Мобильная версия сайтаНіна Сич і Надія Атаманюк дружать 40 років, а спільний бізнес ведуть 20 років
Ніна Сич і Надія Атаманюк зустрілись у Сосниці у 80-х роках. Обоє у 1985-му, спочатку Ніна, потім Надія, вийшли заміж за сосничан. Ніна познайомились із своїм майбутнім чоловіком ще тоді, коли навчалась у технікумі. Здобувши економічну освіту, дівчина повернулась на рідну Семенівщину і відразу працювала заступником головного бухгалтера у колгоспі. Та відстань не стала на заваді справжнім почуттям. Кавалер приїздив на побачення і врешті після 3-ьох років зустрічей пара одружилася. Надя теж після торгового училища працювала у сосницькому магазині. Чоловіки дівчат були неабиякими друзями. Разом працювали, разом відпочивали. Так і дружини стали подругами.
Фото часів молодості
Ніна любила відпочивати активно і завжди придумувала різні конкурси. Всі її підтримували. Обоє жінок мають чудовий голос і люблять співати. Змолоду до кожного свята подруги готували нові наряди. Смаки у них теж сходилися. Пошиттям суконь займалась Ніна, було, що й купували у магазині. У подруг і діти народжувались симетрично - в обох їх по двоє. Потім покумалися.
Так все життя жінки йшли поруч. Їхню дружбу не розірвали ні віддалі, ні час, ні гроші.
Відчуваємо одна одну подумки, - каже Ніна. - Коли у мене якісь проблеми, мені не треба їй телефонувати, бо вона сама подзвонить і скаже: «Як ти? Щось у мене на серці неспокійно, у тебе все добре?» Аналогічно і у мене є таке відчуття, коли я потрібна їй.
Жінок об’єднує ще й спільна справа - уже 20 років утримують на двох один магазинчик. А до цього разом ростили та возили картоплю, потім мали торгові ларьки на базарі. Кажуть, гроші псують дружбу. Але не між Ніною і Надею. Тільки той, хто не робив у маленькому продуктовому магазинчику, не повірить, як непросто мати власну справу. Люди хочуть купити свіжий товар. А не завжди він розбирається вчасно. Звісно, від цього втрат не уникнути. А це переживання. Та жінки уміють одна одну заспокоїти.
В народі побутує жартівлива думка, мовляв, щоб бути справжніми подругами, треба мати різні смаки щодо чоловіків і однакові до вина. В цьому таки є правда. Хлопці для них ніколи не були проблемою. А вино і справді люблять однакове. А головне, не смак вина, а привіт і без нього для кожної зустрічі. Ні одна, ні друга не виставляють своє «я», з усім погоджуються.
- У мне взагалі такий характер, що я ні з ким не конфліктую. Сама можу дати волю сльозам, якщо десь бачу несправедливість. Якось познайомились у потязі із жінкою, яка, як і я, їхала забирати дитину з моря. Разом ми на морі провели два дні. А після більше 10 років спілкувалися.
А як приємно, що через десятки років твої однокласники надсилають фінансову і моральну підтримку у важку для тебе хвилину. Я дуже ціную дружбу.
Подруга - то краще ніж сестра, бо сестра далеко. А подруга завжди поряд.
За майже 40-річну дружбу найдовше розлучалися подруги на 3 місяці, коли Надя їздила до Чехії на заробітки. А Ніна не могла залишити своє основне місце роботи. Та ті дні непомітно спливли.
Завжди подружки на дні народження радують одна одну подарунками. Пам’ятає Ніна, як Надя, почувши мимоволі бажання Ніни, привезла їй з моря коралові буси.
Найважче переживати втрати рідних, та від цього ніяк не уберегтись. І в такі хвилини не потрібні ніякі слова - бути поруч, сидіти до ранку в абсолютній тиші і це є найкраща підтримка. Хлопців Ніни і Надії покликала Вічність. Дітей нема поруч. Клята війна забрала їхніх синів і зятя захищати рідну країну. Але жінки не залишились на самоті. Вони є одна в одної.
Ніколи ми не сварились. Не пам’ятаємо, щоб навіть говорили на високих тонах. Бо не існує ніяких проблем, які б не можна було разом побороти, - кажуть подруги.
Ці люди пройшли пліч-о-пліч десятки років. Згадують щасливі і складні моменти, зберігають спільні світлини і завжди відчувають одна одну. Значить, це справжня дружба - чиста і вірна - і вона на все життя.
Олена КУЗЬМЕНКО, «Вісті Сосниччини»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
