Зводять будинки із соломи, сіють в неорану землю, дітей народжують вдома

На хуторі Самсонівка Домашлинської сільської ради Корюківського району вирощують городину, не орючи землю. Грунт при цьому мульчують, тобто вкривають.
Будують дім із солом'яних блоків. Заповнюють ними порожнини дерев'яних каркасів. Обходяться без традиційної медицини. Загартовуються самі. Загартовують дітей. Обливаються холодною водою. Намагаються виключити з життя пологові будинки, дитсадки і навіть школи. Так живуть сім'ї, які недавно купили в Самсонівці порожні хати.

Олександр Лукаш виріс у чернігівській приміській Олександрівці, Наталя Мех — на П'яти Кутах. До Корюківщини сім'я жила в Чернігові, потім — у Ріпкинському та Городянському районах. Олександру сорок років, Наталії — тридцять чотири. У Лукашів троє дітей. Старшенькій Лізі дванадцять, Святославу у листопаді буде шість, Богдані рік і три місяці.
Сім'я Чередників, Андрій і Тетяна, — кияни. В столиці здобули і вищу освіту. Ще дві сім! із Василькова Київської області. Є сім'я із Куликівки.

Їдять овочі, гриби та ягоди

Хутір Самсонівка — у лісі. Одноповерховий будинок, де мешкають Лукаші, біля самої дороги. Зліва від вхідних дверей вірьовка, сушаться пелюшки. На землі лежить гірка свіжовирваної моркви. Справа, за будинком, місце для розведення багаття. Там готують їжу.
Маленька Богдана сидить на руках у батька, їсть яблуко. Святослав гризе морквину. Мама Наталя чистить ще одну.
— Лізо, винеси води, я помию, — звертається до старшої доньки.

М'яса не їдять. Риби не їдять. Картоплю і хліб теж майже не їдять. У картоплі
— крохмаль. Він зашлаковує організм. Так вважають Лукаші. У хлібі — шкідливі дріжджі і ропушувачі.
— А що ж ви їсте?
— Ми живемо з землі, — розказує Олександр. — І з лісу. Влітку збираємо ягоди: чорниці, малину. Восени почали збирати гриби. Заготовляємо трави. Вирощуємо буряки, моркву, капусту.

Наталя розповідає, що вміє хліб пекти сама. На домашній заквасці. Змішує житнє і пшеничне борошно, додає воду. За кілька днів рідке тісто забродить. Додає ще борошна, «скільки візьме».
— А для дітей гриби — важка їжа, — кажу.
Наталя погоджується. Але говорить, що протушковані у воді та смажені на олії «зонтики» діти потрошку вживають. Білі гриби їдять теж.
— Що за «зонтики»? — запитую.
Пояснюють, що це ніжні пластинчаті гриби. Показують навіть, де вони ростуть. Це біля лісу. Там же Святослав знаходить округлого дощовика. Він теж їстівний.
До чотирьох років Наталя підгодовувала груддю Святика, як називає Святослава. Зараз годує груддю Богданку. її привчатимуть переважно до сирої їжі, без варіння.

Живуть у хаті, мріють про екологічні просторі будинки

Лукаші тимчасово живуть у колишньому магазині. Меблів майже нема. Грубка. Стіл. На стіні плакат — алфавіт. Написи крейдою. «У пессимистов сбываются кошмары, у оптимистов сбываются мечты».
Переходимо через дорогу в той будинок, який сім'я купила. Послали дерев'яну підлогу. Відремонтували кімнату для Лізи. Поштукатурили стіни. Пофарбували їх в рожевий колір. Олександр перевірив у хаті піч — справна. До зими переберуться. Топитимуть дровами — сухостоєм. Його повно.

Хата майже біля самого лісу. По траві йдемо до нього.
— Тут ми збудуємо новий будинок,—показує мені Наталя. — Поряд буде озеро, штучне. Будинок зведемо просторий. Екологічно чистий. Стіни з пресованої соломи. Дах—із рогози або очерету. Або дерев'яних трісок. Посадимо сад. Збудуємо вегетарій — теплицю, яка обігріватиметься енергією сонця.
Новий будинок вже майже звела сім'я киян, Андрія та Тетяни Чередників. Дерев'яний каркас. У прогалинах каркасу — солом'яні блоки. Дешевше, ніж із цегли.

Землю обробляють плоскорізами і мульчують

Новітні хуторяни, сіючи моркву, не копають усю грядку. Роблять неглибокі борозенки. Кладуть насіння. Міжряддя накривають мульчею. Нею може бути бадилля, тирса, листя. Все те, що захищає землю від сонця. Зберігає вологу. Не дає можливості рости бур'янам.
Чи збільшує це врожай? Не можна сказати, ідо дуже збільшує. Рослини майже не потребують поливу та обробітку міжрядь. Бережуть руки господарів.

Таким же чином Лукаші пробували вирощувати картоплю. Сапування та огрібання було не потрібне. Урожай задовільний. Колорада майже не було.
Біля хати Наталя вирощує айстри і троянди. Садові квіти ростуть серед трави.

Гроші заробляють ремеслом та «товаром» із гасу

Олександр Лукаш вміє і «варити» метал, і столярувати. Може скласти піч. Вміє робити печі Кузнецова. Вони ковпачного типу, з високим коефіцієнтом корисної дії. Гріють з самого низу. Потребують мало дров.
Наталя знається на травах. Збирає їх. Трав'яні чаї Лукаші фасують у пакети. Продають через клуб органічного землеробства, що в Чернігові. Продають яблучний оцет. Його теж роблять самі.
Донька Ліза любить бісероплетіння. Узори придумує і кольори підбирає сама. Плете браслетики, інші прикраси.

— На зльотах однодумців - екологістів їх розбирають і ще просять, — розповідає.
Андрій Чередник за освітою рибовод. Закінчив Київський «нархоз», університет народного господарства. Та коли рибу перестав їсти, цікавість до її розведення втратив. Освоїв робочі професії. Будує сам собі екологічний дім. Каже, що є бригада, з якою може побудувати такий дім «під ключ».
Андрій знається на комп'ютерах. Заробляє програмуванням.
— Мені однаково, де писати програму, — у Києві чи в Самсонівці.

Наталя народжувала вдома

Первістка Лізу Наталя народжувала у пологовому будинку. Від казенної обстановки залишилися не дуже гарні спогади. Хоча вже тоді народжували разом з Олександром.
— Нас іще запитували: «Ви з Києва?» Там раніше ця практика поширилася, — розповідає Наталя.
Святослава народжувала у Києві, у домашній обстановці, під наглядом акушерки.

А Богданку — у новій бані. Баню побудував глава сімейства. В Олександрівці, на обійсті своєї мами.
Пологи приймав сам Олександр. Спостерігала, як народжувалася сестричка, і Ліза.
— Не страшно було? — запитую дванадцятирічну Лізу.
— А чого страшно? Радісно! Бо з'явилося нове життя! — по-дорослому відповідає дитина.

Наталя каже, що народжувати Святика та Богдану було не боляче.
— Єдиний недолік — що не можна зупинитися. Зупинитися під час пологів. Щоб затримати це щастя.
Після народження Богдани добу не перерізали пуповину. Плацента лежала у тазику. Куди дитина, туди і «місце». З плаценти через пуповину немовля ще добу після народження отримувало поживні речовини. У тому числі такі модні стовбурові клітини.
Плацента Святослава і плацента Богдани закопані під деревами в Олександрівці. Під яблунею і під персиком. Наталя з Олександром вірять, що плоди, цих дерев стали цілющими для дітей.

Ліза до школи не ходить

Ліза не ходить до школи. За віком мала б ходити до
сьомого класу. Закінчила чотири. Розумна і вродлива дівчинка. Показувала зошит з віршами. Пише майже без граматичних помилок. Цим, а ще розсудливістю, дасть фори більшості однолітків. .
— Школу відвідувати шкідливо, — вважає тато Олександр. — І для фізичного, і для морального здоров'я. Школа дає тільки краплю знань. За тією краплею до школи йти зовсім не обов'язково.

— Ти хотіла б ходити до школи? — запитую безпосередньо дівчинку.
— Хіба що для спілкування. Ліза скучає за однолітками.
Та батьки вважають, що у неї, у молодших дітей має з'явитися основа. Це—екологічне ставлення до життя. Доброта. Вихованість. Міцне здоров'я. У школі діти матюкаються. Матюки шкодять не тільки духовному, але й фізичному здоров'ю.

Шкодить розвитку дитини і перевантажена шкільна програма.
Періодично до сім'ї навідуються державні структури, які опікуються дітьми. З управління освіти. Із служби у справах неповнолітніх. Та батьки стоять на своєму.
«Классные у тебя родаки!» — при зустрічі кажуть Лізі чернігівські приятелі.

Анастасійці чи ні?

— Ви анастасійці? — запитую.
— Ні, ми просто любимо природу.

Довідка

Анастасійся - навколорелігійна течія, новітнє язичництво. В основі —життя на природі та створення родових маєтків. Для цього треба землі не менше гектара, на ній — власний будинок і озеро. Така «комбінація» може прогодувати велику сім'ю без зайвих зусиль з її боку. Заснував течію російський письменник Володимир Метре. Він написав серію романів про жительку тайги, провидицю Анастасію.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №40 (1274)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.