Небесне Воїнство

Воїн – це насамперед захисник. В українській культурі створено чимало образів, мужнього, справедливого воїна. Загальнонародним став образ лицаря-воїна, захисника правди і справедливості. Цей суспільний ідеал втілився в іконописних зображеннях численного святого Небесного Воїнства або Воїнства Божого.
23 січня в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана відкрилася виставка ікон з музейної колекції «Небесне Воїнство», присвяченої Дню соборності України та Дню пам’яті Героїв Крут.



– Поняття «Воїнство Господа» знали ще з давньоруських часів. Ним позначалось широке коло осіб: ангели, архангели, клірики, святі заступники, і звичайні християни. «Воїнство Христове» уявляється як чітко структурована організація. Перший його щабель займає Ісус Христос, бо існує поняття Воїна-Христа. Ще в книзі Іоанна Богослова Апокаліпсис, який ми знаємо за Біблією, Іоанн сказав про те, що він бачив Ісуса Христа в вигляді вершника і за ним слідувало Небесне Воїнство. Ісус Христос тут представлений у вигляді великого Архієрея або Царя над Царями, – розказує Олена Пономаревська, заступник директора художнього музею з наукової роботи.
За її словами, слідом за Христом у ієрархії «Воїнства Господнього» йдуть «воєводи Божі», серед яких можна виділити принаймні три щаблі. Перший утворюють Архангели. Серед архангельського чину що бере участь у битвах, провідну роль відіграє Архангел Михаїл – найяскравіший образ ангельського воїнства. Однією з найдавніших ікон часів українського бароко у зібранні музею є «Архістратиг Михаїл» І половина ХVІІІ століття.
Другим щаблем в ієрархічній структурі Небесного Воїнства є святі воїни, які входять до складу чину мучеників. Уже у візантійський період життя святих воїнів рясніли оповіданнями про їхню допомогу в боях, під час облог християнських міст. Третій щабель воїнства Христа – це священики, ченці та світські особи, які словом і ділом стали провідниками Божественних любові та милосердя, творили добро заради Бога та для людей.
Репрезентовані на виставці пам’ятки демонструють загальну еволюцію українського іконопису протягом кількох століть. Значна частина творів передає специфіку українського мистецтва доби бароко – одного з найяскравіших періодів історії української культури, а також класицизму та еклектики. Пам’ятки професійного іконопису експонуються поряд із творами народних майстрів, що дає змогу відвідувачам побачити варіативність підходів до вирішення традиційних християнських сюжетів.

















Більш світлин тут

Володимир Коваль

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.