Черниговская Епархия

АРХІЄПИСКОП ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ФІЛАРЕТ (ГУМІЛЕВСЬКИЙ) ЯК ІСТОРИК ДУХОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Ф. ТОМСЕН (Антверпен)
     Дмитро Григорович Конобеївський, який увійшов у історію російської та української культури під іменем Філарета, народився 23 жовтня 1805 р. у родині сільського священника с Конобеївка Тамбовської губернії. Прізвище Гумілевський (від латинського humilis - низький) він одержав через свій невисокий зріст під час навчання у Тамбовській духовній семінарії. Згодом обдарований юнак був направлений до Московської духовної академії, де прийняв постриг та чернецьке ім'я Філарет - на честь Московського митрополита Філарета (Дроздова). Після закінчення академії у 1830 р. він одразу ж був зарахований до професорського складу. Ще через п'ять років Філарет (Гумілевський) став ректором і був висвячений у архімандрити. Академію він очолював до 1841 р., коли посів єпископську кафедру в Ризі. На новому місці Філарет з властивою йому енергією розгорнув місіонерську діяльність у середовищі тамтешніх протестантів - латишів та естонців, і невдовзі кількість православних священослужителів тут зросла удесятеро, а чисельність прозелитів сягнула 75 тисяч. У 1848 р. Філарета було переведено до Харкова, де у 1857 р. за особливі заслуги перед церквою він здобув сан архієпископа. У 1859 р. він очолив Чернігівську єпархію, але 9 серпня 1866 р. під час перебування у Конотопському повіті, охопленому епідемією холери, заразився і за кілька днів помер. Поховано архієпископа Філарета у чернігівському Троїцькому соборі.
     Пастирській насназі Філарета цілком відповідала його неабияка наукова працездатність. Його перу належить 159 книг і статей, що охоплюють практично всі галузі теології: 3 томи "Патрології" (вчення про святих отців церкви), 2 томи "Вступу до догматичного богослів'я", ґрунтовні праці з агіографії, багатотомні "Історико-статистичні описи" Харківської та Чернігівської єпархій, нариси з історії Російської православної церкви і вітчизняної духовної літератури. Свого часу Філарет користувався значним авторитетом у наукових колах. У 1847 р. його було обрано членом Товариства історії та старожитностей російських, у 1852 р. Російського географічного товариства, у 1856 р.- почесним членом Російського археологічного товариства, а 1860 р. Київська духовна академія надала йому вчений ступінь доктора теології.
     Центральне місце у науковій спадщині Філарета посідає двохтомний "Огляд російської духовної літератури", що являв собою одну з перших спроб систематизації величезного фактичного матеріалу, нагромадженого впродовж тисячолітнього періоду розвитку вітчизняної релігійної літератури (862-1862 рр.). Крім докладних бібліографічних довідок, "Огляд" містив стислі конспекти найважливіших творів, а також біографічні відомості про письменників. Причому, Філаретове трактування поняття "духовна література" було досить своєрідним. Він брав до уваги найрізноманітніші її прояви та аспекти: спирітуалістичний, теологічний, катехізичний, апологетичний, гомілетичний, агіографічний, канонічний, літургічний та ін. У такому разі у полі зору дослідника опинялася практично уся вітчизняна література аж до XVII ст. У найповнішому третьому виданні "Огляду", що побачило світ у 1884 р. вже після смерті Філарета, згадано близько 850 авторів, тобто майже удвічі більше, ніж у відомому "Словнику церковних письменників" Київського митрополита Євгенія (Болховітінова). Якщо найдавніші пам'ятки духовної літератури і надалі цікавили фахівців й не раз були об'єктом спеціального вивчення то творчість церковних письменників XVII - першої половини XIX ст. фактично ігнорувалася радянськими літературознавцями і філософами. Незважаючи на властиві Філарету апологетичність і консерватизм, "Огляд" у цій частині і позараз становить значний науковий інтерес. Саме ці міркування і спонукали нас підготовувати факсимільне перевидання праці Філарета (Гумілевського), що з'явилося друком 1984 р. в Оксфорді.