Лозове диво колишнього міліціонера

Микола Олексійович Чабан у Сосниці людина відома. Після закінчення у 1976-му році Київської сільськогосподарської академії працював головним лісничим Сосницького міжколгоспного лісгоспу. Але через кілька років молодого, спеціаліста трудовий колектив рекомендував на службу до силових структур - інспектором інспекції Держпожнагляду.

Тоді ця структура була в системі Міністерства внутрішніх справ. А через рік Микола Чабан став начальником Сосницької інспекції. Пізніше його перевели на відділення профілактики, а останні 10 років він керував службою дільничних інспекторів. У 1998 році у званні Микола Чабан вийшов на пенсію.

Але вдома сидіти, склавши руки, не довелося. Донька Галина та син Сергій вже обзавелися сім'ями. Галина саме закінчувала ще один вуз. Микола Олексійович доглядав онуків, бо дружина працювала. Тепер у нього чотири онучки: дві в Сосниці, де донька служить старшим інспектором служби міграції, та дві у сина в Харкові. Він працює бухгалтером у відомій американській фірмі «Філіп Моріс». Коли ж онуки підросли, молодий пенсіонер взявся за творчу справу - лозоплетіння. І досяг у цьому неабияких успіхів.

- Може, у Вас у роду були майстри лозоплетіння? - запитую.
- Та ні. Дідусь, правда, кошики плів, - каже Микола Чабан. - Але тим ремеслом в селах майже кожен володіє. Я ж вирішив спробувати майструвати різноманітні речі. Підібрав спеціальну літературу, заготовив лозу, взявся плести кошики, в яких носять до церкви паску святити. Спроби мої були досить вдалими. Виявилося, що я можу не лише роботу лісгоспу, Дерпожнагляду чи служби дільничних інспекторів міліції організовувати, а й дещо власними руками майструвати. Загалом із лозою працюю вже років вісім. Чого вдалося досягти, можете побачити, - і показав багато цікавих виробів з лози.
У тому, що люди цікавляться його виробами, Микола Чабан переконався минулої осені під час відзначення дня Сосниці - там були виставлено вазочки, кошики, мініатюрні колиски, крісла-качалки, світильники і навіть сувенірний самовар з лози. Всі вироби неповторні і красиві. До того ж, вже кілька років Микола - учасник найрізноманітніших виставок не лише в районі, а й у Чернігові та Києві.

Для всіх чотирьох онук Микола Олексійович власноруч виготовив дитячі колиски-ліжечка. В них немовлята спали до 8-10 місяців, поки не почали ходити. Пізніше виготовив для них кріселка-качалки.
- Коли у 2009-му році був творчий звіт художньої самодіяльності та народних виробів у столиці, то я возив до Палацу «Україна» свої вази з декоративними квітами, кошик-лебідь, дитяче крісло-качалку, лелек та інші вироби, - розповідає майстер. - Їздив і до Сеньківки того року, коли Україна приймала гостей.

- Як Микола Чабан заготовляє матеріал для своїх виробів?
- То не така вже проста справа, як здається на перший погляд. Справді, лози на лузі повно, але нарізати її то ще півділа. Вона буває біла і коричнева, - каже Микола Олексійович. - Зрізану лозу взимку варю не менше двох годин у великій каструлі. Лише після цього можна зняти кору. Марудна робота, але без неї не обійтися. Далі сушу лозини біля батареї, зв'язую в пучки і зберігаю на антресолях. Зрізана навесні і на початку серпня лоза добре лущиться і без варіння.
Щоб гарно відбілити її, розкладаю в сонячні дні на даху гаража, ховаю від дощу. А треба ж іще відсортувати лозини за товщиною і довжиною. Матеріалів на мої вироби йде багато. Приміром, на дитячу колиску витрачаю 25 метрів товстої лози, тонкої - теж немало. Можна троє санок виготовити з тих же матеріалів, що й одну колиску.

Замовлень на них у майстра вистачає: звертаються родичі та друзі. Ось на квітень треба колиску зробити: комусь весняний лелека принесе немовля, от і буде дорогий подарунок.
Втім, лише художнім лозоплетінням захоплення Миколи Чабася не обмежуються. Він завзятий рибалка. Любить як літню, так і зимову риболовлю. А ще він - любитель тихого полювання. Ліси знає як свої п'ять пальців. Грибні та ягідні місця освоїв чи не найкраще з усіх жителів району. Одного літа збирав дари лісу навіть для здачі заготівельникам. До цього підштовхнула потреба якомога швидше сплатити кредит на придбання автомобіля. Минулого літа та осені, завдяки рейдам господаря до лісу, законсервував з дружиною Ольгою Федорівною 50 літрів суниці та ожини і 55 літрів грибів. Практикує також зберігання лісових трофеїв у замороженому вигляді. Зате взимку немає проблем з начинкою для пиріжків, вареників та інших страв.

Ольга Федорівна нещодавно вийшла на пенсію, і у всьому підтримує захопленняи чоловіка. Нині вона опікується онуками, поки батьки на роботі. До речі, третьокласниця Руслана цікавиться дідусевими виробами, допомагає йому майструвати оригінальні іграшки на ялинку та квіти з лози.

Найближчі творчі плани...
Він і надалі збирається брати участь у виставках типу «Поліське коло», виготовлятиме різні варіанти ваз, шкатулок, квітів. На моє запитання, чи не збирається виставляти свої вироби на продаж, адже бажаючих їх придбати знайдеться немало, майстер відповів, що він не є прихильником продажу своїх творінь. Інша справа дарувати їх близьким та друзям.
Та не можу не згадати 70-80-х років минулого століття, коли у Мені працювала дільниця Чернігівської фабрики лозових виробів. її робітники із звичайної придеснянської лози виготовляли стільці, крісла та столики для дачних будиночків, етажерки та інші непогані речі за доступними цінами. На початку 90-х на дільниці стала господарювати відома фірма «Проун». Але від лози вона відмовилася. Однак минулого літа в одному з магазинів побачив імпортний меблевий гарнітур з лози, ціна його була дуже високою. Ось так за кордоном цінують ручну роботу з екологічно чистих матеріалів. Адже лоза - це вам не обклеєна шпоном тирсоплита, з якої виготовляють сучасні меблі.

Валерій Магула, тижневик «Деснянка вільна» №38 (222)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.