Світлана Фір: «Головне – не навчити музиці, а розвивати»

Добавить новость

Понедельник, 4 Января 2010 17:44  |  Просмотров: 4443

http://vid.cn.ua

Світлана Фір

З сьогоднішнім темпом життя ми, на жаль, втратили інтерес до людей, які нас оточують. Проходимо повз сусідів у коридорі, іноді вітаємося у ліфті й не знаємо навіть їхніх імен, не кажучи вже про те, чим вони займаються. А виявляється, поруч живуть талановиті, неординарні, незвичайні люди. Просто ми про це навіть не здогадуємося. У гості до нашої «Вітальні» зазирнула Світлана Фір. Її ім’я мало що говорить більшості чернігівців. Але це — поки що. Адже з такими цікавими і прогресивними поглядами довго залишатися непоміченою не можна.
 
Серед музикантів дурнів немає

— Музиці може вчитися кожен! Незалежно від здібностей. І це потрібно кожному. Адже музичний розвиток людини має дуже тісний зв’язок з естетичним, її смаком, душею. Людина, яка займається музикою, завжди більше здатна сприймати прекрасне та навіть більш комунікабельна. Сприймати музичні звуки — це вміти слухати і чути, бути уважним і чуйним. Це цілий світ життєвого досвіду! Знаєте, навіть кажуть, що серед музикантів дурнів нема. Доторкнутися до цього достойна кожна людина. Але до музичної школи беруть тільки дітей із вродженими яскравими здібностями. І що робити іншим? До таких незвичайних висновків, як для академічного (у повному сенсі цього слова) музиканта, прийшла Світлана Фір.
Але прийшла далеко не одразу: з 5—ти років музична школа, училище, консерваторія і 13 років викладання — канонічного, програмного, за усіма правилами. Працювала і музичним редактором на телебаченні, а потім — на першій чернігівській FM—радіостанції, 15 років віддала дикторству. Такий шлях пройшла жінка, перш ніж зрозуміла, що з можливістю чути і сприймати музичні звуки народжуються практично усі. Просто в одних це проявляється одразу, з іншими цим треба займатися. Прийшла, до речі, суто інтуїтивно. Це вже потім, цікавлячись цією проблемою, натрапила на такі ж висновки психологів. І незвичайні експерименти, відомі європейцям ще з середини минулого століття.
— Проводилися такі досліди. У математичній школі в експериментальному класі певну кількість уроків математики замінили уроками музики. Через деякий час ці діти почали показувати кращі результати у точних науках, ніж інші, і перегнали за програмою ті класи, що більше займалися математикою. Пояснення тут просте: музика — це мистецтво доволі складне. Вона впливає на розвиток і творчої правої півкулі, і раціональної лівої. Тому, що при аналізі музики мозок виконує дуже багато операцій за долю секунди. Тож, відбувається гармонійний розвиток людини. Ще один хороший приклад — досягнення учнів вальдорфських шкіл, де пріоритет — саме творчий розвиток. Їх довго критикували академічні музиканти, але результат очевидний — випускники вступають до провідних вузів світу. Ось чому важливо займатися музикою кожному. Причому чим раніше, тим краще, — каже Світлана.

Забути ноти і слухати, як дитина

Серйозно замислюватися над цим усім Світлана почала через власного сина. Те, що Влад — здібна дитина, не було питанням взагалі. Адже тато його — також професійний музикант, відомий далеко за межами Чернігова гітарист Олег Бойко. Хлопчик ще з народження мимоволі занурився у світ музики. З однаковою цікавістю слухав дитячі пісеньки та класичні концерти, відрізняв Моцарта від Баха. Інше питання — що з цими здібностями робити?
— Музична школа для мене — це свідомий вибір батьків і дітей. Адже бути музично обдарованим — ще не означає стати музикантом. Крім таланту, для виконання необхідної для школи програми треба ще посидючість, а головне — неймовірне бажання. Я бачила, що в моєму сині цього нема, хоча і є непересічні здібності. Тож, вирішила дати йому можливість розібратися, відкрити для себе музику, творчість. І якщо він тоді зрозуміє, що саме це його шлях, то піде й буде займатися професійно. А тут ще й друзі почали підштовхувати, казали, що віддадуть мені своїх дітей. І так склалися обставини, що довелося піти з училища. Тож народилася ідея студії, — пригадує Світлана Фір.
Ідея ідеєю, а досвіду не вистачало. Той, що був, виявився застарілим. Діти сьогодні — зовсім інші. Почався пошук однодумців через Інтернет, поїздки на тренінги, переписки з досвідченими людьми.
— Ця студія потребує зовсім нового підходу з зовсім іншого боку. Як порадила один педагог, треба забути, що ти вчитель, що знаєш ноти, правила, навчитись сприймати звуки, як дитина. Ноти і все інше заважає першому, справжньому сприйняттю музики. Головне — не навчити музиці, а розвивати. Наділити дитину таким спілкуванням і занурити її у такі умови, щоб вона творила сама, сама хотіла відкрити якісь музичні закони. Діти невимушено стають творцями. Це заняття іншого рівня, я не прагну дітей щось змушувати, щось вчити. У нас — ігровий простір, світ творчості. Музика — це основа всього процесу, а не мета. Це те, що допомагає і мені сьогодні жити і не перейматися проблемами, що за вікном.

Не завчити, а відчути

— Ми намагаємося не завчити, а відчути. Для цього використовуємо рухливі ігри. Ми створюємо образ пісні у рухах, танці. Це ціла наука, насправді. Треба зробити так, щоб дитина відчула, що зараз мелодія рухається вгору, а зараз — донизу. Часто такі діти грають на інструментах, не знаючи нот, просто інтуїтивно, за допомогою внутрішнього слуху. Мій син, дитина музикантів, нот не знає, а я цього і не хочу. Прийде час, і він буде клацати їх, як горішки.
Багато часу приділяємо колективній грі на інструментах. Це об’єднує дітей, створює процес уважного спілкування. А це потім переноситься в життя — дозволяє перебороти дитячий егоїзм, вчить підтримувати і чути іншого. Важливо нам багато співати — це позбавляє від комплексів, знімає напругу, агресію. Любимо іноземні пісні, цікавимося іншими культурами, фольклором. Сам педагог має багато співати, адже звуки людської мови сприймаються набагато краще, ніж звук будь—якого інструмента. Взагалі—то, педагог має бути універсалом, грати на багатьох інструментах.

Починати ніколи не рано… і не пізно!

— Займатися музикою з дитиною можна починати ще з вагітності, адже дитина все чує, все розуміє. Хоча це — величезна відповідальність. Далі розроблена вже ціла система. З народження допомагають мамам, які не вміють співати колискові, спілкуватися зі своєю дитиною через музику. Є програми, що починаються з року, навіть з півроку. У нас вони чомусь не дуже розвинені. Але з часом хотілось би до цього прийти, адже так ростимуть просто унікальні діти.
Світлана впевнена, що мами і самі можуть розвивати своїх дітей. Ті, хто не знає, як це робити, можуть отримувати консультації і навіть матеріали. Для цього є навіть спеціальні сайти в Інтернеті. Словом, головне — бажання. А також гарний приклад батьків. Якщо мамі музика не цікава, то і дитині теж.
— Працюючи з дітьми, спілкуюся і з батьками. Багато з тих, хто залишився жити без музики, кажуть про це із жалем. Кажуть, що багато віддали б, якби мали можливість грати на інструменті чи співати. Склалася навіть група батьків, які зараз організовуються, приходять разом з дітьми, грають.
Студії ще рік, а результати вже є. Займаються там від 3,5 і до 14 років. Старші навіть стрибати під музику не вміли ще кілька місяців тому, тепер співають, грають, а найважливіше — насолоджуються музикою. На п’ять груп дітей — поки що один викладач. Світлана мріє про однодумця. Але у цій справі не може працювати просто музикант, для нього такий підхід буде щонайменше дивним. Та й заробити грошей тут не можна. Тож, партнером має бути людина захоплена, творча, небайдужа…

Олеся Скоробагата, тижневик «Чернігівські відомості» №53 (981)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: