Оксана Лоза-Филоненко виготовляє прикраси з бісеру, а частину прибутку віддає на ЗСУ
Люди, які мають хобі, цікаві й позитивні. Навіть у нинішній непростий і сповнений різних труднощів час вони вміють знаходити години для приємного.
Однією з тих, кому вдалося знайти своє хобі під час війни, є Оксана Володимирівна Лоза-Филоненко із Срібного.
Народилася вона в Карпилівці. Маму втратила рано. Після її смерті вона з татом та сестричкою переїхали жити в Березівку. Згодом тато одружився вдруге і її мачуха стала для неї другою мамою. Попри те, що в неї було своїх двоє діток, - дуже любила і Оксану та її сестру.
Своє дитинство жінка згадує з усмішкою на обличчі і тремтінням у серці.
В дитинстві я була звичайною дівчинкою. Мала багато друзів і весь час проводила на вулиці у пошуках пригод. З сусідськими дітьми що ми тільки не витворяли, де тільки не були і в що лишень не грали. Тато не міг до хати мене загнати, щоб я могла поїсти та трішки перепочити. Захоплення в мене на той час не було ніякого чи то через брак часу, чи не було цікавості — точно не скажу. Та знайти свою справу ніколи не пізно, - говорить Оксана Володимирівна.
Після закінчення школи вона вступила до Прилуцького медичного училища. Здобула професію фельдшера і після навчання пішла працювати за професією до Болотницького ФАПу. Потім познайомилася із своїм майбутнім чоловіком Вячеславом і переїхала жити до Срібного, рік Оксана пропрацювала у ТОВ «Обрій» вагарем. А вже після декретної відпустки так на роботу і не вийшла.
Та попри це, вона не витрачає час дарма. Важко повірити в те, що за короткий проміжок часу вона навчилася не просто плести з бісеру, а вже виготовляє прикраси на замовлення, деякі з них відправляє за кордон.
- Трохи раніше я займалася вишивкою картин, рушників хрестиком. Пробувала вишивати і бісером. Потім плела різні брелоки, маленьких тваринок та квіти у вазончиках. Та все змінилося, коли я почала відвідувати групи з бісероплетіння, де вправні майстрині рукоділля хизувалися своїми роботами.
Це були такі гарні прикраси, що очей не відвести. Бісер у мене лишився ще від колишнього захоплення, тож вирішила і я спробувати сплести щось особливо гарне. Знайшла схему браслета, який припав мені до душі і почала плести. Бісер був трішки нерівним, тому і браслет вийшов так собі, але залишила його собі, як пам'ять про першу свою роботу, - розповідає майстриня.
На сьогодні кількість її робіт вже важко порахувати. Та про кожну свою прикрасу Оксана розповість чи не цілу історію. Бо ж серед них є не тільки прикраси у волосся, підвіски у авто, обручі, манжети на рукава, пояси, а й ґердани, силянки, котильйони, які ще носили наші предки і вони дуже багаті своєю історією.
- От, наприклад, ґердан - це українська прикраса, батьківщиною якої вважається Галичина. Спочатку це були вовняні смужки для прикрашання шиї та голови у дівчат і капелюхів у чоловіків. Згодом прикраси стали виготовляти у вигляді бісерних ажурних «комірців», які популярні й сьогодні. Як не дивно, але раніше ґердани були більше чоловічими прикрасами, - ділиться майстриня.
- На тих стрічках переважали рослинні орнаменти в класичних кольорах. Разом з тим бісер вважався розкішшю. Його з-за кордону привозили купці. По ґердану навіть судили про рівень заможності людини. А от міністерство культури у серпні 2023 року внесло ґердан до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Тому коли кажуть, що бісер - це дитяча забавка, це насправді не так.
Оксана не лише під час плетіння забуває про все на світі, повністю поринає у роботу, а й допомагає ЗСУ. 15% від продажу своїх замовлень вона перераховує на допомогу нашим воїнам.
- Мій чоловік Вячеслав зараз на війні. Важко жити від дзвінка до дзвінка та від зустрічі до зустрічі, але нічого вже не вдієш. Він майже від самого початку там, був і в АТО, тому як не допомагати, та і не лише йому, а всім тим, хто боронить нашу Україну. Раніше, коли бригаді, у якій служить мій чоловік, потрібен був автомобіль, на який всі ми разом з вами збирали кошти, я перераховувала половину заробітку, зараз менше, але підтримую постійно. Бо тільки разом ми сила, - ділиться жінка.
Спеціальний верстат для плетіння з бісеру їй змайстрував чоловік. Хоча зізнається, що інколи плете і вручну, хоч це і довше по часу, але це і ціниться дорожче, бо буває, що замовник хоче прикрасу саме ручної роботи. На створення однієї прикраси вона витрачає від одного дня до тижня.
Оксана також наголошує, що потрібно не лише вміти сплести ту чи іншу прикрасу, але й знатися на якості бісеру. Найкраще за все купувати якісний чеський бісер. Саме він відповідає таким вимогам, як однотонність кольорів, стійкість до вигорання на сонці, вологостійкість. На відміну від китайського, чеський бісер має більш-менш одноманітну калібровку.
Спочатку майстриня купувала бісер у Прилуках, а потім зрозуміла, що це дорого і почала замовляти через інтернет-магазини. Що стосується ниток, то вони повинні бути міцними і водночас тримати форму, не плутатися.
Свої роботи Оксана спочатку виготовляла для себе або ж на подарунки рідним. Потім вона вирішила, що на цьому можна ще і заробляти. І почала виставляти їх для продажу у Facebook та на сайтах безкоштовних оголошень OLX та Shafa.
- Формуючи ціну для продажу, звичайно, враховую витрати і час, які використані для виготовлення прикраси. Коли готую замовлення, то не просто передаю його з рук в руки, а ще гарно і запаковую. Власнику прикраси має бути приємно, він має відчути, що у її виготовлення вкладено не тільки матеріали, а й душу, - каже рукодільниця.
Багато виробів Оксани Лози відомі й поза Чернігівщиною. З початком повномасштабного російського вторгнення змінився не тільки асортимент виробів, а й географія розповсюдження. Вона каже, що її патріотичні браслети, підвіски у авто і ґердани відомі і за кордоном.
- Особливо безцінними вони є для тих, хто змушений рятуватися за кордоном від війни, - зізнається жінка. - Це як отримати привіт з Батьківщини.
Її шестирічна донечка Єва теж допомагає у виготовленні прикрас. Вона не тільки спостерігає за мамою, а ще й сама намагається щось плести, але поки що це не дуже складні браслети та каблучки.
Виявляється, прикраси можуть бути не тільки з золота чи срібла, містити різні дороговартісні камінчики аби, як то кажуть, виглядати по - багатому. Навіть із бісеру можна виготовити щось особливе, що може здивувати всіх своєю красою.
Тож ми щиро бажаємо майстрині творчого натхнення, розвитку п справі і вдячних замовників.
Джерело: газета “Срібнянщина”, Е.Куделя
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Лоза-Филоненко, бісер, гердан, Срібне