Глухий хлопчик може втратити й мову

Добавить новость

Вторник, 12 Мая 2009 15:52  |  Просмотров: 2598

Богданчик з мамою та старшенькою сестричкою Аліною

Мама, яка одна виховує чотирьох дітей, просить допомогти синові!

У кожної людини життя складається по-різному: комусь пощастить ходити рівними стежинами, а хтось опиниться в «болоті». Хтось впевнений, що щастя вимірюється кількістю зелених купюр на депозитах в іноземних банках, а комусь достатньо поглянути в очі своїй дитині, щоб зрозуміти, що ти – найщасливіша людина у світі. Але коли твоя дитина страждає, тоді все зводиться до грошей, які необхідні, щоб заплатити хоча б за лікування своєї “кровинки”.

За тридев'ять земель

Коли в редакцію нашої газети надійшло прохання про допомогу від молодої, 28-річної, мами з Талалаївки, яка одна виховує чотирьох малолітніх дітей, я одразу ж вирішив поїхати до районного центру. Окрім того, що Талалаївський район — один з найбідніших в області, він ще й — один з найвіддаленіших від обласного центру, - майже 240 кілометрів шляху і чотири з половиною години тряски по розбитих дорогах старенькою “газелькою”. Для Ольги Товкач — це велика проблема, адже її 10-річний Богдан навчається в Чернігові в спеціальній школі для дітей  з вадами слуху. З Чернігова до селища міського типу Талалаївка дістатися можна лише автобусом (залізничної колії до селища, на жаль, не прокладено). До  того ж дорога, м'яко кажучи, влітає в копієчку, - квиток тільки в один бік коштує 52 гривні. Тому навчання сина неабияк б’є по сімейному бюджету родини Товкач, який і так надто скромний, оскільки молода мама — безробітна. А ще й інших трьох дітей треба і одягнути, і нагодувати, і чи то в школу, чи в дитячий садочок випровадити.

“Хто рано одружиться, той вік натужиться”

Першу свою донечку Ольга Товкач народила, коли їй ледве виповнилось сімнадцять років. Тоді для неї світ здавався безмежним, а життя видавалося легким. Чоловік був її однолітком, і радощі подружнього життя вони поєднали з радощами виховання свого первістка. За рік до маленької Аліни додався ще й Богданчик. «Богдан розвивався не по роках швидко, та, коли йому виповнився рік, ми потрапили до лікарні», - розповідає Ольга. Там все і почалося. Проста застуда відбилася непростими ускладненнями на вуха, і Богдан став недочувати. Розвиток дитини притупився, і молода мама вирішила показати Богдана спеціалістам з Києва. «У три рочки лікарі з інституту отоларингології Академії наук України поставили йому діагноз – «нейросенсорна глухота четвертого ступеня» і дали групу інвалідності», - говорить Ольга Товкач. Це - найгірший з усіх діагнозів, пов’язаних з глухотою. Тепер Богдан не чує взагалі.

Одна, без підтримки і надії

Ольга і зараз не може збагнути, - чи то проблеми зі здоров'ям у маленького синочка, чи, може, щось інше, але почалися проблеми у сімейних стосунках. Невдовзі Ольга залишається одна з двома маленькими дітьми на руках. “З чоловіком ми не прожили разом і чотирьох років,” - розповідає жінка. Ользі довелося буквально виживати і думати, в першу чергу, не про себе, а про ті маленькі створіння, яким вона дала життя. Відтоді як Ольга вийшла заміж, вона не спромоглася навіть отримати професію, не те, що попрацювати. “Жили ми на “дитячі” гроші та мізерні аліменти від колишнього чоловіка, - розповідає Ольга. - Та й на Богдана приходила  пенсія”. А ще постійно допомагали батьки жінки, — із заробітків вони періодично висилали їй гроші.
Вдруге Ольга заміж не виходила. Проте через чотири роки познайомилася з батьком її менших дітей і жила з ним у громадянському шлюбі. Невдовзі її родина поповнилась ще двома маленькими дітьми - Кароліною та Тарасиком. Та життя знову не складалося, бо, як Ольга сама говорить: “Кому потрібні чужі діти”. Через чотири роки родину покинув і другий батько, залишивши і Ольгу, і своїх маленьких дітей.

Хлопчик може втратити мову

Вже другий рік поспіль молода мама ледве кінці з кінцями зводить. А ще Богдан... Ольга кожного понеділка відправляє 10-річного сина в Чернігів в школу для таких, як він. “Вчителі докладають великих зусиль для розвитку Богдана,” - говорить Ольга.
Як кажуть в народі, - “Господь щось забирає, а щось віддає”, - у хлопчика прокинувся талант до малювання.
Та як би тяжко не було Ользі Товкач, вона переконана, що світ не без добрих людей. “Велике людське спасибі водієві маршрутки, який відвозить та забирає мого синочка зі школи, - дякує мама. - Самій мені дуже тяжко постійно відвозити Богдана, та й дітей немає на кого залишити.”  Але з Богданом все ж таки доводиться їздити, — він часто хворіє і вже переніс одну операцію. “Лікарі в інституті сказали, що Богдану потрібен потужніший за ті, що йому дають, слуховий апарат, - журиться Ольга. - Інакше його розвиток може притупитися, - навіть до втрати здатності говорити”.
 
Необхідна допомога

Але 30 тисяч гривень для жінки, яка не може знайти роботу, на руках у якої четверо дітей, найменшому з яких три роки, - захмарна сума. Тому і звертається Ольга Товкач до читачів з проханням допомогти. “Я б не просила, час «грає» проти Богдана,” - журиться вона.
Господь подарував більшості з нас можливості розмовляти, чути і бачити. Можна тільки здогадуватись, що відчуває маленький Богдан. Адже хвороба позбавила його можливості чути весняний спів пташок, шум молодого листя на деревах, не чує він ні маминої колискової і може ніколи не заговорить, якщо… Якщо зараз йому не допомогти. Гаяти не можна ні хвилини. Якісний слуховий апарат потрібен якомога швидше. Молода мама звертається через нашу газету до всіх, хто може хоча б чимось допомогти її маленькому Богданчику.

Для тих, хто може допомогти
Код рахунку в “Приватбанку” - 4405885014024530 на ім'я  Ольги Іванівни Товкач.  

Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: