Загинув зять, померла мати, дорізали корову

63-річна Ольга Арендар з села Мала Загорівка Борзнянського району не знає вже, куди кинутися за допомогою. Її родину останні п’ять місяців переслідують нещастя.

— Біда за бідою. 26 березня зять Олександр Осипенко, якому було лише 40 років, валив у сусідки тополю. Дерево впало і вбило його. Залишилося троє діток: 13 років, 9 років та шести місяців. І два кредити, брали на купівлю хати, — розповідає Ольга Іванівна. — Через 44 дні після похорону зятя померла моя мати. Потім другого зятя, 44-річного Сергія Яненка, кінь поносив так, що довелося відшіптувати. АТО пройшов, цілим вернувся. А тут така напасть. Кінь 11 років прожив, і нічого, а то як здурів: поніс, віз розбив, сам побився, все у крові. Довелося м’ясникам здати всього за сім тисяч гривень. Конячка нині коштує 19 тисяч.



15 липня вранці о шостій годині вигнали до череди корову. Була здоровою. Через дві години дочка дзвонить: «Чиюсь на лузі здуло, лежить». Я туди — моя Кукла. У мене почалася істерика, я вила, землю під собою рила, волосся на собі рвала. Кричала так, що довелося мені «швидку» викликати. І вже не знали, кого спасати, мене чи корову. «Швидка» з Борзни приїхала, мені уколи робили. Спасли. Спасибі лікарю, навіть імені його не знаю.

Корові горло перерізали, м’ясникам подзвонили. Стали вони їхати з Ніжина, машина поламалась. Інших видзвонили. Корову м’ясникам за три з половиною тисячі гривень здали. Нині така більше 20 тисяч гривень коштує. Вона у нас чорно-ряба була, породиста. Жирність молока — 6,6 відсотка. У селі ні в кого такої не було. Коли тушу розрізали, м’ясники сказали: «Шлунок лопнув». Від чого? Може, пастух Микола Пшеничний (Кострома, так на нього по-вуличному кажуть) десь не догледів, у соняхи впустив, а вона хапонула потруєного соняшнику? Кажуть, корова корову вдарила.

Кукла була нашою годувальницею. Ми ні в кого помочі не просили. Дітям молочко було, ще й здавали. За місяць до трьох тисяч гривень виходило. Тими грошима кредит гасили. А де тепер грошей набратися? У доньки троє діток, в декреті з найменшим. У мене з доходів лише пенсія. Чоловік ще не на пенсії, роботи в селі немає. Кудись поїхати на заробітки не може, слабий дуже. Чим може, по хазяйству допомагає. А тут нова напасть. 39-річний син Сашко потрапив до лікарні у Чернігів, боїмося, аби не онкологія.

— Ольго Іванівно, корова була застрахована?

— Яка там страховка. У нас же ні акта, нічого. Спека — доки чекали б на розтин, доки акт склали б, завонялась би туша. Тоді б м’ясники не взяли. Пастух навіть не вибачився, не поспівчував, що таке сталося. Хто тепер поверне мені корову? В житті ніколи ні в кого допомоги не просила. Навпаки, лише допомагала: то річ якусь сплету, віддам, з бідними поділюся, чим можу. Все село знає, що я не лежень, всюди стараюся, аби був порядок. Наш двір сільська рада чотири рази визнавала зразково-показовим. Корова у мене була прищеплена. Пролікована від кліщів, від глистів. У ветеринара є всі дані. Ми леліяли свою Куклу. А тепер як вижити?

Частину кредиту донька дитячими грошима віддала. Якби нам корову вернути, не так важко було б. Самі впоралися б. Тим, хто винуватий у наших бідах, Бог суддя.


■ Новообраних слуг народу по Чернігівщині до десятка. На виборах всі себе у груди били, перекрикуючи один одного, які вони чесні і які меценати, як допомагають людям.
Купити у складчину одну корову родині Арендар СЛАБО?

Валентине Остерська, тижневик «Вісник Ч» №31 (1733), 1 серпня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.