Доброволець кулеметник-розвідник Андрій Литвиненко мріяв, як проведе свого сина до школи, але не судилося

Добавить новость

Вторник, 21 Ноября 2023 20:27  |  Просмотров: 1841

У маленькому селі Сваричівці, що розкинулося серед мальовничої українсь­кої природи, морозного грудневого дня 1985 року народився герой нашої розповіді Андрій Литвиненко. Він став відомим завдяки своїй непохитній мужності та самовідданості. Історія Андрія починалася скромно, але зрештою залишила незгладимий слід у серцях тих, хто його знав.



Вихований на цінностях працьовитості, Андрій змалку був привчений до сільської роботи, бо зро­став найстаршим у сім’ї, де ще були дві молодші сестри. У Крупичпільській середній школі закінчив дев’ять класів.

У 2004 році Андрія при­звали у ряди Збройних сил України. Через рік змуж­нілий хлопець повернувся до свого рідного села, де знайшов розраду в про­стоті сільського життя. Він працював на місцевій фермі сільгосппідприєм­ства «Крупичпільське».

У 2015 році, коли відлун­ня воєнних дій на сході України прокотилося на­шою батьківщиною, Анд­рій пішов добровольцем в Антитерористичну опе­рацію (АТО), проявивши непохитну мужність перед обличчям небезпеки.

З великою тривогою на сина, брата, чоловіка і батька чекали батьки, се­стри, дружина Зоя та їхній малесенький однорічний синочок Сашко.

Рік тривог і небезпек ми­нув і Андрій Литвиненко живим та здоровим по­вернувся до сім’ї. Хоча ночами йому продовжува­ли снитися воєнні жахіття, і спершу воїну ще довело­ся звикати до тихого мир­ного життя, без обстрілів та тривог

Повернувшись додому, він влаштувався на робо­ту в будівельну бригаду в Ічні. Його дні проходи­ли під сонцем, руки були сильними і мозолястими від праці. Він забезпе­чував свою сім’ю і насо­лоджувався моментами, проведеними з дружиною та дітьми. Цього року ви­повнилося шістнадцять літ їхнього спільного жит­тя, хоча офіційний шлюб вони зареєстрували у серпні минулого року. Разом вони мали двох старших доньок Діану й Ангеліну від Зоїного пер­шого шлюбу та ясноокого дев’ятирічного сина Саш­ка. Стіни їхнього будинку були наповнені сміхом і відлунням люблячої сім’ї.

Якби хотілося на цій радісній ноті заверши­ти розповідь про родину Литвиненків. Але...

Із війною у двері їхньо­го будинку постукало горе. Спочатку Андрій вдягнув військову форму, щоб добровільно служити Батьківщині та захища­ти спокій своєї родини, а потім горе збільшилося у стократ - як родина от­римала повідомлення про смерть дорогої людини.



Третього травня 2022 року Андрій знову запи­сався добровольцем. Він вступив до лав військової частини А 2076 кулеметником-розвідником, гото­вий зустріти буремні вітри долі.

Саме під Богданівкою, на Бахмутському напрямку, наш земляк залишить свій незгладимий слід в історії. Його підрозділ потрапив під шквальний обстріл во­рожих сил. Він прикривав своїх товаришів, бився з непохитною рішучістю і, незважаючи на безпе­рервний натиск ворога, утримував позиції, про­явивши героїзм, який увійде в аннали історії. 29 серпня Андрій Литви­ненко провів свій останній бій.

Лише недавно він мріяв, як проведе свого сина до школи, і, найпевніше, в останні хвилини свого життя він думав саме про свого синочка, якого лю­бив понад усе.

Захисник повернувся додому у Сваричівку, де по собі залишив спад­щину хоробрості, жер­товності та відданості своїй Батьківщині. Він був героєм не лише на полі бою, але й у сер­цях своєї дружини Зої та дев’ятирічного сина Саш­ка. Разом вони оплакува­ли втрату коханого чоло­віка і батька, людини, яка присвятила своє життя захисту українського народу. 1 вересня останки героя поховали на рідній землі у Сваричівці. Йому навіки буде 37.

Історія Андрія Литвиненка слугує нагадуван­ням про те, що героїзм визначається не кількістю прожитих днів, а слідом, який він залишив у світі. Пам’ять про нього живе у серцях земляків, які ша­нують його жертву та не­зліченну кількість інших,
хто стояв на сторожі своєї Батьківщини.

Андрій Литвиненко, син Сваричівки, залишаєть­ся незмінним символом героїзму та самовіддано­сті, справжнім патріотом, який віддав усе для своєї улюбленої України.
Вічна слава усім, хто по­клав своє життя заради життя інших!

Ніна Наливайко, “Трудова слава”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: