Жити лише для себе? Не вдається...

Добавить новость

Четверг, 1 Февраля 2018 11:43  |  Просмотров: 2456

Правду кажуть: пенсійні роки - це інше життя, не схоже на попереднє з вічною зайнятістю на роботі, з десятками проблем, планами й розчаруваннями. Усе звичне залишити в минулому й пожити для себе - рай для душі. Тільки цей рай -не головне для неї.



- Жити на пенсії теж треба навчитися, - мислить корюківчанка Олександра Попель, голова первинної ветеранської організації райспоживспілки. - Спочатку не надихатися свободою: стільки вільного часу! Можна спати, ходити в халаті дивитися телевізор, читати книжки і — ніякого зв’язку зі світом, що був до цоого... Та треба сказати: "Стій! Так не можна!.."

А як? Виявляється, і на пенсії можна себе вдосконалити й не відірватися від інших. Це просто? Ні. Бажання і праця. Ще до цього варто додати кілька важливих принципів. Один з них - твій дім - не лише твоя фортеця, а простір для творчості в кулінарії, рукоділлі, городництві, квітникарстві. Ще: що вмієш сама - навчи інших. Маєш однодумців або просто друзів, що люблять і творять красу.

За що не бралася - в неї виходило. В пані Олександри хист до всього, що мають робити вдома жіночі руки. Хтось її навчав цьому ще в дитинстві? Ні, матінка була дуже заклопотана - викладала математику в школі. Не до вишивання їй було, коли поверталася з уроків. Донькам своїм прищеплювала теж любов до математики і школи - бачила їх вчительками. Надійка таки стала педагогом, а Шура - вибрала інститут народного господарства, економічний факультет, де теж багато математики.

А життя всьому навчило. Коли вийшла заміж, могла готувати лише простенькі страви, та потім усе вдавалося!

Пенсія - це вершина кулінарних вдач. Зокрема, рецепти салатів у неї власні. Спробувала, наприклад, відварити буряк. Потертий змішала його з чорносливом, горіхами. Додала трохи часнику й майонезу. Смачно! Домашнім сподобалося. А ще ж салатів - десятки назв. І буденні, як Олександра каже, і святкові. Пісні й м’ясні. Легкі й ситні. Гірками і шарами.

Любить вона гостей приймати. Для чого ж живемо?! Буває, й десять родичів приїде. Й не на день. Не має спочинку господиня. Хвалять її крученики з чорносливом! І варене, печене.

Олександра Попель вважає, що жінки-господині мають старанно дбати не лише про приготування смачної їжі, а й про те, як накрити стіл, який посуд поставити, яку скатертину застелити, які серветки покласти. Це справжнє мистецтво! Простеньку скатертину вона перетворює у вишукану завдяки рукоділлю. І серветки теж у неї, мов у найліпшому ресторані.

Колись, як пішла на пенсію й не знала, куди себе діти, то в’язала. Згодилося це вміння ще з часів, як донька й син були малі - все для них своїми руками виробляла. А тепер багато чому навчилася й інших навчає в гуртку рукоділля. Жінки збираються щочетверга в приміщенні районної ради ветеранів. Олександра Попель тут - найуміліша майстриня.

Усе йде в діло. І тканини, й мереживо, й нитки, й бісер. Навіть папір. Жінки навчилися не лише вишивати бісером, а й виготовляти різні речі. Знають, що таке декупаж. Люблять корзинки із газетних трубочок. Є такі гарні - з паперу, обшиті атласом і мереживом. На вигляд ніби дуже дорогі, й очей не можна відвести.

У гуртку пані Олександра не лише вміла, а й вимоглива. Примушує не розслаблятися^ а доводити справу до кінця. Учениць у неї аж шістнадцять. Правда, так вона їх не називає, скоріше, подругами. Наприклад, Анелія Чорна їздить на четвергові заняття майстер-класу аж з Трудовика. Вона - майстриня вишивки. У її хаті вишиваних картин, мов у музеї.

Багато чому навчилися в Олександри Попель Галина Фесько, Валентина Більченко, Галина Халімон, усі жінки без винятку.

Про що балакають, коли збираються разом? Не лише про вишивання. Хто кулінарний рецепт подарує, хто поділиться досвідом вирощування городини чи квітів - усяка новина згодиться.

Олександру Попель непросто чимось новим здивувати. Найбільше вона їх усіх дивує. У неї щоліта, хоч і невеликі грядки, але врожайні. І помідори спіють, і баклажани, й перець, і огірки... Як їй вдається знайти сили, щоб законсервувати овочів не менше, ніж 400 банок -один Бог знає! Хоч і свої сім’ї у сина й доньки - допомагає. Діти на роботі, заклопотані, а вона - вдома...

Нині земля спить. Роботи менше. Але для жінки у будь-яку пору року вона є. Пані Олександра призвичаїлася бути зайнятою завжди. Навіть біля телевізора сидить, а руки щось крутять, в’яжуть, клеять, ріжуть. Столик - перед нею, і все найпотрібніше.

У домі майстрині майже кожна річ оздоблена її руками. Одяг, білизна, взуття - у саморобних гарних корзинках. Продукти харчування - теж. Ніби в охайній Німеччині. Тільки там - куплене, а тут - своє...

Наробила всього на пенсії. І квітів насадила - дивних і небачених. У дворі й поза ним. А вони теж без догляду й любові не квітли б... Хто зайде - всіх господиня обдарує.

Домашні справи пані Олександра відкладає лише тоді, коли їде до дітей і онуків або кличуть ветеранські турботи - вона дорожить людьми, з якими стільки літ була поруч.

Жити для себе їй не вдається. Турбота про рідних, сім’ю для неї вічна...









Зоя Шматок, "Деснянка" №5 (690) від 1 лютого 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: