Мобильная версия сайтаКучма крав в колгоспі огірки та збирав картоплю
Розповідає Анатолій Ященко - однокласник нашого земляка, екс-президента України
Мало кому, навіть з найближчого оточення та друзів колишнього Президента України Леоніда Кучми, відомі всі сторінки його життя. Про деякі з них, будучи зараз достатньо заможною та статечною людиною, Кучма волів би не згадувати взагалі. Що страшного в тому, про що нині так не любить говорити і таїть в собі опосередкований винуватець «помаранчевої революції»? Нашому кореспондентові вдалося розшукати людину, яка знає про дитинство та ранню юність двічі Президента України Леоніда Кучми практично все. І це – не перебільшення, оскільки наш герой зростав разом з екс-президентом.
Майбутній Президент жив у землянці
Наш співрозмовник, мешканець села Количівка Чернігівського району, Анатолій Ященко, як кажуть в народі, «худобу пас» з колишнім Президентом України Леонідом Кучмою, - і не тільки в алегоричному значенні цього слова. Вони були з малим Льонею друзяками «не розлий вода». Жили на одній вулиці в трьохстах метрах один від одного, в школу разом ходили, щоправда в паралельні класи, і як однолітки та «закадишні» друзі завжди виручали одне одного. «Під час війни майже всі хати в селі були спалені, тому наше з Льонею дитинство минало в землянках,» - розповідає Анатолій Ященко. «Кучма, так само як і я, зростав напівсиротою, а його батька було оголошено безвісти зниклим,» - продовжує він. З цією думкою юний Льоня і закінчив школу, і вже потім, ставши Прем’єр-міністром України, розшукав його могилу аж в Новгородській області Російської Федерації.
Ходили босоніж, а порепані ноги лікували сечею
В селі Чайкине Грем’ячинського району (нині Новгород-Сіверський район) Чернігівської області, де народився Леонід Данилович, до 80-х років діяла семирічна школа, в яку ходили навчатися діти не тільки з Чайкиного, а й з прилеглих до нього хуторів – Карабанів і Тарасівки. За словами Анатолія Ященка, вчилися всі разом, незважаючи на вік. «У класі Кучми був лише один його одноліток, решта – всі «переростки», - ділиться спогадами Анатолій Сергійович. Майбутній президент був маленьким і непримітним, проте, як розповідає Оксана Володимирівна, - дружина Анатолія Ященка, яка була на декілька років меншою за них, Кучма мав добре серце та чуйну душу і вже тоді був не байдужий до кращої частини людства.
Повоєнні часи були нелегкими, особливо ж для трьох дітей, яких виховувала одна мати. Саме такою тоді була родина Кучм із Чайкиного: мати, старший син Олександр, середня донька Віра та наймолодший Леонід, якого всі лагідно називали Льонькою. Про тодішній побут Анатолій Ященко згадує: «Жили ми всі бідно. Тому до глибокої осені ходили босоніж, а коли тріскала шкіра на п’ятах, то рани лікували власною сечею». Такий спосіб хоча й був далеко не безболісним, проте, за словами нашого співрозмовника, допомагав.
«Ми їли баланду з гнилої картоплі та пташиного щавлю»
В той час в селі статки були невеликі, і тільки восени діти могли вдягнути сплетені їхніми батьками з конопель та липи лапті. Всім, навіть дітям, доводилося відпрацьовувати в колгоспі трудодні. Звісно, за відпрацьовані трудодні платили нехай навіть і символічні, але гроші, проте і ті потім доводилось назад повертати державі, сплачуючи податок на землю, дерева тощо. І якби не рідна сестра матері Леоніда, тітка Орина, яка в той час очолювала дільничну споживспілку, то хто знає, чи вижили б вони тоді взагалі. Так само бідно жив і друг дитинства майбутнього президента Анатолій Ященко. «Влітку їжу ми здобували в саду, де колгосп садив городину, - згадує Анатолій Сергійович. – Бувало, лазимо ми з Льонею вночі на животах, а огірки кладемо в шаньку і все думаємо, - як би це все додому донести, щоб ніхто не побачив?» - продовжує він. А навесні вони збирали минулорічну картоплю і разом з пташиним щавлем варили баланду, яка дуже нагадувала на смак кислий борщ.
Вже в четвертому класі вони орали городи
Пізніше, коли минули голодні повоєнні роки, родина Кучм розжилась на корівку, за яку, щоправда, також доводилося сплачувати податок, та все ж діти не сиділи без молока. Мати Леоніда в колгоспі була ланковою, а восени, разом з матір’ю Анатолія Ященка кагатувала картоплю. Яму для картоплі жінкам також потрібно було копати вручну. Згадує Анатолій Сергійович, як доводилось красти для того, щоб вижити, – і ту ж картоплю, і дрова в лісі, по які їздили разом з Леонідом Кучмою колгоспними волами, оскільки коні в той час були рідкістю і призначалися тільки для сільської еліти. «Все ми з Льонею разом робили, а бідність привчила нас до непосильної праці. Тож орати колгоспні поля ми почали ще в четвертому класі, - розповідає Анатолій Ященко. – Дорослі нас не хотіли приймати до себе, хоча ми з Леонідом орали по 45 соток, на відміну від їхніх 30-ти. – Буває, кінь як насмикає руку, то вночі від болю аж на стінку лізеш,» - продовжує він. За роботою хлопцям ніколи було і вчитися. Проте не тільки за роботою…
Кучма так накурився, що й по сьогодні не курить
Як і всім дітям в житті Леоніду хотілося спробувати всього. «За школою росла густа діброва. - Там ми з дубового листя, зібраних по селу недопалків та картопляного бадилля скручували самокрутки,» - говорить Анатолій Ященко. Пригадує, одного разу як накурилися, що й по нині відвернуло від цигарок. Багато історій з дитинства, проведеного з Леонідом Кучмою може пригадати Анатолій Сергійович – і як крадькома проникали в сільський клуб, щоб подивитися доросле кіно, і як ховалися в діброві від суворого директора школи, і як ходили до дівчат в сусіднє село через ліс, що буквально кишів вовками, а потім до ранку спали у житніх снопах - і ще безліч цікавих історій. Але одну з них послухати було б вельми цікаво, тому що вона…про перше кохання майбутнього президента.
«Капитанская дочь»
Була в Чайкиному гарна, як ще говорять, «видна» дівка. Звали її Катериною, а сільські босяки дали їй кличку «капітанши», через те, що її батько повернувся з війни у званні капітана. Багато хлопців впадало за дівчиною, пригляділася вона і Леоніду. «Він жити без неї не міг, ходив за нею і все зізнавався в коханні,» - говорить Анатолій Ященко. Та не припав до серця «капітанші» Леонід, оскільки був маленьким, худеньким, до того ж іще й рудим. Так і не вийшла любов за рамки платонічної. А коли зустрівся Кучма з «капітаншею» вже, будучи Президентом України, то дізнався, що вийшла вона заміж за поляка і має від нього двох дітей. За словами Анатолія Сергійовича, в селі люди розповідають, що, коли вони зустрілися, то попросила вона у Кучми допомоги. Він звичайно допоміг, але людям сказав: «Тоді відштовхувала, а тепер за допомогою прийшла».
Розійшлися дві дороги
Відтоді, як закінчили 1953 року школу, Анатолія Ященка та Леоніда Кучму життя розкидало по різних стежинах. Пригадує Анатолій Сергійович, що приїздив Леонід до матері всього раз або двічі на рік, тому й бачитися було ніколи. Потім Кучма поховав матір, за нею - брата і сестру, які працювали на шахті в Кемеровській області Росії.
А як зустрілися на зустрічі однокласників, то й поговорити було ніколи – так всі обступили Кучму. Проте на життя Анатолій Ященко не нарікає і свого авторитетного друга дитинства ніколи ні про що не просив, а, навпаки, вдячний Кучмі за те, що відродив хоча й не всю Україну, та хоча б малу батьківщину - Чайкине та Новгород-Сіверський.
Віталій Назаренко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
