Віктор Загривий п'ять років працював в Іспанії і рік в Італії

Чернігівець Віктор Загривий поїхав в Іспанію у квітні 2005 року. Як і куди їхать, розказали знайомі. Працював різноробочим, водієм, трактористом, будівельником.
В Іспанії всі п'ять років мешкав у містечку Палафружель. Працював нелегально, перші два роки — різноробочим. Вивчав мову.
— Після п'ятдесяти вчити чужу мову важко, — каже 56-річний співрозмовник.
Отож спочатку Віктор пішов працювати до росіян, потім — до іспанців.

На будівництві в Іспанії! люди різних національностей. Росіяни, румуни, марокканці, колумбійці.
— На одному будівництві нарахував 14 національностей, — розповідає Віктор Загривий. Нелегалів в Іспанії багато.
Прийшла інспекція, перевірила, роботодавець платить штраф. Але все одно йде на ризик, наймає нелегалів. Бо вони вигідні. Адже за легального працівника господар має платити страховку — щомісяця 400 євро. Має дати більшу, ніж нелегалу, зарплату. Кваліфікованому будівельнику (штукатуру, муляру) за годину платили 12-14 євро. А нелегалу за годину— 8-9 євро.

— Найважче на будівництві — це спека. Було і 43, і 45 градусів. Ми пили багато води. Працювали в панамах. Потроху призвичаїлися. Та у 2008 році в Іспанії завмерло будівництво. Нелегалів звільняли, перевагу надавали місцевим. Мені у трьох місцях не заплатили зарплату, — згадує Віктор Загривий. Чернігівець подав у суд, виграв. Зароблене почав одержувати місяців через два. Борг віддавали по 300-400 євро щотижня. Коли лишилося півтори тисячі євро, перестали платити. Українець знову звернувся до адвоката. Той допоміг одержати всю суму.

Юридична допомога була безплатна і чесна. Віктор адвокатові не платив і не «віддячував».
— Будівельники широкої кваліфікації (їх називали «палєто», вони вміли і мулярувати, і штукатурити) заробляли щомісяця дві тисячі євро. Знав хлопця, який задував щілини протипожарною піною з асбестом. Він мав щомісяця 2,5-3 тисячі евро. Так звані лампісти (електрики, сантехніки, майстри по кондиціонерах) легально заробляли по 20 євро за годину. Багато наших побрало квартири. Нові, облаштовані новими меблями, новою сантехнікою. Щомісяця років десять(!) платили по 800 доларів. Та у 2007-2008 роках платити стало нічим, і майже виплачені квартири позабирали за борги.

Віктор Загривий квартиру знімав. Дві кімнати з терасою щомісяця обходилися у 500 євро. Перший внесок був подвійний. 500 беспосередньо господарю і 500 агентству, яке знайшло житло.
З Іспанії поїхав в Італію. Там теж з роботою було не густо. Ремонтував пральні машини, встановлював супутникові антени —15 євро за роботу та 15 євро за виклик.

Мимоволі порівнював Іспанію з Італією. В Іспанії непотрібні речі виставляють на вулицю. Вранці біля будинків можна знайти столові сервізи, стоси постільної білизни, яка відсиріла і трохи тхне цвіллю. Вживану, але справну побутову техніку.
Якщо вранці для неї не знайшлося нового господаря, спеціальна машина збирала і відвозила на звалище.
На вулиці річ можна взяти безплатно, а на звалищі можна купити за символічну ціну. «Якщо зламається, поміняємо безкоштовно», — нагадує охоронець звалища.

Є в Іспанії так звані вусаті магазини, в них теж продається вживана побутова техніка. Холодильник, телевізор коштують 45-50 євро.
— За 50 євро я купив телевізор з плоским екраном, 80 сантиметрів по діагоналі. Не плазмовий, з трубкою. Працював телевізор добре.
В Італії ні таких магазинів, ні звалищ на майданчиках чернігівець не бачив.

* * *

Нині він водій маршрутки «Чернігів-Київ».

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №31 (1317)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.