Дрони для захисників робить подружжя вчителів з Ічнянщини

31-річна Юлія і 32-річний Максим Супруни з Ічні власноручно зібрали й передали на фронт уже 9 безпілотників. Знайоми про них кажуть: "Вони не тільки дрони, а ще й "Мрію-2" збудують!"



Юлія родом з Оболоння (Коропщина), Максим — з Ічні. Навчались у Чернігові в одному педуніверситеті, та познайомились не там, а на вчитель­ських курсах. За рік побралися, й ось їх­ньому шлюбу майже 7 літ, а донечці Ру­сі буде 6. Юлія викладає історію та пра­вознавство в Ічнянському ліцеї №4, Максим — фізкультуру в Ічнянській гімназії ім. С. Васильченка. Кажуть:
— Ми, як педагоги, маємо не лише розповідати про патріотизм, а й пока­зувати його власним прикладом.

Максим волонтерить іще з 2014 року.

— Тоді в Ічні згуртувалася ціла во­лонтерська група, — розказує. — В її складі 2015-го я їздив із допомогою в Авдіївку.
Забігаючи наперед, скажу, що не­давно саме на той — Авдіївський — на­прямок і поїхав перший зібраний Мак­симом дрон.

— Із початком повно- масштабного вторгнен­ня кілька хлопців із гру­пи пішли добровольцями на фронт, а Максим про­довжив волонтерську ді­яльність. У саму Ічню лю­ди рашистів не пустили, але вона була в оточенні ворога. Великою пробле­мою стало те, що в міс­ті з чималим населенням немає свого хлібозаводу.

Ми намагалися десь діс­тати і розвезти людям по­хилого віку хліб, а також молоко. Після звільнення Ічнянщини завдяки нашим добрим друзям зі Львова ми звідти привезли сюди два буси гуманітарної допомоги. Розда­ли продукти в довколишніх селах, які ду­же постраждали внаслідок окупації.

«ДРОН У КОЖНУ ХАТУ»

— Іще ми робили окопні свічки, пле­ли з,дітками маскувальні сітки, зараз сушимо овочі для супів і борщів. Так по- тихеньку дійшли й до дронів, — продо­вжує Юлія. — Про цей проект, у якому ми зараз, я дізналась від однієї знайо­мої (у нас із нею спільне захоплення — вирощування сортових фіалок). Її стар­ший син-інженер Іван Овчарик органі­зував ініціативу «Дрон у кожну хату». Закликав усіх охочих долучатися. За­пропонував безкоштовне навчання — відеоуроки. І ми вирішили спробувати.

Перший дрон був пробним: На комплектуючі до нього скинулися всі­єю сім’єю: допомогли мої батьки і брат Артем. Максим склав, дрон запрацю­вав — ура! І ми впевнилися, що таким чином можемо допомогти нашим на передовій. Особливо в той час (гру­день 2023-го — січень 2024-го), ко­ли з дронами на фронті були величез­ні проблеми. Нині ситуація вже краща, проте нема (і, вочевидь, не буде) тако­го, щоб хлопці були ними забезпечені на всі сто відсотків. Тому в першій пар­тії відправили 4 «пташки», а днями по­силка з черговими 5-ма дійшла тепер уже на Покровський напрямок.



Там зараз боронить нашу землю 110-та окрема механізована брига­да імені генерал-хорунжого Марка Безручка, де служить тато Юлії, 50-річний Олег Литвиненко. Він не любить, коли дочка про нього розказує на загал. Скромний! Хоча їй таки є чим пишатися: батько пішов воювати добровольцем — мовляв, краще він, аніж молодь.

— Тато — водій (30 років — на трак­торі, тепер - за кермом БМП). Із наши­ми дронами не працює, ними займа­ються інші хлопці. Коли ми вирішували, кому відправляти «пташок», основними для нас були два критерії: по-перше, щоб вони дійсно використовувались, а не пилились на складах, по-друге, аби потрапили до людей, які вміють ними користуватися.

«ПТАШКИ» - НА ЧЕСТЬ ПОЛЕГЛИХ ГЕРОЇВ

Робота зі складання дронів'дуже ко­пітка, майже ювелірна. Пінцет, лупа, па­яльник, що розігрівається до 350 гра­дусів, — усе це ніби оживає в умілих ру­ках Максима. Він виготовляє безпілотники двох видів: БРУ — одноразові дррни-камікадзе і багаторазові (якщо не потраплять під ворожі засоби радіое­лектронної боротьби) дрони-бомбери. які скидають боєприпаси.

— Зараз він так набив руку, що йо­му й відео більше не потрібні — скла­дає по пам’яті. Уже може зібрати дрон
за один вечір. Аби тільки були складо­ві для нього. Перші дрони ми збирали з деталей, замовлених в Україні. Але виявилося, що всі вони — з Китаю. Тобто їх замовляють звідти, а тут перепродують із націнкою. Тому нам простіше і дешев­ше купувати напряму через аліекспрес. З українського для дронів беремо бата­реї і системи скиду. Проблема, що не знаєш, скільки саме доведеться чекати доставки з аліекспресу. Взимку, в пері­од китайського Нового року, дожидали­ся півтора місяця. А ось для останньо­го замовлення всі необхідні деталі при­йшли за два тижні. Плюс на аліекспрес ціни міняються щодня, вартість дета­лей коливається. Шукаємо промокоди, збираємо «монетки», щоб зекономити.



Нація українців надзвичайно зді­бна й винахідлива! Є такий жарт — якби українським волонтерам наші військо­ві замовили ядерну зброю, то за 12 го­дин вона була б зібрана і довезена до фронту, — сміється Юлія.

На ній — фінансова частина їхньої з чоловіком ініціативи: во­на організовує в соцмережах збори коштів на складові для дронів.

— У січні ми поча­ли звертатися до людей по допомогу. Спочатку просто просили скину­тися грошима. Тепер же організовуємо лотереї, щоб людей зацікавити.

Я розумію, що з фінан­сами в усіх сутужно, бо війна з’їла всі запаси і з роботою нині складно.

Щоб зібрати необхід­ні суми, Юлія розпродує і фіалки, і свої вишивки:

— Я вирішила, що настав час і цьому моєму вмінню послужити добрій справі. У ло­тереях уже розіграли мої вишиті бісе­ром карту України і сумкук-шопер із зо­браженням калини.
Недавно до лотереї долучилися жи­телі Оболоння, тож на території Коропщини нам теж вдалося зібрати кошти для чергового дрона. Назвали його на честь Роми Холопцова — загиблого захисника з Оболоння. Ми свідомо да­ємо своїм «пташкам» імена полеглих . Героїв — так вони ніби знову потрапля­ють на поле бою і нищать ворогів...


P. S. Якщо ви бажаєте і маєте змогу долучитися до сімейної дронової спра­ви Супрунів, надсилайте кошти на карт­ку ПриватБанку 5169 3600 2941 6835 (Супрун Юлія Олегівна).
Фейсбук сторінка Юлії за посиланням https://www.facebook.com/profile.php?id=100017308147104

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.