Мобильная версия сайтаБерегиня традицій
"Студентам доведеться вчитися "читати і писати"
– Ларисо Анатолівно, як пройшла вступна компанії? Чи були цього року складнощі з набором студентів?
– Як і в усіх, певні складнощі були, але в цілому ми провели її досить вдало. Вступна компанії - це не тільки прийом документів. Це кропітка робота, яка триває упродовж всього навчального року. Ми робили презентації Інституту і майже кожної кафедри у школах Чернігова, побували в усіх районах нашої області. Інша справа, що випускників було не так багато – всього 320 в обласному центрі. Але ми набрали студентів чи не найбільше в університеті. Інститут історії завжди користується і повагою, і увагою абітурієнтів. Є спеціальності, які люди обирають свідомо, це, наприклад, "Історія і краєзнавчо-туристична робота", Історія і правознавство", Історія та археологія". Ми набрали 4 групи, 88 студентів, які будуть навчатися і за держзамовленням, і за контрактом.
- Які нововведення чекають юнаків і дівчат, які вперше сядуть за студентські лави?
- Безумовно, їх чекає нове життя. В Інституті діє зовсім інша система балів. У нас запроваджена Болонська система навчання, яка передбачає європейський рівень оцінювання знать. Береться до уваги активна робота студента на заняттях, його самостійна робота. Необхідно заробляти певну кількість балів. їм доведеться по-новому вчитися читати і писати. Студенти повинні розуміти, що вони навчаються задля опанування знаннями І набуття професії, але й повинні з першого дня дбати про свій диплом. Після чотирьох років навчання їм треба буде вступати до магістратури, при цьому до уваги буде братися середній бал диплома.
- Ви маєте можливість 20 років спостерігати за студентами. Нинішні дуже відрізняються від тих, що приходили років 10-15 тому назад?
- Мені здається, що нинішні студенти трішки молодші за віком. Не можна сказати - кращі вони чи гірші - студенти всі різні. Кожен рік відрізняється, адже у нас змінилися декілька напрямків підготовки навчання. Залишається історія, але спеціальності були різні. Діти орієнтуються на них. Щоправда, хтось вибирав сам, комусь допомогли батьки. Є такі, хто йде по стопах рідних, створюються династії. На нашому факультеті завжди є індивідуальності, є яскраві зірочки, які свідомо навчаються. Ясна річ, вони прагнуть реалізуватися. Наш Інститут історії надає таку можливість. Це не тільки організація безпосередньо навчального процесу, а Й кропітка наукова робота. Дуже важливе значення має перша археологічна практика. Це своєрідне бойове хрещення для студентів. На кожній спеціальності є ряд своїх практик. Взагалі ж ми виховуємо чуття єдиної родини - нашого інституту історії. Тому ми шануємо наші традиції.
Першокурсники отримають подарунок від ректора
– До речі, щодо традицій – як у вас відбувається посвячення в студенти?
– Першого вересня біля центрального навчального корпусу всіх першокурсників зустріне наш ректор, пролунає перший дзвоник. Потім відбудеться свято в Палаці для дітей і молоді. Його готують старшокурсники. Там студенти познайомляться одне з одним, з кураторами академічних груп. Потім вони прийдуть до нашого приміщення, ознайомляться з умовами навчання.
У тих, хто живе в гуртожитку, паралельно буде проходити адаптація до нових умов життя.
За місяць у нас пройде творчий вечір під назвою "Будьмо знайомі", де кожна група першого курсу покаже свої номери, будемо шукати нові таланти. Торік ми ввели традицію, що кожна група І курсу отримує подарунок від ректора.
Минулого разу це були фотоальбоми для створення власного фото-архіву. Крім того, оголошується конкурс: краща група І курсу за підсумками першої екзаменаційної сесії отримує грошову премію на туристичну поїздку.
Торік перемогла 16 група Інституту історії, яка дуже сумлінно навчалася, у них не було жодного боржника. На першокурсників чекають зустрічі з цікавими людьми, екскурсії. У нас є музей історії університету, який вони обов'язково відвідають, проводяться кураторські години, запрошуємо спеціалістів з центру соціальних служб для молоді, е вечори відпочинку, організовуємо турпоходи.
- Мені здається, шо саме на вашому факультеті виховують лідерів...
– Інститут історії славиться тим, що багато хто з наших випускників займається громадською діяльністю, працює в органах місцевого самоврядування, в державних установах. Але все одно багато хто працює за фахом. До речі, у нас діє дуже потужна студентська рада, її активісти є тренерами з лідерства, проводять комунікативні тренінги в кожній групі Вони допоможуть студентам зрозуміти одне-одного, щоб створити сприятливу атмосферу в групі.
Першокурсники візьмуть участь у виборах студентської ради - це наш аналог виборів до парламенту. Вони зможуть презентувати себе, у нас будуть розміщені їхні фото, виборчі програми.
Упродовж двох тижнів вони зможуть за себе агітувати. Потім запрацює виборча дільниця. Це дуже серйозно. Голова студентської ради Інституту і голова студентської ради гуртожитку є членами вченої ради Інституту. Без їх підпису, без погодження з ними не відрахують жодного студента. Тому можна сказати, що наші студенти, а потім і випускники в основному мають активну життєву позицію, вони знаходять своє місце в житті.
Гендерний підхід - це турбота про жінок і чоловіків
- Напевно, ви подаєте студентам приклад, як можна реалізуватися не тільки в обраній справі, ай у громадській роботі. Адже ви член президії обласної організації Спілки жінок України, голова Чернігівської міської громадської організації "Центр гендерних ініціатив", радник голови Чернігівської ОДА з тендерних питань. Чому цей напрямок діяльності для вас важливий?
– Скільки я себе пам’ятаю, завжди займалася громадською діяльністю. Як, правило, людина творча працює і на робочому місці, і ще чимось цікавиться. Мене завжди цікавило, наскільки сьогодні може себе реалізувати і жінка, і чоловік, і молода людина. Законодавство гарантує всім рівні права, але як вони реалізуються – це вже інше питання. Гендерний підхід – це створення умов як для жінок, так і для чоловіків в плані самореалізації, здобуття професії, кар’єрного зростання.
- Яка ж ситуація в нашому регіоні?
-Жінці важче знайти роботу. Для неї раніше настає той час, коли вона вже не потрібна роботодавцям. Сьогодні це 35-40 років. Якщо подивится на органи державної влади і місцевого самоврядування – там працює від 60% жінок, але які посади вони займають і хто врешті-решт приймає рішення? А взагалі гендерні проблеми - це і проблема сучасної родини, безвідповідальність обох статей за майбутнє дітей, насильство в родині.
Ми часто стикаємося з цим у студентському загалі. Чимало дівчат-студенток - матері-одиначки. Чому ж так виходить? Гадаю, у молодих людей спільна проблема - відсутність впевненості у майбутньому. Тому вирішення тендерних проблем дозволить нам вирішити соціальні проблеми.
Вчені вже довели: якщо в парламенті країни до 5% жінок, то про соціальні питання ніхто слухати не хоче, якщо до 10%, до них починають прислуховуватися, а якщо близько 30%, то ці питання стають предметом не лише обговорення, а й вирішення в державі. Тоді людина почувається захищеною. В українському парламенті - 8,5% жінок. Серед голів обласної адміністрації – жодної, серед голів обласної ради – жодної.
- Чому ж наші манки не дуже активні в цьому плані?
– Серед них є багато гарних професіоналів, освічених, розумних, але жінка переважно не готова взяти на себе відповідальність, для неї родина завжди на першому місці – це з одного боку. А з іншого – скільки на неї чекає перешкод на цьому шляху! Тому таких жінок потрібно готувати. На мій погляд, серед головних тендерний проблем в Чернігівській області – проблема зайнятості як жінок, так і чоловіків, складна демографічна ситуація (сьогодні смертність перевищує народжуваність, дуже висока смертність чоловіків репродуктивного віку, старіння населення (збільшення середнього віку). Статистика нажаль, така: працююча жінка отримує 70-75% від зарплати чоловіка на такій же посаді, тобто на 30% менше. Відповідно, пенсія в неї буде меншою. А оскільки чоловіки помирають раніше, перспектива така, що вона залишиться самотньою й фінансово незабезпеченою. Тому я обрала цю сферу діяльності не заради тільки жіночого лідерства, а заради того, щоб в суспільстві вирішувалися як жіночі, так і чоловічі проблеми, аби обидві статі розвивалися повноцінно і гармонійно, тоді буде гармонія і в нашому суспільстві.
– Дякую за розмову!
Про важливе одним реченням
– Я народилася в Чернігові 11 серпня 1964 року. Закінчила Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т.Г.Шевченка. Кандидат педагогічних наук.
– Наша кафедра етнології та краєзнавчо-туристичної роботи має гарну колекцію українських рушників, а також сучасної кераміки з різних регіонів України. Студенти щороку бувають в етнографічних експедиціях, в тому числі на Буковині, записують спогади, фольклор, а також збирають матеріальні зразки - приміром, одяг. А дехто з наших випускників займається цим вже на науковому рівні. Тому ми мріємо про створення на нашій базі етнографічного музею.
– Намагаюся відпочивати різнобічно. Дуже люблю туристичні поїздки, а також - на природі. Цього року у мене була цікава подорож Європою, а також відпочинок з давніми гарними друзями на березі Десни у Слабині. Дуже люблю природу і взагалі люблю активно відпочивати. Тому разом зі студентами можу спокійно поїхати в похід, на туристичну практику.
– Вдома у мене зібрана чимала бібліотека, переважно це книги про мистецтво, театр, а також художня література. Серед моїх улюблених письменників – О.Толстой, О.Блок, Ю.Герман, М.Булгаков, Й.Гете, І.Шоу, Е.Ремарк, Г.Роббінс.
– Я живу у приватному будинку, тому моє найбільше захоплення – це квіти, що ростуть у нас на подвірї, вирощені моєю мамою. На інше часу не вистачає.
– Щаслива жінка, на мій погляд, це жінка, яка живе у гармонії з собою та з усім світом.
Вікторія Сидорова, «Любимая черниговская газета», №14 (14), от 5.09.11
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
