У Срібному в «чоловічому» магазині працюють самі жінки

Добавить новость

Суббота, 16 Сентября 2023 15:42  |  Просмотров: 2672

Магазин «Спеціаліст» вже багато років надає свої послуги жителям Срібнянської громади. Тут можна придбати електроінструменти, матеріали для будівництва та ремонту, інструменти для саду та городу, миючі засоби для кухні та прання і навіть рибацькі снасті та прикор­мки.



Працюють у цьому магазині три чарівні продавчині: Оксана Кропива, Олена Желіба та Тетяна Желіба (на знімку). Уже близько півроку вони вдосконалюють свої знання у цій професії.

Олена Желіба народилася і проживає в Побочіївці. Навчалася в Гриціївській школі, потім вступила до Діг- тярівського професійного аграрного ліцею, здобула професію бухгалтера. Після навчання одружилася, в сім’ї народилась донечка Мирослава. Згодом вдалося знайти роботу. Сім років працювала продавцем - кон­сультантом у магазині «Віконда». Коли ж магазин при­пинив свою діяльність у нашій громаді, Олена зали­шилася без роботи. Працював чоловік Геннадій, цим І і обходились. Та постійно бути вдома після того, як стільки працювала серед людей, було складно. Тож, коли у березні цього року з’явилося вільне робоче міс­це у магазині «Спеціаліст», спочатку вагалася, та все ж вирішила спробувати себе у новій справі.

- Про вільну вакансію у магазині я дізналася від знайомої. Довго не могла наважитися на цю роботу. Біль­шість товарів тут для чоловіків. Не була впевнена, що ї справлюся. Та життя внесло свої корективи. Чоловік військовий, вся домашня робота на мені, здавало­ся, що витримати це неможливо. Вирішила, що варто спробувати, бо ж копійка в родині зайвою не буває. Тим більше, що проживаю я з мамою, вона і по господар­ству допомагає, і за донечкою нагляне. Стажування ї давалося нелегко, думала, що не осилю, та зараз це все згадую з посмішкою. На роботі і від зайвих думок відволічешся, і атмосфера зовсім інша в колективі. Нам хоч і не вистачає чоловічих рук, та все ж якось справляємося, - розповідає Олена.

Оксана Кропива родом із Дейманівки. Закінчила шко­лу у рідному селі. Потім вступила теж до Дігтярівсь- кого професійного аграрного ліцею, на бухгалтера. Залишатися в селі Оксана не хотіла, тож подалася до столиці в пошуках кращого життя. Пропрацювавши там 10 років, через сімейні обставини їй довелося повернутися до рідного села. Згодом познайомила- ї ся зі своїм майбутнім чоловіком Олександром. Після одруження вони проживали в Лебединцях, та вже два роки Оксана з чоловіком і двома дітьми живуть теж у Побочіївці. Не одне місце роботи змінила вона у своєму житті, працювала і у сільському будинку культури, і у будинку для людей похилого віку, і дояркою. А, І дізнавшись з Фейсбуку, про вільну вакансію у магазині - пішла у продавці.

- Ой, як не просто було спочатку вивчити весь асортимент товару у магазині. Різні болгарки, фарби, штука­турки, цемент і багато іншого - здавалося не осилити. Тут не одяг­неш підбори і сукню, а потрібно шукати щось зручне і практичне, що не шкода було за­бруднити. Та я задо­волена, гроші незай­ві будуть, та і сидіти вдома теж не вихід.

Зараз я вже з легкістю можу розповісти про товар і навіть щось порадити, якщо цього потребує покупець, - зізнається Оксана.

Тетяна Желіба теж з Побочіївки. Закінчив­ши Срібнянську шко­лу, вступила до При­луцького фахового медичного коледжу.

Здобула професію фельдшера. Після навчання три роки працювала на посаді лаборанта у клінічній лабораторії Срібнян- ської лікарні.

Та так сталося, що роботу довелося залишити. На обліку у службі зайнятості довго перебувати не хотілося, тож, дізнавшись, що у магазин «Спеціаліст» набирають нових продавців, вирішила спробувати себе у новій професії. Отож, на стажування потрапили всі, можна сказати, «свої», з якими і навчатися було не страшно.

- Скажу, що вчитися ніколи не пізно. Звичайно, непро - сто було звикнути від пробірок та мікроскопів до краників, шлангів, проводки та іншого, та, що ж поробиш, якщо потрібно десь заробляти на прожиття. Я думаю, що кожна з нас вчилася чомусь новому, бо ж нам не доводилося тримати у руках болгарку, носити мішки з цементом, тримати у руках викрутку чи пасатижі. Та зараз все це здається такими дрібницями. Як вияви­лося, не все так складно, як здавалося спочатку, - го­ворить Тетяна.

І справді, коли заходиш до магазину відразу важко повірити, що з усім цим асортиментом товару справ­ляються ніжні жіночі руки. Тут можна придбати все необхідне для господарства: ванни, фарби, секатори, лопати, двері, декоративні камінці для саду, сітки для огорожі, віники, відра і багато іншого. Та жінки знають свою роботу, обов’язки не ділять, виконують все гур­том, радяться та прислухаються до думки одна одної.

Разом і товар приймають, і покупців обслуговують, і порядок у магазині наводять.

- Я живу у Срібному досить давно. За час існування магазину не пригадаю, скільки продавців тут змінило­ся. Та щоб працювали одні жінки - таке вперше. Навіть не думав, що їм це вдасться. Бо ж робота, здається, зовсім не для жінок. Тим більше приємно усвідомлю­вати, що я помилявся. Не скажу, що все ідеально, але для початку вони досить непогано справляються, зро­зуміло, що на все потрібен час і практика. Згодом вони в інструментах і будматеріалах будуть знатися краще за чоловіків, тепер я в цьому впевнений. Відповідальні, чесні, привітні та уважні до покупців. Нам пощастило з такими продавчинями, а керівникам магазину кращих продавців і не знайти, - так розповідає про продавчинь магазину «Спеціаліст» - покупець Сергій.

Олена, Оксана та Тетяна цінують свою роботу. їм по­добається бути серед людей, приносити їм користь і допомагати в силу своїх можливостей. Хоча зізнають­ся, бувають іноді такі клієнти, що зіпсують настрій на цілий день, але, в основному, до магазину приходять доброзичливі люди. Головне, кажуть вони, потрібно любити свою роботу, людей, які приходять за покупка­ми, тоді і робота буде приносити задоволення.

Е. Куделя, “Срібнянщина”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: