Як виживає малий бізнес Городнянщини

Минулий рік дався важко всій країні, мобілізувавши максимум зусиль задля пе­ремоги. Важким він став і для економіки, яка в умовах воєнного стану зіткнулася з небаченими донині викликами. І якщо раніше кризові явища носили вибірковий характер, то нині вже майже рік в економіці триває суцільна криза. При цьому підприємці по всій країні продовжують працювати, створювати робочі місця й сплачувати податки. Про те, як виживає малий бізнес в Городні, наші підприємці розповіли особисто.



Лідія ЗАРОВНА:
— Я вже давно займаюсь підприємництвом. і Торгую побутовими товарами. Рік видався важкий. і Зрозуміло, що нині пріоритети більшості людей лежать не в площині заробітку, проте працювати й заробляти треба, так само як і сплачувати податки, і щоб підтримати економіку всієї країни. Найважче і було після деокупації, коли люди лишились без і грошей й чимало постійних клієнтів просто виїхали з міста. Й донині люди намагаються витрача­ти кошти переважно на харчі, а вартісні покупки відкладають на потім. Також значно зросли оптові ціни на закупівлях, які в свою чергу підняли ціни на і більшість товарів. Подорожчала орендна плата. і Доставка ускладнилась й здорожчала, бо паливо виросло в ціні в рази, а по товар часто треба їхати далі, ніж звикли, зруйнованими дорогами й через і блок-пости. Проте ми не опускаємо рук й продов- іжуємо працювати.



Олена СНЄГІРЬОВА:
— Нині викликів для бізнесу аж занадто багато. Це й ріст цін на все — від електрики до і пального, й зруйновані підприємства, які більше не виробляють звичні товари, й зменшення і асортименту продукції. Проте ми шукаємо нові шляхи, а проблеми вирішуємо по мірі їх надходження. Головним нашим досягненням вважаю те, що нам вдалося зберегти колектив і добрі партнерські зв’язки з колегами. А ще ми не скористалися можливістю не платити податки, яку нам надала держава, й до Нового року ро­зрахувалися по всіх платежах, щоб підтримати економіку країни. Хочу відзначити той факт, що значно виросла свідомість й добросовісність і більшості виробників. На фоні зменшення асортименту значно виросла якість продуктів харчування, якість пакування товарів. Тож вистоїмо й і переможемо! Бо інакше й бути не може.



Віктор ІВАСЕНКО:
— Війна застала мене не вдома, а в Чернігові, де майже місяць довелось жити під обстрілами й бомбардуваннями. Деокупації я не дочекався й повернувся у Городню ще через рашистські блокпости. Через ці ж блокпости довелося й віднов­лювати м’ясну торгівлю на Городнянщині. Перший рейс був у сусідню Сновську гро­маду. А вже як загарбники відійшли — по­чали налагоджувати нормальні поставки м’яса. Звичайно, чим могли — допома­гали нашим військовим, і нині у нас діє тверда система знижок для них — мінус 20 гривень на кожному кілограмі товару. Звичайно, дається взнаки ріст цін на все, бо це додаткові витрати. Трохи засмучує й перенасиченість м’ясного ринку. Після значного дефіциту нині завезли чимало м’ясних продуктів всюди, тому торгівлю не можна назвати аж надто успішною. Та все це — тимчасові труднощі. Переживе­мо!



Антон ГАРМАШ:
— Під час перебування у місті окупантів наше кафе не працювало, щоб не наражати на небезпе­ку співробітників і ймовірних клієнтів. Одразу після визволення ми стали до роботи, хоч працювали пе­реважно на запасі продуктів, які лишились до пов- номасштабного вторгнення. Поки не було широко­го асортименту, намагалися віднайти якісну заміну дефіцитним на той час продуктам. А ще із задово­ленням випікали солодощі для наших воїнів, для яких випічка і кава були безкоштовними. Кава, до речі, й нині безкоштовна для військових. Перші місяці після звільнення Городнянщини було дуже мало відвіду­вачів, однак з часом клієнтська база збільшилась, й нині ми працюємо в звичайному режимі. Так само відновили весь перелік звичних страв, бо дефіцитні колись продукти знову стали доступними. Зарплату виплатили всю без виключення, так само як і розра­хувались по податках і платежах. Працювати нині не­легко, але маємо працювати, маємо перемогти!



Андрій БОРИСЕНКО:
— Певно, найважчий час для торгівлі телефо­нами та супутньою електронікою був одразу після звільнення міста. По-перше, зовсім незрозуміли­ми були ціни й курси основних валют, тому часто торгували взагалі без прибутку. По-друге — най­більшим попитом користувались дешеві кнопкові телефони, на яких особливо не заробиш. Ситуацію кардинально змінили наші військові, які задля якіс­ного зв’язку купують дорогі й ефективні смартфо- ни. Нині практично весь бізнес тримається на них. Тому їм окрема бізнесова подяка, окрім того, що всі ми безмежно вдячні за захист країни і нас усіх. Труднощі наші — такі, як у всіх, тому на них не варто акцентувати увагу. Сподіваємось, що всі проблеми тимчасові і ми їх переживемо разом із країною.

Джерело: газета “Новини Городнянщини” від 19.01.2023, Павло ДУБРОВСЬКИЙ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.