«Таню, ти не сама!..». Всім, хто допоміг Тані, вона дякувала зі сльозами на очах

Журналісти не можуть не перейматися людськими долями. Скільки їх на наших життєвих стежках!..
Про Таню Пилипець – автор цих рядків писала з особливим хвилюванням. У 25 років тяжка й невиліковна хвороба. Нестатки. Байдужість матері-п’яниці. Надія на світло у вікні і віра коханого… Це все – в рядках розповіді про долю сільської дівчини з Корюківщини «Я хочу жити».

Наприкінці статті я звернулася до небайдужих людей, можливо, хоч чим-небудь вони зможуть допомогти хворій Тані. Написала адресу й телефон дівчини.
Через деякий час телефоную Тані, запитую, як справи, чи ніхто не цікавився її життям? Сказала, що ні.

Ось так! Хотілось як краще, а вийшло – ніяк…
– А ти що, думала, напишеш в газету і Тані мішки із золотом відправлять?! – сказала знайома. – Тепер у пресі тільки й читаєш, що хворіють і діти, й дорослі, просять допомоги. А хто її дасть? Нам усім треба допомагати, нам!..
– Спасибі! – мені залишилося сказати тільки це. Я ще душу їй відкрила, сказала, що надіялась: люди відгукнуться!.. Звідки в цієї гарної і добре вдягненої жіночки стільки зла?.. Просто, мабуть, ще не було в неї великої біди. Але хай і не буде – зла не тримаю. Неприємно якось. Хто б казав!..

Люди, які першими допомогли Тані Пилипець, газету нашу не передплачують. Звісно, й статті не читали. Але коли почули, як доводиться жити хворій дівчині, одразу вирішили передати в маленьку хатинку на далекій вулиці продукти харчування. Це зробили від щирого серця Олександра й Михайло Біжовці, Марина та Андрій Приходьки.
Уже легше на душі!
Згодом Таня повідомила, що надійшла велика посилка аж з Кіровограда від Ганни Пилипенко теж з продуктами харчування.
Нашу статтю «Мамо, я хочу жити!» надрукувала й обласна газета «Живи з надією» (редагує Віра Бушай). Її передплачують багато інвалідів і тих, хто опікується ними. Відгукнулися депутати Чернігівської міської ради Світлана Федорова й Олександр Ковальов. Вони зібрали багато одягу й передали у Корюківку Тані.

Велика посилка надійшла й із Городні від пенсіонерки Надії Кадор. Там і одяг, і мед, і консерви, і згущене молоко. Навіть сто гривень ця щира жінка вклала…
Всі, хто допоміг Тані, телефонували їй, бажали набиратися сил й казали: «Таню, ти не сама!..» Вона дякувала зі сльозами на очах.
Дякую і я, що відгукнулися, від себе, як кажуть, відірвали, ніби рідній людині все лаштували з добрими думками і найкращими побажаннями.
На жаль, тривоги не полишають Таню Пилипець. Її хвороба підступна. Треба переливання крові. Де взяти гроші, коли й на ліки ледь вистачає?
Про це дізналися корюківці. Добровільно здали кров аж вісім донорів-благодійників. Віталій Кир’ян, Сергій та Олександр Бондаренки працюють на фабриці технічних паперів. Микола Шатинський трудиться в лісгоспі. Олена Піддубна викладає музику в школі мистецтв, Катерина Шишкова приїхала із села Сядрине. Ніде не працює, але крові не пожаліла. Прийшли на поміч корюківці Олександр Яременко та Сергій Хомко.

Мене особливо вразив щиросердний вчинок Олени Піддубної. Худенька й трудяща жінка. У школі працює, вдома і господарство, і стільки різного клопоту. До того ж, сама не так давно була на лікарняному ліжку, перенесла нелегку операцію.
Правду кажуть: «На чужий біль відгукуються насамперед ті, хто мав свій».

Зоя Шматок, тижневик «Деснянка вільна» №104 (288)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.