Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Чернігівка Наталія Гримуд розповіла про правила адаптації українських переселенців у Німеччині

Чернігівка Наталія Гримуд розповіла про правила адаптації українських переселенців у Німеччині

 

Наталія Гримуд виросла в Чернігові, тут навчалася і працювала в банку. Потім переїхала до столиці, де влаштувалася на роботу, вийшла заміж. Разом із чоловіком виховують двох доньок Анастасію і Софію. Житло родина придбала в Ірпені. На початку повномасштабного вторгнення Наталія з дітьми поїхали до батьків чоловіка на Хмельниччину, а вже звідти вирушили до Німеччини. Разом із ними виїхала молодша сестра Наталії -  Тетяна, яка на той час була вагітною. Наталія розповіла про своє бачення життя у Німеччині.



На фото Наталія з доньками йдуть до школи на День Нещалежності України

Традиційне життя 

Наталія з дітьми, рятуючись від війни, опинилася на північному заході Німеччини в містечку Зіген, що належить до землі Північна Рейн-Вестфалія.

Зараз родина, яка включає двоє дорослих і троє дітей, в тому числі немовля, мешкає в приватному будинку на околиці міста. Оренду житла для непрацюючих українців погоджує і сплачує «Джобцентр» (Jobcenter — центр зайнятості), але укладала договір із господарями Наталія. Це родина місцевих пенсіонерів, які проживають у сусідньому містечку. Батько власниці будинку Айріс мав українське походження, тому вони з чоловіком прагнули допомогти українцям і хотіли здати житло саме українській родині. Наталія розповідає, що в Німеччині прийнято здавати в оренду «просто стіни». Через це українці дуже дивувалися, адже в орендованих квартирах чи будинках при заселенні могло не бути жодних меблів чи побутових речей. Натомість їхні господарі багато чого лишили, що потрібно для налагодження побуту в перші дні і тижні. Також сусіди допомагали з речами, іграшками для дітей. 





На фото містечко Зіген

Про традиційне життя німців Наталії складно говорити, адже спілкується здебільшого із господарями помешкання. Айріс більш домашня, полюбляє проводити час удома, читати, в’язати. Займається волонтерством при місцевій церкві. Чоловік навпаки - прихильник мандрівок, раз на кілька місяців подорожує з друзями за кордон. Пенсіонери в Німеччині не відчувають значних змін у житті після припинення активної професійної діяльності - здебільшого можуть дозволити собі все, що й раніше. 



На фото Наталія з мамою і сестрою


Сусіди українки живуть у приватних будинках, розташованих на пагорбах, що традиційно для цієї місцевості. Приватні подвір’я невеликі, найчастіше там - газони, клумби, але не городи. Між сусідніми повір’ями відсутні паркани, хоча між деякими з них можна побачити живу огорожу. У вихідні з друзями та рідними збираються на барбекю. У містечку немає такого поширення магазинчиків, як в Україні, щоб вийшов - і за рогом швидко купив хліба, наприклад.  Найчастіше це буде великий супермаркет, до якого потрібно їхати автобусом чи автомобілем. 

Наталія все життя займається спортом - грає у волейбол. У Німеччині вона теж за допомогою Айріс знайшла команду, з якою тренується і грає сезон Регіональної ліги. 



На фото - волейбольна команда

Харчування 

Німці полюбляють м’ясні страви. В маркетах багато продається сосисок, різних ковбасок і м’яса для барбекю. Місцеві жителі чимало п’ють пива. Часто в маркетах є акції, а тому пиво купують ящиками. Тут йдеться ще й про екологічну складову, бо пляшки здають на переробку теж ящиками. До речі, на цінниках вказується вартість пива, води, приміром, а вартість пляшки буде окремо. І ця вартість повертається, коли пляшку здають. 
У містах популярні кав’ярні-пекарні, там можна купити каву і свіжу випічку. Кава коштує в середньому 2-3 євро. Різні види випічки, бутерброди традиційно популярні серед місцевих жителів. 
Однією з популярних німецьких страв є картопляний салат. Він подається як холодна закуска, проте деякі інгредієнти можуть варіюватися, залежно від смаків того, хто готує. Для українців страва виглядає трішки дивною  в гастрономічниму поєднанні продуктів - варена картопля, свіжа цибуля, різні види огірків, оцет. 

Освіта

Старша донька Наталії Анастасія ходить до німецької школи. Вона одночасно навчається і в українській - у 5-му класі, і в німецькій - у 4-му класі. Через незнання німецької в деяких школах дітей реєструють на клас менше, щоб вони мали можливість вивчити мову та навчатися вже в рівних умовах з іншими дітьми.

За оцінкою дівчинки, навантаження в німецькій менше. Багато активностей дітей спрямовані на те, аби молодшим школярам подобалося навчатися. Приділяється значна увага творчим заняттям - малюванню, співам тощо. Займаються й окремими проєктами: діти мають знайти інформацію на певну тему, підготувати її та презентувати в класі. Раз на тиждень учні мають заняття з плавання в басейні. 

Читайте також:

Життя в Ірландії очима чернігівки

Для Насті складно адаптуватися через мовний бар’єр. Хоча асистентка вчительки в її класі знає російську мову, тож, їй допомагає. Також у класах є планшети, на яких теж можна скористатися функцією перекладу.
Батьки контактують з учителем через обрані в школі програми, в Наталії - це Microsoft Team. Писати вчителю не особистий номер телефона не прийнято.

Діти без поважних причин пропускати школу не можуть. Якщо дитина хворіє або відсутня через візит до лікаря, то батьки мають обов’язково попередити вчителя про відсутність і принести довідку, яка це засвідчує. 
Початок і закінчення навчального року в різних землях Федеративної Республіки Німеччина відрізняються. Літні канікули не є такими тривалими, як в українських учнів - лише десь 6 тижнів. Приміром, навчальний рік у школах Північної  Рейн-Вестфалії розпочався з 10 серпня. На початку жовтня були 2 тижні канікули, потім - різдвяні і весняні. Минулий навчальний рік діти завершили наприкінці червня.

Початкова школа триває 4 роки, потім діти йдуть до середньої школи, обираючи її вид згідно своїх попередніх навчальних успіхів. В Німеччині існують різні види середніх шкіл: Hauptschule (головна школа), Realschule (реальна школа) та Gymnasium (гімназія). Hauptschule була задумана як школа з практичним підходом і меншою кількістю складних предметів; вона має готувати до ремісничих професій. Realschule має кращу репутацію, більший спектр предметів, ґрунтовну підготовку. Gymnasium — найпрестижніший вид середньої освіти і лише після її закінчення можна вступати в університети та інші вищі навчальні заклади.

Потрапити у дитячий садок теж складно. Так само як і в Україні, через спеціальний сайт потрібно зареєструватися і стати до черги. Дитячі садочки є платними і кожному окремому відвідувачу можуть погодити різні графіки відвідування, наприклад:
* тільки до обіду з 7:00 до 12:00;
* до обіду з 7:00 до 12:00 з можливістю прийти з 14:00 до 16:00, тобто без сну і обіду в садочку;
* повний день з обідом.

Наталії пощастило навесні влаштувати на 3 місяці молодшу доньку Софію на пів  дня у садочок. Дитині дуже там подобалося, не зважаючи на те, що спілкування з нею там виключно німецькою. Влітку Софії виповнилося 6 років і вона пішла до школи.





На фото - Софія у німецькій школі

Медицина

Медицина в Німеччині для українців справляє неоднозначне враження. Як і в Україні, є сімейні лікарі, педіатри, але більшість із них мають дуже велике навантаження. Через мовний бар’єр українці шукають лікарів, які знають українську чи російську, а таких ще менше. Тож, аби потрапити на прийом доведеться почекати. Або йти на прийом із перекладачем чи користуватися онлайн перекладом. Ситуація із вузькими медичними спеціалістами виглядає ще критичнішою - чекати доведеться довго. Будь-який візит до лікаря призначається заздалегідь, проте коли ти приходиш на призначений час, може виявитися так, що доведеться ще чекати в черзі деякий час.
Наталія з дітьми хворіли застудою, зверталися до лікаря. Традиційні призначення - нурофен для знеболення і зниження температури та краплі в ніс. Щоправда, коли дійшло до бронхіту, Наталії лікарка приписала антибіотик. Купити в аптеці без рецепта антибіотики неможливо.



На фото вертоліт «швидкої допомоги» приземлився поблизу будинку Наталії


Молодша сестра Наталії Тетяна влітку народила доньку в німецькому госпіталі. Жінки раніше визначилися, в яку лікарню звертатимуться. Список необхідних речей у пологовий будинок взагалі відсутній. Все, що необхідне жінці та дитині, включаючи ліки, засоби гігієни і харчування, видають в пологовому. Вартість пологів покриває медичне страхування. 

Під час пологів дозволяється присутність однієї людини - Наталія супроводжувала сестру. «Мені потрібно було зробити тест на ковід і все. З персоналом спілкувалися англійською. Палата, де проходили пологи, абсолютно не схожа на лікарню, зручна і затишна. Персонал враховував побажання породіллі. Будь-які маніпуляції пояснювали і всі назви ліків озвучували, без згоди нічого не робили», - поділилася вона враженнями від присутності на пологах у німецькій клініці. Племінницю назвали Вікторією. 

Транспорт

Майже кожна німецька родина має 2-3 авто, зрідка, коли тільки один автомобіль. Майже ніхто з місцевих не ходить пішки. Велосипеди поширені, але в місцевості, де мешкає Наталія, частіше це електровелосипеди, тому що місто розташоване на пагорбах і крутити педалі на гору – завдання не з легких.



На фото будинки на вулиці Наталії

Уздовж доріг є велодоріжки, але не скрізь. Якщо ділянки дороги вузькі і велодоріжки немає, велосипедисти їздять автомобільними шляхами. Якщо складеться ситуація, за велосипедистом їде автобус, то водій не піде на обгін, якщо не зможе об’їхати велосипедиста на відстані 1-1,5 метрів. Наталія була свідком ситуації, коли автобус якийсь час їхав за велосипедистом і не йшов на обгін.

За словами чернігівки, культура водіння в німецьких містечках на достатньо високому рівні, водії їздять спокійніше. Найчастіше ніхто нікуди не поспішає, всі один одному поступаються. 
До речі, в німецьких школах викладають предмет їзди на велосипедах. З дітьми 4-го класу в школі проводять уроки з веловодіння і під час практичних занять містом іх супроводжує поліція, пояснюючи правила дорожнього руху і створюючи для дітей безпечний процес навчання на дорозі. За підсумками, вони складають екзамен та отримують права.

Читайте також:


У перші місяці війни біженці з України мали безкоштовний проїзд в громадському транспорті в межах Німеччини. Влітку по всій країні була запроваджена акція для усього населення – квиток за 9 євро. Він дозволяв користуватися всіма видами місцевого транспорту і приміськими потягами 2-го класу по всій Німеччиніі. Зараз українці і всі, хто отримує соціальне забезпечення від держави, можуть оформити соціальний місячний проїзний квиток, вартість якого в різних містах відрізняється. Там, де мешкає Наталія, його вартість 29,90 євро. Вартість одноразового проїзду по місту в автобусі становить 2,80 євро, але він діє приблизно 1,5 годин, з одним і тим же квитком можна зробити пересадку.
Залізничне сполучення розвинуте в Німеччині, але майже нереально доїхати з одного міста в інше без пересадок. Потяги 2-го класу їдуть нешвидко. Незважаючи на поширений стереотип про німецьку пунктуальність, вони теж… можуть запізнюватися. У грудні були повідомлення про безкоштовні потяги для українців із Польщі до Німеччини на Різдвяні свята. 

Ставлення до українців


Українці як біженці в Німеччині мають низку преференцій. Зокрема, зараз їх прирівняли до безробітних німців, чим викликали незадоволення серед місцевого населення. Кожна працездатна людина повинна стати на облік в «Джобцентрі», тобто центр зайнятості. Оскільки багато хто з українців не володіє німецькою, дуже складно знайти роботу відразу. Як перший крок до адаптації людей у новій країні центр зайнятості направляє людей і сплачує за них  вартість навчання на мовних курсах до рівня А2. Заняття на інтеграційних курсах тривають щодня мінімум по 3 години і курс розрахований на термін від 6 до 9 місяців, залежно від школи. Не відвідувати курси без поважних причин не можна, інакше це може вплинути на розмір фінансової допомоги. Протягом часу адаптації людина отримує соціальні виплати в розмірі 449 євро на дорослого, плюс медичне страхування, відшкодування за оренду житла. Держава також допомагає соціально незабезпеченим верствам населення в оплаті вартості дитячого садочка чи групи продовженого дня і харчування у школі.



На фото учасники інтеграційних курсів




На фото українки співають у церковному хорі



На фото зібрання українців в центрі Зігеніу у жовтні на підтримку Украіни

Звісно, багато хто з українців сумує за домівками і рідними в Україні, тому переважно на канікулах намагаються з’їздити додому. Перебуваючи на фінансуванні центру зайнятості, людям дозволено тимчасово залишати територію, де вони зареєстровані, але, щоб не втратити фінансове забезпечення, відсутність має бути не більше 21 дня на рік. 
«У жовтні під час канікул у школі і в мене на курсах я їздила в Україну до рідних, то з поверненням вже наступного дня я мала особисто з’явитися в «Джобцентр» та засвідчити, що я повернулася», - говорить Наталія Гримуд.

Однак отримати роботу зі слабким знанням німецької складно. Швидше за все, це буде якась непрестижна серед місцевих діяльність із невисоким заробітком. Маючи роботу, людина втрачає соціальні виплати, а натомість медстрахування, за школу і садок - все має сплатити самостійно. Із заробітної плати вираховується податки, що можуть сягати 40%. Тому насправді із невисокої заробітної плати коштів на прожиття може залишитися менше, аніж наявні соціальні виплати. Претендувати на престижну роботу та високу заробітну плату можна тільки після підтвердження свого диплому. 

Війна, розв’язана Росією, змінила в Німеччині ставлення до українців. Раніше не всі німці знали, де знаходиться Україна, і навіть сприймали Україну як частину Росії. А зараз знають, а також співчувають і розуміють, що відбувається насправді. 
Водночас німецький уряд зацікавлений, щоб частина українців залишилися, інтегрувалися в німецьке суспільство, працювали та сплачували податки.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Гримуд, переселенка, Німеччина

Добавить в: