Інопланетяни прилітали до Ольги Молібоженко прямо на піч

Поблизу Ічнянського району неначе відкрилася пекельна брама (Пекельна брама ворота в потойбіччя. Цими воротами користуються чорти, демони, грішні душі (див. «Енеїду» Котляревського або Вергілія). Що не село, то чудернацькі історії. У Бакаївці завелася чупакабра, душить кролів. Є своя республіка і місцеві паспорти. У Гужівку до сліпого чоловіка прилітали інопланетяни. Каже, торкалися його трьома пальцями. Побували прибульці і в Бережівці. Двічі вони обирали її подвір'я для приземлення, впевнена жителька цього села Ольга Молібоженко.
Ользі Василівні 30 березня минуло 85 років. Вона при здоровому глузді і добрій пам'яті. 33 роки працювала фельдшером у рідному селі. Жителі Бережівки її поважають. Не зараховують до тих, хто з причудами. У дворі й у хаті в неї чисто. І ніяких слідів прибульців.

— Вперше це сталося 15 років тому, — розповідає жінка. — 25 років як овдовіла, живу сама, діти у місті. Ото попораюсь і лаштуюся спати. Була десь дев'ята вечора. Чую, собака гавкає, аж розривається. Страшно було виходити. Я глянула у вікно, а там на прибудові, що біля сараю, на стіні неначе величезний телеекран хто почепив. Мерехтить без зображення. Думала, примарилося. Відійшла від вікна. Через трішки знову виглянула — висить. Зателефонувала сусідам, попросила, щоб прийшли сусід із сином. Чому, не пояснювала. Думала, самі побачать. Та вони прийшли тільки години за півтори. Той екран вже зник. Коли сказала, чого кликала, досадували: «Якби ж ми знали...».
— Коли це знову, в кінці грудня 2008 року, прилетіли. Був вечір, о пів на дев'яту. Я увімкнула радіо, а сама полізла на піч, газети почитати. У мене там лампа і світильники, — каже Ольга Василівна — Давайте і зараз поліземо на піч, бо, не показуючи, нічого не зрозумієте, —запропонувала.

Першою на піч забралася господиня, я за нею. Дві лампочки, світильник, обігрівач (грітися, коли не топиться) — піч облаштована чудово. Вночі клац вимикачем, і точно не заблукаєш. Згадалося дитинство, — Так от, сіла я тоді на печі почитати газети. Світло горить. Вирішила, поправлю нічну сорочку, постіль, ноги повкладаю, знаєте, як воно старій людині — треба вмощуватися, бо інакше не заснеш. То там муляє, то десь коле... — розповідає Ольга Василівна. — Сиділа я обличчям у лівий куток. Раптом у вуха ніби вдарила... тиша. Хоча мить тому радіо говорило. Сиджу я вже обличчям до іншої стіни, до тієї, що виходить на город. Світло як горіло, так і горить. А в стіні неначе ніша утворилася, зсередини чимось схожим на білу фольгу її стіни вкриті. Веде вона з хати на город. А з городу від яблуні прямо на піч товстий промінь сліпучо-білого світла. Знаю, що на вулиці зима, а мені не холодно. Все бачу, наче у вікні без рам: на деревах листя немає. Моторошно. Я наче вилетіла з тіла і дивлюсь на себе збоку. Голова моя стала схожа на яйце, таке видовжене, лице біле, а на голові наче перука — копиця каштанового волосся. І воно кучерики і завиванці, як у ягняти. Шия тонка і видовжена, вставлена в тулуб, наче голова іграшкової ляльки радянських часів. І там, де вставлена шия, щілина навколо. Я злякалася побаченого. Мимоволі рука потяглася до шиї, і два пальці я просунула всередину щілини. Моє тіло було незвично м'яке, зсередини шкіра неначе підрублена, — Ольга Василівна торкається пальцями шиї, — ось тут. Відчуття, ніби це було зі мною вчора.

Намагаюся зрозуміти, що зі мною, а голова важка. Мимоволі опускаю очі на черінь і бачу, що біля моїх ніг стоїть щось металеве, схоже на діжку, висотою з півметра, з широким дном, без кришки. З цікавості заглядаю всередину. Стінки тої діжки ніби встелені фольгою, вона мигтить, переливається. На висоті мізинця від дна штир, на ньому крильчатка, як у маслобойці. А навколо тієї крильчатки плавають у просторі невеличкі цяточки. Придивилася, а то резистори, транзистори, конденсатори. Різнокольорові такі частинки я бачила у телевізорі, коли його ремонтували. Вони рухаються по колу одна за одною.

— І інопланетян ви бачили?
— Жодного, я навіть голосів їх не чула, але впевнена, що то були вони. Певно, ці істоти спостерігали за мною звідти, де я їх побачити не могла.
— Пальцем не хотілося у тій діжці покорписатися?
— І в голову не прийшло. Навіть якби й надумалася, у ту мить я вже не відчувала ні рук, ні ніг. Схилилася над тією діжкою, як причарована, вдивлялася в жучки. І краєм ока вловила те, що з лівого кутка ніші, вилітає сріблястий ніж, схожий на кинджал. Не такий, як у мене лежить у сараї (лезо, вставлене у колодочку), а суцільний, як у столових приборах. Коли він наближався до мене, побачила, як з обох сторін леза випорхнули крильця.
Ніж увійшов у мій правий бік, вилетів з лівого.

Ми розмовляємо, сидячи на печі, Ольга Василівна жваво жестикулює, показуючи, як усе відбувалося.
Потім ніж пролетів через грубку, пробив вікно, вилетів надвір, вдарився об землю і зник. Я відчула, як на голові заворушилося волосся, кожен кучерик. З'явився неймовірний біль. Він був такий страшний, що порівняти ні з чим не можу. Я не могла ні видихнути, ні ойкнути. Здавалося, від того болю помру. Якби ж хто в хаті був, хоч би води подав. Біль наростав. Хай буде, що буде, треба рятуватися. Я отямилась, бачу, сиджу на печі, тільки в інший бік, ніж було. Насилу злізла з печі, випила таблетку. Трохи полегшало.
— Ольго Василівно, які ліки ви приймаєте?
— Тоді випила реопірин. А взагалі приймаю валеріану в таблетках. І ранітідін від шлунка.
— До дзеркала ходили дивитись, що у вас на голові?
— Сил забракло. Посиділа, доки не попустило, і полізла на піч. Примостилася. Світло як горіло, так і залишилося горіти. До ранку вже заснути не змогла.

— Може, після того ножа у вас поперек перестав боліти, гірше чи краще почувалися?
— Ніяких змін. На ранок встала, обдивилася грубку і вікно — цілі. На боку — ні сліду.
— Ольго Василівно, може, то вам наснилося?
— Навряд. Я ж не спала і не куняла. А голова чому так розболілася? Я ж на ноги слабую.
— Як ви гадаєте, чому інопланетяни вас із собою не забрали?
— Можливо, я занадто стара для їхніх експериментів.
Цю історію я, окрім дітей, нікому розповідати не стала. Навіщо, щоб у селі підсміювалися? Що з літ, то з толку. Прийшла весна, і яблуня, від якої йшов промінь космічного світла, всохла. Минуло півтора року, а я все думаю, чого вони прилітали?

Малодуховне місце

— Чи не здається вам, що в цих місцях нечисто? — спитала у священика.
— Якщо люди живуть вірою, Бог дає їм розум. Коли ж люди забувають про Бога, трапляється погане. Нічого не скажу про браму, але відповідально заявляю: Ічня не є духовним містом, — каже настоятель Свято-Миколаївського храму УПЦ Київського патріархату протоієрей отець Зеновій. — Люди багато ходять по ворожках. Іду до церкви на службу, а вони минають храм і йдуть до ворожок. Одна живе з одного боку церкви, друга — з іншого. При поїздках по селах з'ясував, що справді віруючі люди живуть у Іваниці та Мартинівці. В решті — як тривога, тоді до Бога. Люди йдуть, і я схожу подивлюся, що там у храмі, ідеш у такі села, як Гмирянка, Бакаївка, Тростянець — і аж у грудях стискає, так важко на душі стає. Тільки-но виїду за межі, легшає, ніби в рідну хату повернувся.

Чи може прийом таких пігулок, як валеріана, ранітідін і реопірін, викликати видіння?
Петро Седень, головний лікар облнаркодиспансеру:
— Саме цей перелік — ні. Навіть якщо таблетки приймали тривалий час. Є ряд інших, які викликають галюциногенні видіння, проте називати їх не буду.

Коментар:

Деякі медики кажуть, що контакт з неземною цивілізацією - це, ймовірно, сон, моментальне відключення.
— Чи міг наснитися візит прибульців? І до чого сняться інопланетяни?
Відповідає тлумачниця снів чернігівка Антоніна Радченко:
— Можливо, жінка бачила послання з космосу. Не сон, а видіння. Причину його назвати складно. Зазвичай сон про інопланетян — передвісник дивних подій у житті. Якщо сниться, що зустрілися з інопланетянином, це означає що ви прагнете чогось незвіданого. Коли вступили в сексуальний зв'язок, сон попередиш нинішнє ваше легковажне захоплення закінчиться плачевно. Якщо забирає з собою, ви ризикуєте, але те, що задумали, закінчиться успішно. Проводять на вас досліди – хтось про вас розпускає чутки і плітки.

Валентина Тимошко, тижневик «Вісник Ч» №16 (1250)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.