За період окупації в Ічнянській громаді загинуло 26 жителів, із яких 22 - розстріляні

Ічнянщина найбільше постраждала від навали російської орди з-поміж інших колишніх районів, які увійшли до складу Прилуччини. Таку інформацію оприлюднив в.о. начальника Прилуцької районної військової адміністрації Володимир Чернов.



Більше місяця Ічнянщина перебувала в окупації. Внаслідок обстрілів найбільше постраждали Крупичполе, Припутні, Сваричівка, Вишнівка, Дорогинка, Бакаївка, Комарівка, Більмачівка - села Ічнянської і Мартинівка - з Парафіївської громад.

Спершу росіяни не стріляли по мирному населенню, мабуть, сподівались на теплу зустріч із квітами. Але пізніше почали обстрілювати все навколо, зганяючи своє зло за поразку на цивільних.

Ічнянці протягом всіх днів окупації з острахом вслухалися у гучні канонади артилерійських, танкових, мінометних розривів. Іноді навіть було чути автоматні черги. А жителі названих сіл стикалися із ворогом віч-на-віч, від якого ховалися у підвалах та погребах, у лісі, на болоті, на городі...

Але й там було небезпечно. Як тільки ворог зрозумів, що люди ховаються у болоті, вцілили у сухі очерети і під Дорогинкою зайнялося болото. Із перших звісток, що дійшли до Ічні, було повідомлення, що у Дорогинці ворог підпалив школу. Стріляв по житлових будинках і техніці. У цьому селі шість будинків вщент спалені. Багато будинків зазнали осколкових пошкоджень або обстріляні стрілецькою зброєю. Пограбували орки і місцевий магазин.

Зазнала Дорогинка і людських жертв - росіяни убили місцевого хлопця, який трапився їм на очі. Інший чоловік намагався вивезти родину із села і його тяжко поранили.

Не скоро зітруться із пам’яті чорні дні окупації у крупичпільців. На території села було убито чотирьох чоловік.

Як розповіла одна із місцевих жительок, ворожа техніка колонами їздила через село. Було дуже страшно. Вони ховалися, де придеться, але частіше у погребах.

- Добре, що наша староста створила закриту групу, де повідомляли про пересування ворога. Ми живемо серед села, тож доки вони з околиці доїдуть, ми уже сховаємося. Спочатку орки проїжджали, але хат не обстрілювали. А як їх стали бить, то вони свою злість зганяли на нас. Танк, вище за хату, і на ньому сидять автоматники і стріляють на обидва боки. А ми у щілинки дивимося. У селі немає жодної цілої хати. Стріляли і запальними кулями. Тоді від них починалися пожежі, але гасити не можна було, бо могли розстріляти. Натерпілися такого, що не дай Боже нікому, - згадує жителька Крупичполя.

Більше десяти будинків у Крупичполі були зруйновані, решта - пошкоджені. Зазнала обстрілів і місцева школа.

У Більмачівці росіяни «денацифікували» трансформатор і водонапірну вежу, залишивши людей на якийсь час без електрики і мешканців багатоквартирних будинків без води. Один будинок спалили, зруйнували одну квартиру, спалили декілька одиниць техніки.

Жодного неушкодженого будинку не залишилося у Мартинівці, яка в окупації була 36 днів. Особливо постраждала родина Гуржій, яким росіяни спалили будинок, літню кухню, обстріляли автомобіль, а потім ще зайшли у господарство і забрали деякі домашні речі: болгарку, ключі, генератор.

Значних руйнувань у селі зазнала ще одна сільська хатина, де мешкала 92-річна бабуся. Спалили росіяни і легковий автомобіль місцевого медзакладу.

Світлини із цього села розлетілися інтернетом, бо тут рашисти ще й поглумилися над пам’ятником воїнам- визволителям. Він простояв тут більше сімдесяти років. Нині уже рашистські окупанти, а це внуки-правнуки тих визволителів, топчуть українську землю і вбивають та катують українських людей. Окрім цього, нелюди відтяли пів голови у погруддя Тараса Шевченка. Чим уже їм заважав наш поет?!

Про окупацію Мартинівки залишився й гіркий слід людських втрат: вороги убили місцевого чоловіка.
За період окупації в Ічнянській громаді загинуло 26 жителів, із яких 22 - розстріляні.
У Парафіївській громаді одна людська втрата - розстріляний мартинівець.

Джерело: Ічнянська газета "Трудова слава" від 12 травня 2022 року, Ніна НАЛИВАЙКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.