Парасковія Новик із Блистови прийняла у своїй хаті 16 жителів Чернігова та Киїнки

Добавить новость

Понедельник, 19 Декабря 2022 18:58  |  Просмотров: 6409

Восьмеро дітей і стільки ж дорослих приїхали в лютому з Чернігова і приміського села Киїнка у Блистову. Вони тікали від обстрілів та окупації. А прихистили біженців Парасковія та Сергій Новики



ДОЧКИ ТА ЇХНІ ДРУЗІ

Донька Ірина зі своїм чоловіком і чотирма дітьми жили у Киїнці неподалік від Чернігова. Там у них - власний дім, сад, город.
Інша дочка, Алла, живе в обласному центрі, працює в одній з лікарень. Має двох доньок-студенток, чоловіка. Житла поки що свого не мають, знімають квар­тиру. У Киїнці неподалік від обійстя Ірини взяли земельну ділянку під забудову.
Парасковія Петрівна зі сльозами на очах згадує, як Ірина і Алла зайшли до хати зі своїми друзями, колегами та ку­мами. У всіх в очах - неприхований жах, і одягнуті були, як кажуть, нашвидкуруку. Одна дитина була взута у гумові чобітки на босі ніжки.
Як розповіли біженці, у перший день війни від рашистів дуже дісталося Киїнці, як і сусіднім селам. Розбомбили соціаль­ну інфраструктуру, стерли з лиця землі багато житлових приватних будинків. На щастя, оселя Ірини знаходиться не в центральній частині села, тож їй дісталося менше. Щоправда, металопластикові ві­кна пошкоджені.
Родина Новиків з теплотою прийняла до себе згорьованих біженців. Хоча дім у них порівняно з сучасними забудовами невеликий, однак розмістилися всі. Деко­му, правда, довелося ночувати на підлозі. Але ніхто не мерз, бо у хід пішли перини, теплі ковдри, пледи, подушки.

БЕЗ ГРОШЕЙ, АЛЕ З ПРОДУКТАМИ

Ще не забулися дні, коли з магазинів люди вимітали все підряд. Треба було вистояти чималу чергу, аби придбати буханець. Блистова теж не виняток. Міс­цева продавчиня Ольга Небесна ділила все між односельцями, аби додому ніхто не пішов з порожніми руками. По товар разом з чоловіком їздила в сусідню об­ласть, бо моста до Чернігова вже не було. Привозили цукор, борошно, крупи, сіль. Отож Новики разом зі своїми поселенця­ми до столу мали майже все.

Згодилася домашня консервація з льо­ху, а ще припасені з осені овочі. У дворі у Новиків водиться птиця, худоба. І молоко діти пили із задоволенням, бо домашнє. І кури, ніби змовилися, почали нестися щодня, отож яйця вживали і варені, і смажені, і омлет готували.

А от з хлібом були труднощі, адже щоб тричі на день посадити біженців за стіл, двома чи трьома буханцями не обійти­ся. Паша Петрівна, як гарна господиня, знайшла вихід із ситуації. У власній печі почала випікати і чорні, і білі паляниці. Дуже їх полюбляла малеча - їли теплими, з молоком, варенням. А ще сама збивала вершкове масло.

Вирішилось питання і з олією, якої не вистачало. Виручав односельців Михайло Сироїд, який має свою маслобійню і задешево продавав олію землякам.

їжу Парасковія Новик готувала у печі. У великих чавунах на 10-12 літрів варила борщі, каші, тушкувала картоплю. Пере­селенці їй допомагали, у мультиварці готували смаколики для дітей, смажили пиріжки, навіть торти випікали - серед приїжджих було двоє дітей-іменинників.

Після отримання статусу біженців їм тричі - з лютого до початку квітня - дер­жава виплачувала матеріальну допо­могу. Серед чернігівців, які оселилися у Новиків, жила подруга Алли Лариса, яка за професією перукар і яка поробила за­чіски ледь не всім жителям Блистови за суто символічну ціну - 50 гривень.

ДО ВАННОЇ БУЛА ЩОДЕННА ЧЕРГА

У Новиків є гарно облаштована ванна кімната - з бойлером, туалетом, праль­ною машинкою. Отож покупатися усім не було проблемою.
Тепер, коли всі роз’їхалися, Параско­вія Петрівна дивується, як витримала навантаження їхня проводка, лічильник, бо елекгрочайник постійно працював і мультиварка. І бойлер не підвів, і мікро­хвильова піч.

Троє з восьми дітей навчалися у місце­вій школі, де їм дуже сподобалися вчителі, сільські хлопчики і дівчатка. А дочки Алли, які є студентками, навчалися онлайн, теж ходили до школи, аби скористатися інтернетом, бо у Новиків його нема.
Блистова, якщо брати відстань через річку, розташована по сусідству з Куликівщиною. І як там орудували російські оку­панти, у селі добре було чути - і вибухи, і гарматні постріли. А тут ще в Осьмаках, які за кілька кілометрів від Блистови, каталися на танках рашисти. І в Лісках вони були, і в Максаках. Тож Новики, аби від гріха подалі, облаштували свій льох під укриття. Запаслися продуктами, водою. Від кожного ворожого вибуху трусилися від ляку усі, а особливо діти.

Блистова - надзвичайно мальовниче село, і люди там живуть щирі та добрі. У небезпечний період не лише чернігівців, а й біженців з інших населених пунктів село прихистило. Загалом близько 450 людей. Жили вони у знайомих, родичів, друзів, а ще в покинутих хатах. Дехто навіть при­дбав сільську хатину для проживання. Автобусне сполучення є з Меною, Черніговом, у селі є магазини, пошта, церква, школа, дитсадок. Словом, жити можна.

БРАТИ НАШІ МЕНШІ НЕ БЕЗ УВАГИ

Усі переселенці покинули гостин ну хату Новиків. Донька Ірина з сім’єю нині живе у Нідерландах, оскільки у Киїнці нема ні газу, ні світла, оселя пошкоджена. Алла повернулася на роботу в лікарню.

Біженці, коли тікали з оточеного Черні­гова, не полишили напризволяще своїх домашніх улюбленців. Так на обійсті у Новиків, крім двох своїх собак, додалася ще одна. Живе вона в хаті, оскільки була дуже травмована і перенесла складну операцію - втратила зір і слух. Лікарі пропонували її приспати, та власники тварини на це не погодилися, хоча їй уже й 15 років.

Живуть ще три котики-переселенці. Один облюбував собі місце на підвікон­ні, інший - на дивані, а третій хати не тримається, бо полюбляє вулицю і свіже повітря.






Діти, як відомо, люблять папужок, хом’ячків, рибок. А онуки Новиків подру­жилися з двома равликами, які живуть у прозорій ємності і ласують блистівськими яблуками і шматочками гарбуза.

Парасковія Петрівна каже, що з від’їздом переселенців її хата стала ніби сліпою і глухою - не чути дитячого га­ласу, нема щоденних великих клопотів. Правда, дочка Алла з родиною на вихідні приїжджають до батьків, аби допомогти на городі зібрати кукурудзу, позагрібати опале листя. Ірина часто телефонує з-за кордону, онуки завжди кажуть, як дуже вони люблять бабусю Пашу і дідуся Сергія.

Джерело: газета "Наше слово" від 17.11.2022, Раїса МИХАЙЛЕНКО. Фото авторки

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: