Родина Борщ з Ічнянщини активно волонтерить, попри те, що в селі роботи вистачає

Добавить новость

Четверг, 24 Августа 2023 17:58  |  Просмотров: 1972

З початком повномасштабного вторгнення жителі Заудайки згуртувалися задля підтримки військових, які обороняють країну від російської нечисті. Зокрема, серед активних волонтерів Валентин та Оксана Борщ.

«Заудайські огріки — бомба!»

Попри те, що у кожного у селі повно домашньої роботи, якій ніколи немає ні кінця, ні краю, заудайці й досі знаходять час щось зібрати та передати хлопцям на передову - працюють командою на ко­ристь країни. Зібрану допомогу переда­ють військовим, серед яких односельці і захисники із сусіднього Монастирища. І військові, і волонтери спільно виборюють перемогу України.

- Біда згуртувала, - розповідає актив­ний житель Заудайки Валентин Борщ. - Наші люди допомагали як могли. Односельцю Сергію Мостовому збира­ли кошти на автомобіль. Він на фронті, Бахмутський напрямок. Збір, до речі, не закритий. Також збирали гроші на ліку­вання та реабілітацію захиснику Богдану Борщу, який на війні отримав поранен­ня. А ще наприкінці лютого 2022-го року власники корів здавали молоко на моло­чарню та кошти не забирали, сказали: «Нехай будуть тим, хто нас захищає - їм вони зараз потрібніші.

Люди відмовлялися від гуманітарної до­помоги, яку їм надавала міська рада - і Валентин з дружиною власним транспор­том відвозили її хлопцям, котрі стояли на блокпості у Монастирищі.

- Місцеві господині пекли пиріжки, млинці, вареники, навіть торти та інші смаколики до чаю хлопцям, які чергували на блокпості, - каже Ва­лентин Борщ.

А коли прихожани Миколаївсько­го храму зібрали на Великдень по­над 700 крашанок - передали їх у Прилуки, а звідти вже ГО «Патріоти Прилук» - захисникам, які боронять Україну від ненависного ворога.

Свій маленький внесок у спільну справу робили й заудайські діти. Минулого року хлопці-школярі Юрій Багач, Микита Жадько, Назар та Богдан Діденки спорудили блокпост та збирали кошти на підтримку ЗСУ. На всю виручку у місцевому магазині купили що смачніше та передали бійцям.



Зліва направо: Юрко Багач, Назар та Богдан Діденки

- Бере за серце, що й діти ро­зуміють важливість підтримки на­ших воїнів, допомоги у боротьбі з окупантами. І не просто розуміють, а й беруть активну участь у такій під­тримці. Хлопці - молодці! - каже Ва­лентин Борщ.

Крім того, люди із села приносили у старостат овочі, які потім разом пакували захисникам. Зокрема, за­безпечували наших воїнів, які на До­нецькому напрямку, картоплею.

Цьогоріч, як і минулого року, роди­на Борщів теж чимало її посадила. Як підросте - знову повезуть захис­никам. Вже від хлопців із Херсонсь­кого та Донецького напрямків надходять замовлення.

А заудайські засолені огірки - просто бомба! Найсмачніші, переконані наші оборонці. Бо вже не один раз ними сма­кували, тож дякують і хочуть ще.

- Вперше військові попросили хоча б відро засолених огірків.

Якщо хлопців чимало - то що з того відра! Тож місцеві жінки швидко згуртували­ся і за три тижні засолили та відправили близько 800 літрів хрумких та пахучих огірочків. Це заслуга наших господинь! Засолювали у п’ятилітрових пластикових пляшках, у маленьких відер­цях, - зазначає Валентин Вікторович і також запро­шує небайдужих мешканців Ічнянщини долучитися до засолювання огірків захис­никам.

- А ще пам’ятаю, хтось передав баночку хріну. То хлопці ним ділилися наче червоною ікрою, кожен брав по пів ложки - такий собі делікатес був на фронті. По­тім возили ще й хрін, - зга­дує пан Валентин.

Остання поїздка з гу­манітарним вантажем від­булася у червні. Це був Запорізький напрямок. Чи­мало продуктів, зокрема, від євангелістів передав військовим ічнянець Микола Конончук. Його син, до речі, у Рівному теж волонтерить.

Окрім необхідної допомоги, яку збира­ли жителі Заудайки і Монастирища, Бор­щі повезли ще й музичне вітання від тала­новитих земляків. Директорка місцевого сільського будинку культури Любов Гор- батко написала пісню про українського воїна, яку виконала разом з очільницею Монастирищенського будинку культури Оленою Ковальовською. Пісню записали на відео, яке й подарували військовим.

Аби підтримати наших Героїв, передали й малюнки маленьких художників. Зокре­ма внучка Володимира Голубовського із Монастирища передала і своє відео-вітання дідусю.

Разом з Борщами їздила цього разу також дружина заудайця Сергія Кобищі - Наталія Солов’ян. За кожен шматочок нашої української землі там, зокрема, воюють Вадим Проха - із Заудайки та Володимир Левадній - із Монастирища.

- Загалом 10 односельців-захисників наразі виборюють нашу перемогу на різ­них напрямках, - підсумовує пан Вален­тин. - Крім того, один, на жаль, загинув та один зниклий безвісти.

Валентин та Оксана Борщ: «Доки йде війна - нам руки не можна опускати»

День 24 лютого 2022 року Борщам запам’ятався добре. Вранці до Вален- тинової дружини, яка працює діловодом, зателефонував староста Олександр Ре- пій і повідомив, що почалася повномас- штабна війна. З того дня родина активно допомагає військовим наближати нашу перемогу.

- Із старостою та людьми, які знали що і як потрібно робити, постійно були на зв’язку. То когось підвезти автівкою на бойові завдання треба, то приготувати їсти для хлопців з тероборони. Загалом виконували різну роботу, - пригадує

Ва­лентин Вікторович, а потім із сумом каже:
- Багато кого з цих хлопців, яких ми го­дували, возили й дружили, вже немає серед нас...

Хоча у самій Заудайці орків не було, проте вони хазяйнували та наробили горя в інших сусідніх селах. І ніхто не знав, що від них очікувати і куди вони завтра по­прямують. Люди були налякані, багато з них не виходили з будинків, дехто виїхав. Проблема була із доставкою продуктів. Тому Валентин з Оксаною взяли на себе відповідальність доставляли односель­чанам хліб. Бувало з Ічні, а, бувало, їха­ли в Ольшану, де вже їх чекали прилуцькі люди з хлібом - звідти його забирали. Словом, де було безпечніше, туди й пря­мували. «Хто треба» передавав Валенти­ну інформацію про те, якою дорогою кра­ще їхати, чи пройшли ворожі колони, і так Борщі довозили місцевим хліб.

Валентин працює лісником у нацпарку, тож добре орієнтується на місцевості, зокрема, і в лісі. Знає як краще проїхати і на якому транспорті. Це неабияк стало в нагоді, бо допомагав малювати військо­вим карти та позначати відповідні місця, щоб потім ворогу зробити пастки...

Оксана готувала їсти і разом з Вален­тином возила на блокпост. Спочатку са­мотужки, трохи пізніше долучилися й інші заудайські жінки. Борщі з дому навіть привозили дрова тероборонівцям, аби їхнє чергування було хоч трохи комфорт­нішим.



Також пан Валентин розповідає, що із використаних газових балонів для ЗСУ минулого року виготовив 14 «бандеропе- чей». Більшість із них поїхали на Донеч­чину. Восени знову буде потреба у цих засобах обігріву. А такі буржуйки - най­кращий варіант. Балонами допомагали односельці. А деякі Валентин купував у приймальників металобрухту особисто. Щоправда, нарікає, що ціну на балон по­чали «гілити» - від 400 гривень підскочи­ла аж до 2000.



До наших військових із волонтерською місією пан Валентин здебільшого їздив з дружиною, заправляючи машину влас­ним коштом. Інколи прямували й з при­луцькими хлопцями - як виходило. Але щоразу віз повну автівку всякої всячини. І ні разу не опустив руки, як і його одно­сельці.

- Коли зайшли кацапи, я співпрацював разом з військовими аналітично-розра- хунковоїгрупи та розвідкою, - розповідає Валентин, показуючи одну із світлин, яку зберігає у телефоні.За це у жовтні мину­лого року йому вручив подяку начальник розрахунково-аналітичної станції.

- У єдності головна сила нашого наро­ду, - підсумовує Валентин Борщ і додає:
- Переконаний, що ми в такому ж темпі разом із односельцями продовжимо під­тримувати захисників. Робитимемо свій внесок у Перемогу!

Світлана Череп, “Трудова слава”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: