Барбер Ілля Купченко робить людей красивими

Добавить новость

Вторник, 11 Июля 2023 18:03  |  Просмотров: 2634

Ічнянський та Менський райони (колишні) і за тери­торією, і за кількістю насе­лення приблизно однакові. Тож часто порівнюю як у нас і як у них. Нещодавно із менської газети дізналася, що у громаді почав працю­вати перший барбершоп, де працює місцевий хлопчина-барбер. Ічнянщина виявилася про­гресивнішою у цьому плані, бо у нас, як виявляється, працює аж чотири барбери - і вже не перший рік. Це я дізналася від одного із них - 19-річного Іллі Купченка.



Хто такий барбер

Термін «барбер» до нас прий­шов із заходу, пояснює Ілля. По- нашому це - цирульник. Барбер
- це перукар, який працює у чоловічій перукарні - барбер- шопі. Від звичайної перукарні такі заклади відрізняються тим, що барбершоп часто працює як клуб для чоловіків, де вони зби­раються не лише поголитися чи підстригтися, а й потеревенити на різні теми: про автомобілі, спорт, сучасні технології, жі­нок... У віп-салонах обов’язково подають елітні алкогольні напої.

В Іллі поки що все досить скромно: робочий кабінет, який орендує у центрі міста.
- Барбер повинен не тільки уміти добре робити свою спра­ву, а й бути комунікабельним, тобто уміти підтримати розмову з будь-яким співбесідником, - пояснює Ілля. - До мене прихо­дить багато друзів саме просто поговорити.

- Як ти став барбером? Це мрія зі школи?
- Ні. У школі я твердо знав ким буду. Але це не барбер. Я із сьомого класу займався бок­сом, ходив у СК «Берег». І хотів стати тренером. Але коли повіз документи у Київський інститут фізичного виховання мене ви­стачило на три дні: перший день ми подавали документи, дру­гий день були фізичні вправи і третій день, коли забирали до­кументи. Усе було добре: спор­тінвентар, заклад, але не спо­добалися там люди. Після цього треба було обирати, що робити далі і батько мене запитав, чи я не хочу бути барбером. Ця про­фесія стала дуже популярною і я подумав: «А чому б і ні?»

Своїй професії Ілля Купченко вчився на курсах при салоні у Вінниці. За навчання заплатив немало, тридцять тисяч, які дав батько, але вважає, їх старто­вим капіталом у майбутнє. При салоні набував досвіду і встиг попрацювати лише місяців вісім, як розпочалася широко­масштабна війна. Із братом, який на той час теж жив у Вінни­ці, повернулися в Ічню.

Зачіска змінює людину

Знаю з власного досвіду, як людину змінює вдала стрижка. Це саме говорить й Ілля. У ньо­го був досвід, коли постригся у першого ічнянського барбера Олексія Рутченка і був просто «в ауті» від свого нового і класного образу. Таким майстром хоче бути й сам.

- Тобі подобається те, чим займаєшся?
- Звичайно. Я кайфую від своєї роботи. Вранці встаю і у мене немає такого відчуття, що не хочу йти на роботу, як буває за­звичай в інших людей, які при­мушують себе йти працювати. Був період, що за місяць у мене не було жодного вихідного.

- Твій перший клієнт, ти його пам’ятаєш? Огріхів було ба­гато?
- Це був мій брат Женя. Я його підстригав. Але у салоні не до­пускали, щоб майстер-новачок робив огріхи. Завжди настав­ник спостерігав за роботою і у критичний момент, коли бачив, що ось-ось може бути біда, ви­правляв ситуацію.

- Чула, що барбер працює небезпечною бритвою. Мов­ляв, цим вирізняються від пе­рукарів...
- Не всі барбери працюють із небезпечною бритвою. У мене вона є, можу підбрива­ти бороду, вуса. Однак я маю інші хороші інструменти, якими мені комфортно працювати. А небезпечною бритвою робив королівське гоління у Вінниці. Проте в Ічні його не практикую.

- Чи багато в Ічні бороданів?
- Не так багато, як у великих містах. Бороди частіше носять військові.

- До речі, ти військовослуж­бовцям робиш знижки на по­слуги?
- Так, роблю, але вони платять повну вартість, ще й обража­ються за знижку. Як заговорили за знижку, то приведу приклад із своєї практики. У Вінниці я підстригав попа. Він приїхав на мерсі з двома охоронцями. Як дійшло до розрахунків, почав мені щось говорити про Бога, милосердя... Ну, щось таке, мовляв, якби не платить. Я, звіс­но, офігів. Кажу, у Бога вірю, а у батюшок ні, тож платіть. У мене клієнти - студенти і ті платять, а у вас що грошей немає? Він, звісно, заплатив 250 гривень, але був дуже незадоволений.

Почати бізнес коштує близько ста тисяч

Я поцікавилася в Іллі скільки коштує розпочати власну спра­ву барбера. Разом вдалися до математичних підрахунків, і за­гальна сума вийшла близько ста тисяч. Лише крісло коштує двад­цять тисяч (зараз таке коштує уже тридцять), дорогі й інстру­менти, а ще косметичні засоби, бойлер, дзеркало, диван.

- На інструментах я не еко­номлю. Вони мають бути най­кращими. Щоб сльози не текли, коли машинка заїдає і висмикує у тебе волосся. Проточна вода повинна бути обов’язково, бо не можна стригти жирне волос­ся. Воно псує інструменти, тому я обов’язково мию клієнтам го­лову, якщо волосся жирне.

Надалі ще хочу пройти дея­кі майстер-класи, але це буде після війни. Зараз не практич­но вкладати гроші у навчання, якщо не буде достатньо пра­ктики. Тому є мрії і бачення, як і куди рости професійно.

- А ічнянці - народ дуже пе­ребірливий? Як тобі працюється, відчуваєш конкурен­цію?
- Ні. І люди не перебірливі, і клієнтів вистачає. Завжди знай­ду із ними про що поговорити, а люди це люблять.

Ніна Наливайко, “Трудова слава”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: