За «три» дні оженилися і пів століття разом

Добавить новость

Суббота, 23 Сентября 2023 19:38  |  Просмотров: 3349

Серед високих дерев, серед сільського дорогинського роздол­ля підростала чорнява та блакитноока Надія. Біда для хлопців, єдина помічниця матері-одиначки. Вчилася добре, тож мріяла вступити у технікум торгівлі. Тямущу Надію після школи взяли продавчинею у місцевий магазин «Сільпо».



- Починала я із проми­слових товарів. У колективі було троє працівників. З них доброю наставницею стала Катерина Павлівна Шадура, дуже хороша жін­ка, прекрасний спеціаліст. Всьому, чого я навчилася у торгівлі, завдячую саме її науці. І саме вона наполя­гла, щоб я вступала у тех­нікум торгівлі, - говорить Надія Борщ.

А навпроти ічнянські бу­дівельники зводили но­вий будинок культури. Чоловіки у магазин то за одним, то за іншим прихо­дять. А Володя Борщ за­частив, щоб поглянути та поговорити з Надією. Па­рубок був не жонатим, не так давно прийшов з армії.

- Ось такими були наші стосунки, - заглядає у пів столітню давнину спогада­ми Надія Василівна Борщ. - Ні проважань додому, бо він із бригадою щодня їздив додому, ні побачень. Бува­ло, що приходив до нас до­дому, допомагав у госпо­дарстві, бо чоловічих рук не було. Дров нам нарубає, паркан новий поставив із воротами. Матері він подо­бався, бо був роботящим. А я уже тоді хотіла виїхати із села, і знала що заберу матір із собою. Володя був не проти. Це переважило на його бік. Розписалися 13 серпня 1973 року. Так за «три» дні і оженилися.

13 серпня 2023 року ми­нуло п’ятдесят років, як Надія Василівна і Володи­мир Олексійович у парі. Ні музик, ні пісень чи за­стілля не було. Прийшли у сільраду, їх розписали і все. Навіть обручка була лише одна - Надіїна. А Во­лодимиру купили уже на сорокаріччя подружнього життя, як вінчалися. Шука­ли його розмір довго. Рука у чоловіка міцна - звикла до бетону, цегли, до всякої грубої роботи. Та обручка так і не призвичаїлася на пальці. Лежить десь у сер­ванті, каже пані Надія.

- У селі думали, що я виходжу заміж за іншого, сільського. Мене часто хлопці додому проводжа­ли, бо жила біля кладови­ща і боялася додому хо­дити сама. Ми приходимо у сільраду, а голова мене питає, показуючи на Воло­дю: «А це хто?» Мій жених, кажу. Він був дуже здиво­ваний. Уляна Григорівна нас розписала і я аж тоді дізналася, що він на два роки від мене молодший: мені було 22 роки, а йому 20. Виявляється, щоб бути зі мною «додав» собі років. І таке у нас було.

Після заміжжя молода невістка переїхала в Ічню до свекрухи. А до свекрухи свою матір не привезеш, та й молодший брат у Во­лоді ще є, то купили стару хату і почали будуватися. Володя усе умів робити по будівництву, отож за три роки увійшли у нову хату.

Надія працювала у мага­зинах міського споживчо­го товариства. Мала ос­віту товарознавця, але та наука так і залишилася без практики. Їй більше подо­балося торгувати.

У шлюбі у Борщів наро­дилися двоє дітей, мають двох онуків - старшок­ласника Сашка та Марій­ку, яка цього року піде до першого класу.

Пан Володимир, який не звик бути без роботи, на пенсії шукає собі клопіт на руки. Він чи не першим в Ічні зробив драчку. Каже надивився у фільмі, де ні­мець такою штукою обро­бляв ділянку. Цікавиться чоловік і лікарськими ро­слинами, тож які тільки не вирощував, навіть жень­шень, який по-різному називають - корінь життя, корінь молодості, корінь здоров’я. І зараз у дворі височіють і зоріють квіти дивосилу, нагідки.

Із дерева виготовив уже цілу поляну грибів - при­крас для саду.

- На старості Володю потягло до землі, - каже Надія Василівна. - У нас у парнику завжди є ран­ні овочі: зелена цибуля, редиска, салат, огірки. Він уміє щепити дерева. Є груші різних сортів, че­решні, яблуні, виноград, з якого робить вино.
Виявляється, ніхто у ро­дині не вживає алкоголю, але як у кожного щирого українця вино «хай буде». Воно чим довше стоїть, тим міцнішає. Дивись, ко­мусь знадобиться.

Летить життя на крилах. Ось уже й золотий ювілей у родині Борщів, з яким принагідно вітаємо. І зи­чимо довгих років життя у незалежній мирній Україні. Щоб Бог дав здоров’я по­тішити ще й правнуків.

Ніна Наливайко, “Трудова слава”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: