"Чи віднайдеться правда в останій інстанції"

 Як відомо Київський апеляційний адміністративний суд 06.12.2012 року задовольнив апеляційну скаргу Чернігівського міського голови Соколова О.В. на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 25.09.2012р., згідно з котрою, дії міського голови Соколова О.В. щодо суміщення ним посад міського голови і голови Чернігівського обласного відділення УСВА були визнані протиправними, і скасував цю постанову, а в задоволенні позовних вимог відмовив. Ось це рішення -
 

Звісно, що рішенням апеляційного суду наш мер був задоволений,  він навіть подякував суддям  
     //chernigiv-rada.gov.ua/news/view/5012 

Отже тепер слово за Вищим адміністративним судом, куди мною направлена касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції наступного змісту 

КАСАЦІЙНА СКАРГА
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду


КАСАЦІЙНА СКАРГА
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду

12 грудня 2012 року був складений в повному обсязі текст Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р., винесеної в адміністративній справі №2506/5327/12 за наслідками розгляду апеляційної скарги Чернігівського міського голови Соколова О.В. на Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.09.2012р.
Київський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу Чернігівського міського голови, скасував Постанову Деснянського районного суду і відмовив в задоволенні мого адміністративного позову до Чернігівського міського голови Соколова О.В. про визнання дій протиправними. Суміщення відповідачем посади міського голови і посади Голови Чернігівського обласного відділення Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (далі - УСВА), як слідує із суті оскаржуваного рішення визнано правомірним.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції на які посилається апеляційний суд в своїй постанові є
- Недоведеність позивачем, тобто мною, факту порушення відповідачем моїх безпосередніх прав, свобод та інтересів;
- Відсутність в резолютивній частині рішення суду першої інстанції посилання на те, які права, свободи та інтереси позивача відновлені вказаним рішенням;
- Протокол №16 від 30.08.2012р. позачергової конференції Чернігівської обласного відділення УСВА про переобрання Голови обласного відділення УСВА, згідно з яким припинено повноваження міського голови Соколова О.В., як Голови Чернігівського обласного відділення УСВА і обрано нового Голову Чернігівського обласного відділення УСВА – Віхрова С.Г., а отже у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову, оскільки на момент винесення рішення від 25.09.2012р. Соколов О.В. вже не обіймав посаду Голови Чернігівського обласного відділення УСВА .

Я не погоджуюсь з даним рішенням, адже воно було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не було дотримано основних принципів здійснення адміністративного судочинства – законності та верховенства права з огляду на наступне.

ЩОДО ПРОТОКОЛУ №16 від 30.08.2012р.
Як на підставу для відмови в задоволенні мого позову апеляційний адміністративний суд посилається на Протокол №16 від 30.08.2012р. про переобрання Голови Чернігівського обласного відділення УСВА, котрий був наданий апеляційному суду в судовому засіданні 29.11.2012р.. Але суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. До суду з адміністративним позовом я звернувся 03.07.2012р., 17.08.2012р. мною був наданий суду письмовий доказ – Витяг з ЄДРПОУ серії АЄ №913704, про те що станом на 17.08.2012р. керівником юридичної особи – Чернігівського обласного відділення УСВА є Соколов Олександр Володимирович. Якщо Протокол №16 від 30.08.2012р. не був оформлений заднім числом, після винесення рішення судом першої інстанції, то відповідач відповідно до ч.2,4 ст.71 КАС України зобов’язаний був надати суду першої інстанції належним чином оформлену копію цього Протоколу і звісно, що цей Протокол був би взятий до уваги судом, але ж 25.09.2012 року головуючий у суді першої інстанції перед тим, як видалитися в нарадчу кімнату ставив ще раз питання про надання додаткових доказів чи пояснень щодо підтвердження або спростування факту обіймання відповідачем посади голови обласного відділення УСВА. Про те представник відповідача повідомив, що він не може підтвердити цей факт, але доказів на спростування цього факту також не надав. Згідно з ч.1 ст.86 суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням і, як з’ясувалось в суді апеляційної інстанції, відповідач свідомо вводив суд першої інстанції в оману щодо факту суміщення посад, бо Протокол №16 від 30.08.2012р. лише підтвердив законність судового рішення від 25.09.2012р., а якби апеляційний суд уважно би ознайомився з матеріалами справи, то мав би поставити під сумнів і цей Протокол, на котрий він посилається, як на підставу для відмови в задоволенні моїх позовних вимог. Згідно з Протоколом №16 від 30.08.2012р. новою Головою Чернігівського обласного відділення УСВА було обрано Віхрова С.Г., котрий до речі є заступником Чернігівського міського голови і займає посаду керуючого справами виконкому Чернігівської міської ради, а на осіб, які входять до складу виконавчого комітету і працюють у ньому на постійній основі, згідно з ч.7ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови. А отже апеляційний адміністративний суд, посилаючись на Протокол №16 від 30.08.2012р. не взяв до уваги, що згідно з п.5ч.3ст.187 КАСУ в апеляційній скарзі зазначаються у чому полягала неправильність чи неповнота дослідження доказів, але в апеляційній скарзі не було жодного посилання на Протокол №16 від 30.08.2012р., і тому апеляційний суд замість того, щоб посилатися на цей Протокол, як на підставу для відмови в задоволенні моїх позовних вимог, повинен був, відмовити в прийнятті цього Протоколу, тому що, згідно з ч.2 ст.195 КАСУ суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази лише якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Протокол №16 від 30.08.2012р. до суду першої інстанції не надавався, в апеляційній скарзі посилання на цей Протокол не було, а отже має місце вихід апеляційного суду за межі апеляційної скарги, прийняття і дослідження доказів з процесуальним порушенням.
Окрім того в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено, що дії Чернігівського міського голови Соколова О.В. щодо суміщення посади керівника Чернігівського обласного відділення УСВА визнано протиправними з 10.11.2010 року і станом на дату подання мною позову до Деснянського районного суду суміщення посад мало місце, що також підтверджується і рішенням апеляційного адміністративного суду.

ЩОДО НЕДОВЕДЕНОСТІ ПОРУШЕННЯ ПРАВ, СВОБОД ТА ІНТЕРЕСІВ ПОЗИВАЧА

Судом першої інстанції було встановлено, а в суді апеляційної інстанції відповідачем особисто було підтверджено, що він, окрім посади Чернігівського міського голови, з 1999 року безперервно обіймає посаду Голови Чернігівського обласного відділення УСВА. Цим він порушував положення ч.4 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.5 ст.63 Статуту територіальної громади м. Чернігова, де зазначено, що «Чернігівський міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.» Тлумачення зазначеної норми відображено в рішенні Конституційного суду України 7-рп/99 від 06.07.1999р. у справі №1-25/99.
Я постійно проживаю на території міста Чернігова і тому, відповідно до ч.1 ст.73 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов’язаний виконувати рішення міської ради, підписані міським головою, рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, підписані тим ж міським головою, його розпорядження. В ст.80 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» зазначено, що ОСОБА, ОБРАНА МІСЬКИМ ГОЛОВОЮ, ОДНОЧАСНО З КОПІЄЮ ЗАЯВИ ПРО ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ІНШОГО ПРЕДСТАВНИЦЬКОГО МАНДАТА ПОДАЄ ДОКУМЕНТ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ (ПОСАДИ), НЕСУМІСНОЇ З ПОСАДОЮ МІСЬКОГО ГОЛОВИ. В разі неподання зазначених документів особа вважається такою, що відмовилась від посади міського голови. Чернігівський міський голова після оприлюднення результатів виборів 10.11.2010р. замість подання заяви про звільнення з посади Голови Чернігівського обласного відділення УСВА з трибуни міської ради промовляє присягу міського голови, текст котрої викладений в ч.3ст.63 Статуту територіальної громади м. Чернігова “Я, Соколов Олександр Володимирович , вступаючи на посаду Чернігівського міського голови, зобов’язуюся дотримуватися Конституції України, її законів, Статуту територіальної громади міста Чернігова, поважати і захищати права і свободи жителів міста, відстоювати інтереси міської громади, всіляко сприяти розвитку міста і підвищенню добробуту його жителів”. Згідно з п.4 ч.1 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування» в разі порушення міським головою вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом його повноваження вважаються достроково припиненими.
Міський голова отримує представницький мандат від виборців, в тому числі і від мене під свою особисту відповідальність і згідно з ст.74-77 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідає за свої дії перед територіальними громадами, перед державою, перед юридичними і фізичними особами. Зокрема частина 1 ст.76 згаданого Закону передбачає відповідальність посадової особи місцевого самоврядування у разі порушення ним Конституції або законів України перед державою.
Згідно з ст.5 Конституції України єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В ратифікованій ВР України Європейській Хартії місцевого самоврядування закріплено право громадян на участь в управлінні державними справами, що є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи, в тому числі і Україною. В свою чергу, згідно з статтею 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В разі недотримання цієї норми органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами громадянину статтею 55 Конституції України гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Я, як громадянин маю інтерес і зацікавлений в тому, щоб головна посадова особа місцевого самоврядування дотримувалася Конституції та Законів України і за захистом цього інтересу я звернувся до компетентних державних органів, котрі встановили факт порушення міським головою ч.4ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», але дане порушення не потягнуло за собою жодної відповідальності для міського голови, хоча вона передбачена законодавством.
Влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Призначення судової влади – захист порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя. Я звернувся до суду з адміністративним позовом, тому що в даному випадку правосуддя залишалось єдиним інструментом досягнення законності. І суд першої інстанції ухвалив рішення, котре відповідає основним принципам здійснення адміністративного судочинства – законності та верховенства права. Як зазначено в оскаржуваній Постанові Апеляційний адміністративний суд відмовляє в задоволенні моїх позовних вимог тому що вважає, що позивачем не надано доказів, які його безпосередні права, свободи чи інтереси були порушені відповідачем.
Виходячи з таких доводів апеляційного суду, викладених в оскаржуваній Постанові, будь – який суб’єкт владних повноважень, для котрого на законодавчому рівні встановлені обмеження щодо сумісництва або суміщення посад, може не зважати на такі обмеження, якщо буде вважати, що своїм суміщенням посад він не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб. Міністри зможуть бути одночасно депутатами, прокурори зможуть вступати в політичні партії, адже в принципі це не буде порушувати ані прав, ані свобод, ані інтересів окремих громадян. А отже така позиція апеляційного суду суперечить Конституції України, де зазначено, що в Україні визнається і діє верховенство права (частина 1 статті 8), характеристику котрого викладено в рішенні Конституційного суду України в справі №1-33/2004 від 02.11.2004р.. В розумінні КС України верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як
регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
А отже в даному випадку не зважаючи на те, що Конституція України каже, що усі громадяни є рівними перед Законом, чернігівський міський голова поставив себе вище за Закон і рішення суду першої інстанції забезпечило утвердження справедливості, що є ознакою панування права у суспільстві.

Підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення у апеляційного суду не було : обставини справи встановлені вірно, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, порушень норм матеріального або процесуального права, котрі призвели б до неправильного вирішення справи немає.

А отже враховуючи вищевикладене, керуючись ст.211-213, 226 Кодексу адміністративного судочинства

ПРОШУ СУД

1. Прийняти до розгляду касаційну скаргу і відкрити касаційне провадження.
2. Прошу розглянути справу за моєї участі.
3. Скасувати рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. у справі №2506/5327/2012 та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.09.2012р. .

ДОДАТКИ:
1. Квитанція №4224.1040.1 від 27.12.2012р. про сплату судового збору (2 копіі для сторін)
2. Копії касаційної скарги на 5 аркушах у 2 примірниках для сторін.
3. Копія Постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.09.2012р. на 3 аркушах.
4. Копія Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012. на 1 аркуші.



Отже подивимось чию позицію підтримає ВАС України - або правову позицію суду першої інстанції (законну позицію) чи позицію апеляційного суду (позицію Партії Регіонів). А потім візьмемось за новообраного голову УСВА - Віхрова!