любите? — запитую в неї наостанок. — Чи ви — як деякі рибалки, що ловлять, а риби не їдять?

— Я дуже люблю! У ме­не завжди в холодильнику обов’язково має бути кавун.

— А взимку? Чи ваших ка­вунів вистачає і на зиму?
— Червоний стільки не ле­жатиме, минулого року пробу­вали — все одно місяць максимум. А «оранж кінг» зберіга­тиметься довго: якщо його по­класти в сухе темне холодне місце, то, як прочитав Рома, може й до Нового року долежа­ти. Хочемо спробувати — вийде чи ні.

На смак «оранж кінг» наба­гато цікавіший, солодший за червоний. Чоловік говорить, що йому жовтий кавун нагадує мультифруктовий сік, а мені він — ні­би з присмаком меду. Я після нього, якщо чесно, червоного більше й не хочу.

P.S. Поки матеріал готувався до друку, Марина з Романом роз­дали вже п’ять тонн кавунів, люди просять іще...

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.